ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
26.01.2009 р. 14:48 № 2/399
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберда В.І., суддів -Винокуров К.С., Кротюк О.В. при секретарі судового засідання Бузінському А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Апеляційний суд Київської області
про зобов'язання вчинити дії
Обставини справи:
Позов заявлено про визнання права ОСОБА_1 на зарахування до періоду його судової діяльності проходження строкової військової служби з 27.10.1983 року по 25.12.1985 року, з яких проходження строкової військової служби та участь у бойових діях в Демократичні Республіці Афганістан з 07.03.1984 року по 25.12.1985 року та з 14 травня 1985 року по 14 травня 1986 року, що становить 05 років 08 місяців 28 днів; про визнання за суддею Сліпченком Олександром Івановичем права на зарахування до періоду його судової діяльності половину періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 1 рік 11 місяців; про зобов'язання Державну судову адміністрацію України зарахувати вказаний період проходження строкової служби і участі в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан та половину періоду навчання у вищому юридичному закладі до періоду судової діяльності судді Апеляційного суду Київської області Сліпченко Олександра Івановича та про зобов'язання Державну судову адміністрацію України надати погодження для встановлення судді Сліпченко Олександру Івановичу щомісячного грошового утримання з 26.04.2006 року.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України «Про статус суддів», Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та зазначає, що половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та календарний період проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає судді право на відставку, проте відповідачем йому в такому зарахуванні було безпідставно відмовлено.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на ті обставини, що пенсійне забезпечення військовослужбовців строкової служби передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення інших військовослужбовців - Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і особливості пенсійного забезпечення суддів за вислугу років - Законом України «Про статус суддів». Тобто, відповідач вважає, що в кожному конкретному випадку спеціальним законодавством встановлюються свої умови та порядок призначення пенсії і тому, в даному випадку, умовою для нарахування стажу суддям в пільговому обчисленні має бути вказівка про це у спеціальному законі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по суті вимог зазначив, що Головою апеляційного суду Київської області було зроблено запит до ДСА України з приводу погодження на встановлення позивачу щомісячне грошове утримання. Проте, ДСА України відмовило у наданні погодження. Таким чином, представник третьої особи зазначив, що покладається на розсуд суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 з 19.07.2005р. по теперішній час працює на посаді судді апеляційного суду Київської області.
В березні 2008 року позивач звернувся до Голови апеляційного суду Київської області з метою погодження встановлення щомісячного грошового утримання судді.
Голова апеляційного суду Київської області звернувся з листом № 3251 від 17.03.08р. до Державної судової адміністрації України щодо погодження встановлення щомісячного грошового утримання судді апеляційного суду Київської області ОСОБА_1
Державна судова адміністрація України листом № 13-1891/08 від 27.03.08р. відмовила у наданні такого погодження з огляду на те, що стаж роботи ОСОБА_1, який може бути врахований для призначення щомісячного грошового утримання, становить на посаді судді -12 років 4 місяці 3 дні; половина строку навчання у вузі -1 рік 11 місяців; період проходження строкової військової служби -2 роки 1 місяць 29 днів, а всього стаж роботи складає 16 років 5 місяців 2 дні.
Як вбачається з матеріалів справи та по суті не оспорюється сторонами, позивач у термін з 27.10.83р. по 06.03.84р. проходив строкову службу в Радянській Армії; з 07.03.84р. по 25.12.85р. приймав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан (один місяць за три); з 01.09.86р. по 30.06.90р. студент денного відділення Харківського юридичного інституту: з 24.12.1993р. по 18.07.2005р. працював суддею та головою Канівського районного суду Черкаської області, а з 19.07.05р. по теперішній час -суддя апеляційного суду Київської області.
Як вбачається з розрахунку відділу кадрової роботи Апеляційного суду Київської області, за станом на 26.04.06р. стаж роботи судді ОСОБА_1, який дає право на встановлення щомісячного довічного утримання, становив 20 років.
Однією із гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм в майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Щомісячне довічне грошове утримання -це спрямована на забезпечення гідного статусу життєвого рівня, особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання.
Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України «Про статус суддів», постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року № 2863-ХП «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Умови і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання, визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів»та Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів»кожен суддя, за умови що він пропрацював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення від виконання його посадових обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, враховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10років.
Відповідно до ст. 44 цього ж Закону для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»від 10.07.1995 року № 584/95 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Вищезазначений Указ Президента в описаній частині втратив чинність з 01.03.2008 року, відповідно до Указу Президента від 20.03.2008 року № 248/2008.
При цьому, 11.06.2008 року Кабінетом міністрів України доповнено п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (набрав чинності з 01.03.2008 року) та який встановлює, що «до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді те менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Отже, станом на 26.04.2006 року було чітко встановлено умови отримання суддею щомісячного довічного грошового утримання.
Позивач станом на 26.04.2006 року на посаді судді пропрацював більше 10 років. З 01.09.1986 р. по 30.06.1990 р. позивач навчався у вищому юридичному навчальному закладі -на денному відділенні Харківського юридичного інституту. З 27.10.1983 р. по 06.03.1984 р. ОСОБА_1 проходив службу в Радянській армії, а з 07.03.1984 р. по 25.12.1985 року проходив строкову військову службу в Демократичній Республіці Афганістан. Таким чином, станом на 26.04.2006 року позивач мав необхідний стаж роботи та законні підстави на отримання щомісячного довічного грошового утримання, про що свідчить і наданий суду розрахунок стажу роботи.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинна пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне грошове утримання, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку, період часу.
Законом СРСР від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок»і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю. Спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року № 59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям»було передбачено зарахування до вислуги років для призначення пенсії один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, що прослужили встановлений строк служби в цій країні. Оскільки на час прийняття зазначеної постанови такої форми соціального забезпечення суддів, як щомісячне довічне грошове утримання в СРСР не існувало, то питання про зарахування періоду перебування на військовій службі до спеціального трудового стажу суддів і про пільгове (кратне) обчислення цього строку для призначення їм щомісячного довічного грошового утримання у законодавчому порядку врегульовано не було.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХП «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
У частині 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХП «Про військовий обов'язок і військову службу»зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення, строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 5551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту»та затверджено переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР проходили в період із квітня 1978 року по грудень 1989 року.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінет Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов для зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У пункті 3 цієї постанови передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її пункті 1, зараховується на пільгових умовах -один місяць служби за три місяці -участь у бойових діях у воєнний час.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що закони і нормативно-правові акти України, які регулюють пільговий порядок обчислення періоду проходження військовослужбовцям за рішенням Уряду колишнього СРСР військової служби в Демократичній Республіці Афганістан для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій та соціальних виплат, не є рівноцінною заміною відповідного законодавства колишнього СРСР. Тому у даному випадку необхідно користуватися як законами і нормативними актами України так і законодавством колишнього СРСР.
Щомісячне довічне грошове утримання суддів не є пенсією, оскільки згідно з Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року № 2863-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів»(абзац третій пункту 1) фінансується і виплачується за рахунок державного бюджету в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив Апеляційному суді Київської області у погодженні встановити позивачу щомісячне грошове утримання з 26.04.06р., а тому вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача вчинити певні дії визнаються судом обґрунтованими а такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, з метою забезпечення однакового і правильного застосування положень статті 43 Закону України «Про статус суддів»Вищий адміністративний суд України своїм листом від 14.04.2008 р. № 631/9/1/13-08 запропонував судам керуватися у своїй роботі при вирішенні аналогічних спорів постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.12.2007р. № 07/157, в якій обґрунтовано правомірність та необхідність при обчисленні стажу, необхідного для призначенні суддям довічного грошового утримання зараховувати в стаж половину строку навчання у вищому юридичному закладі та період проходження строкової військової служби при необхідності у кратному співвідношенні.
Проте, з огляду на положення ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо визнання його права.
За таких обставин, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України зарахувати період проходження строкової служби (з 27.10.83р. по 25.12.85р.) і участі в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан (з 07.03.84р. по 25.12.85р.; з 14.05.85р. по 14.10.86р.), що становить 05 років 08 місяців 28 днів та половину періоду навчання у вищому юридичному закладі до періоду судової діяльності судді Апеляційного суду Київської області Сліпченко Олександра Івановича, що становить 01 рік 11 місяців.
3. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України надати погодження для встановлення судді Сліпченко Олександру Івановичу щомісячного грошового утримання з 26.04.2006 року.
4. В іншій частині вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді К.С. Винокуров
О.В. Кротюк