ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.01.2009 р. 13:10 № 7/466
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
адвоката ОСОБА_2
до Прокурора міста Києва Блажівського Є.М. Прокуратури міста Києва
про визнання бездіяльності протиправною
Представники:
від позивачаОСОБА_2, особисто
від відповідача 1
від відповідача 2не прибув
не прибув
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання прокурора м. Києва виконати свій обов'язок, покладений на нього ст.97 КПК України і негайно перевірити заяву про злочин від 11.07.08 в порядку, передбаченому статтями 94, 95 КПК та прийняти рішення в порядку ст.97 КПК України, а про результати повідомити позивача, а також винести окрему ухвалу щодо притягнення до встановленої чинним законодавством України відповідальності прокурора міста Києва Блажівського Є.М., винного у протиправній бездіяльності щодо тяганини з розглядом заяви про злочин від 11.07.08 в порядку, передбаченому статтями 94, 95 КПК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного кримінально-процесуального законодавства відповідачем-1 не було розглянуто та повідомлено про результати розгляду заяви позивача.
Ухвалою суду від 05.09.08 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 09.10.08 о 16:15.
09.10.08 в попередньому судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про заміну неналежного відповідача належним -Прокуратурою міста Києва.
В попередньому судовому засіданні судом було поставлено на обговорення питання про заміну неналежного відповідача належним. Позивач заперечував проти проведення заміни, виходячи з того, що він оскаржує бездіяльність саме Блажівського Є.М. як прокурора міста Києва, а не будь-якого з прокурорів прокуратури м. Києва чи безпосередньо Прокуратури міста Києва.
Відповідно до ч.3 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України Прокуратуру м. Києва судом було залучено до участі у справі як другого відповідача.
Відповідач-2 надав суду заперечення проти позову, в якому зазначив, що позивач як адвокат громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та адвокатом ОСОБА_2 особисто було подано заяви про порушення кримінальної справи стосовно слідчого в особливо важливих справах спеціалізованого слідчого відділу з розслідування особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами, СУ ГУ МВС України в м. Києві Вдовенко О.М. і оперуповноважених УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві Войтенка О.Г. та Замураєва Д.В. у зв'язку наявністю в їхніх діях ознак злочинів, передбачених статтями 364, ч.2 ст.365, ч. 2 ст.366, ч.3 ст. 371, ч. 2 ст.372, ч.2 ст. 373, ч.1 ст. 374 Кримінального кодексу України. Відповідачем було об'єднано ці заяви та прийняте по них спільне рішення, яким відмовлено в порушенні кримінальної справи. Вказане рішення прокуратури позивачем було оскаржено до Печерського районного суду міста Києва, яким постанову прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи було залишено без змін. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва постанову прокуратури міста Києва було скасовано, а матеріали були направлені на додаткову перевірку.
За результатами проведення повторної перевірки обставин, викладених у скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прокуратурою міста Києва було прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Зважаючи на це, відповідачі вважають, що підстави для задоволення позову відсутні.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Відповідно до наданих позивачем пояснень 15.05.2007 проти громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Досудове слідство у цій справі було продовжено до 23.06.08. Позивач зазначає, що йому стало відомо про неодноразове призупинення досудового слідства у зв'язку з хворобою обвинуваченого, що перешкоджала закінченню провадження у справі.
Позивач пояснив, що обвинувачені особи ніякими хворобами не хворіли, брали участь в судових засіданнях, оскаржували дії слідчого. У зв'язку з цим позивач вважає, що дії слідчого містять ознаки злочинів, передбачених статтями 364, ч.2 ст.365, ч. 2 ст.366, ч.3 ст. 371, ч. 2 ст.372, ч.2 ст. 373, ч.1 ст. 374 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з цим позивач надав суду копії заяв, з якими він звертався до прокурора міста Києва про порушення кримінальної справи проти старшого слідчого Вдовенко О.М.
Як зазначив позивач, відповідей від прокурора міста Києва по його заявах саме йому не находило.
Відповідно до ст. 95 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається в протоколі.
Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.
Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі.
Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.
Згідно зі ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду.
Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.
З наданих представником відповідача-2 пояснень судом встановлено, що реагування на заяву про злочин, про яку зазначає позивач, було здійснено прокуратурою міста Києва 18.01.08 та 18.08.08 шляхом прийняття рішень про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно слідчого в особливо важливих справах спеціалізованого слідчого відділу з розслідування особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами, СУ ГУ МВС України в м. Києві Вдовенко О.М. і оперуповноважених УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві Войтенка О.Г. та Замуруєва Д.В. за відсутності в їхніх діях складу злочинів, передбачених ст. 364, ч.2 ст.365, ч. 2 ст.366, ч.3 ст. 371, ч. 2 ст.372, ч.2 ст. 373, ч.1 ст. 374 Кримінального кодексу України, експерта Київського міського бюро СМЕ Губи Т.В., старшого наукового співробітника лабораторії вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. Громашевського Максименко О.В., у зв'язку з відсутністю в їхніх діях складу злочинів, передбачених ст..ст. 384 ч.2, 385 ч.1 Кримінально-процесуального кодексу України.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що реагування прокуратури міста Києва мало місце відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оскільки позивачем не було надано суду доказів подання саме зазначеними особами заяв про порушення кримінальної справи, в той час як в матеріалах даної справи міститься копія заяви позивача з відміткою прокуратури міста Києва про отримання заяви про злочин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано його позовних вимог, а отже не виконано обов'язку, встановленого ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглядаючи заявлені позивачем мотивування щодо позовних вимог до прокурора м. Києва Блажівського Є.М., а саме необхідності надання йому відповіді саме Блажівського Є.М. як прокурором міста Києва, на ім'я якого він подавав заяву про злочин, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.97 КПК України особою, повноважною прийняти рішення по заяві про злочин є прокурор. Разом з тим, чинним кримінально-процесуальним законодавством не диференціює прокурорів, які мають повноваження на прийняття рішення по заяві про злочин, а на керівника прокуратури не покладається обов'язок безпосередньо приймати рішення по зверненнях громадян. Відповідно до ст..32 КПК України під прокурором розуміються Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міста Києва, районний, міський прокурор, військовий прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції.
Таким чином, вимоги заявлені до прокурора м. Києва Блажівського Є.М. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі довів правомірність своїх дій, а отже виконав покладений на нього обов'язок.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У позові адвоката ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -26.01.09
Суддя Арсірій Р.О.