ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
Вн. № 5559
м. Київ
07.08.2008 р. № 12/164
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва, третя особа -Київський національний лінгвістичний університет, про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про перерахунок пенсії.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю і просила: - визнати бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва такою, що порушує її права; - зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва провести перерахунок її пенсії з 20 травня 2005 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач та її представник посилаються на те, що 20.05.2005р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок наукової пенсії та надала необхідні для цього документи. Але лише 30.03.2007р. із листа відповідача їй стало відомо, що відповідного перерахунку здійснено не було. У зв'язку із цим, позивач та її представник вважають, що Управлінням Пенсійного фонду України у Подільському районі м.Києва допущено протиправну бездіяльність, що порушують права позивача.
Представник відповідача проти позову заперечив, аргументуючи тим, що при розгляді поданих ОСОБА_1 документів на перерахунок пенсії були виявленні розбіжності в довідках по заробітній платі, тому перерахунок пенсії зробити було не можливо. Про прийняте рішення про відмову в перерахунку пенсії по стажу та зарплаті до позивачки був направлений виклик-повідомлення від 30.05.2005р. з проханням терміново з'явитися в Управління Пенсійного фонду Подільського району м. Києва, але позивач не з'явився. За таких обставин, 30.05.2005 року відповідачем прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії як науковому співробітнику.
Представник третьої особи в суді підтримав позицію позивача та його представника, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, а також оглянувши пенсійну справу ОСОБА_1, встановив наступне.
У 1995 році ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Після виходу на пенсію позивачка залишилась працювати і досі є працюючим пенсіонером. Зокрема, вона працювала і працює науково-педагогічним працівником в Київському національному лінгвістичному університеті.
20.05.2005 р. позивач звернулася до Управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії як наукового працівника та надала всі необхідні документи, в тому числі довідку про заробітну плату за останніх два роки.
30.05.2005 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку за віком наукової пенсії.
Так, у рішенні відповідача від 30.05.2005 року зазначено наступне: «Відмовити в перерахунку пенсії, як науковому співробітнику згідно ст.ст.23, 24 Закону України «Про наукову технічну діяльність». Оскільки заробітна плата за довідками №398 від 29.04.05 р. та №435 від 18.05.05 р. не співпадають по сумам (6187, 38) з довідкою №826 від 04.10.2000 р. (5433, 48 грн.) та довідка №435 від 18.05.05 не співпадають з персоніфікацією».
Як зазначив представник позивача, у період з 2005-2007 р.р. окремими законодавчими актами було підвищено пенсії всім категоріям пенсіонерів. Тому отримуючи підвищену пенсію позивач вважала, що їй було перераховано пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
19.03.2007 р. позивач звернулась із заявою на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва, в якій просила надати їй виписку з розпорядження про перерахунок пенсії із зазначенням стажу роботи та періодів зарплати, яка враховувалась під час перерахунку пенсії.
30.03.2007 р. відповідачем було надано відповідь позивачу, в якій зазначено, що їй було відмовлено в перерахунку наукової пенсії на підставі того, що суми заробітної плати мають розбіжності з довідкою про заробітну плату, яка була нею надана, та даними персоніфікованого обліку. При цьому відповідач зазначив, що Управління приносить свої вибачення за те, що позивача було вчасно не повідомлено про відмову в перерахунку наукової пенсії по заяві від 20.05.2005 року. Перш за все це пов'язано з великим навантаженням на спеціалістів Управління впровадження в дію Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та постійним внесенням змін до цього Закону.
13.04.2007 р. позивач додатково звернулася до начальника УПФ України у Подільському районі м. Києва з листом, в якому просила провести перерахунок належної їй пенсії з 20.05.2005 р., однак отримала відповідь від 10.05.2007 року про неможливість даного перерахунку у зв'язку із розбіжностями у даних персонального обліку та довідкою, яка була нею надана.
Вищезазначені обставини визнані учасниками процесу і не оспорювались в суді.
При цьому, як з'ясовано, рішенням від 30.05.2005 року відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії на підставі ст.ст.23, 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". При цьому назву даного Закону в рішенні від 30.05.2005 року зазначено не вірно і належним чином не зазначено мотиви такої відмови.
Проаналізувавши рішення відповідача від 30.05.2005 року та представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Стаття 23 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" станом на 30.05.2005 року передбачала, що оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників. Заробітна плата наукових працівників складається з посадових ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат та винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством. Дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії наук України та галузевих академій наук встановлюється довічна плата, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам наукових установ, діяльність яких фінансується з бюджету, на рівні не нижче посадових ставок (окладів) викладачів відповідної кваліфікації вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації. Умови оплати праці наукових працівників державних наукових установ визначаються Кабінетом Міністрів України.
Також судом враховуються положення ст.24 даного Закону станом на 30.05.2005 року.
Так, ст.24 даного Закону станом на 30.05.2005 року передбачала, що пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону. Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається за умови звернення за призначенням пенсії та звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника.
В силу положень ч.17 ст.24 Закону станом на 30.05.2005 року пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за контрактом на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників не менш як два роки і мали більш високий заробіток, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється, за їх заявою, новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку за два роки підряд після призначення пенсії відповідно до частини третьої цієї статті.
Також судом береться до уваги норма ч.16 ст.24 Закону, що є діючою на даний час, в силу якої пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.
Крім того, судом враховуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, статей 1, 40-43 даного Закону.
В силу розділу II «Завдання, функції, права та обов'язки»Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, що затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. №8-2, управління Пенсійного фонду України в районах містах і районах у містах призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Суд, вважає, що посилання відповідача на те, що він, виявивши невідповідності у довідках про нарахування заробітної плати позивачці, звернувся з листом до начального закладу, де вона працює, для надання відповідних пояснень і їх не отримав не знайшли свого підтвердження. Як вбачається із представлених письмових доказів наданих представником третьої особи, відповідач до Університету у 2005 році з даного питання не звертався.
Враховуючи з'ясовані обставини та аналізуючи норми закону, зокрема, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про наукову та науково-творчу діяльність», ст.1, 40-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є підстави вважати, що рішення відповідача від 30.05.2005 року прийняте з порушенням закону.
Так, дане рішення відповідача прийняте без належної перевірки та поспішно і ґрунтується на припущеннях. Однак рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях. Рішення органу державної влади повинно відповідати закону, прийматись на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тож відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проте рішення відповідача від 30.05.2005 року, про яке позивача було повідомлено тільки 30.03.07 р., не відповідає вимогам щодо рішення органу державної влади.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак відповідач в суді не довів правомірність своєї позиції.
Враховуючи з'ясоване в суді, можна зробити висновок, що у даному випадку позивач звернувся до суду правомірно і у встановлені законом строки.
За таких обставин, керуючись положеннями КАС України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів особи необхідно: - визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 30.05.2005 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії протиправним; - скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 30.05.2005 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії; - зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва вчинити дії та прийняти рішення щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за її заявою та доданих документів з 20.05.2005 року у відповідності до вимог законодавства України.
Разом з тим, вбачається, що вимога про визнання бездіяльності посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м.Києва є такою, що порушує права позивача, не може бути задоволена, оскільки, як видно, у даному випадку є протиправним рішення відповідача, але не його бездіяльність. При цьому бездіяльність відповідача по несповіщенню позивача про прийняте рішення від 30.05.2005 року не була предметом оскарження.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Питання стосовно розподілу судових витрат підлягає до вирішення в порядку, передбаченому 87-98 КАС України.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 30.05.2005 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії протиправним.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 30.05.2005 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва вчинити дії та прийняти рішення щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за її заявою та доданих документів з 20.05.2005 року у відповідності до вимог законодавства України.
В решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір (державне мито) в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.