11 травня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-1034/10/2470
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Ватаманюк Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом унітарного приватного підприємства "Сантехбудмеханізація" до управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці про визнання нечинним рішення в частині застосування штрафу та пені, -
В поданому до суду адміністративному позові позивач 23.02.2010 року просив суд визнати нечинним рішення відповідача №35 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страховиками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 08.02.2010 року та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці виконати умови Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року №502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року"
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач діяв всупереч Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року №502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року". (а.с. 4-5)
Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом подав суду заперечення виходячи з наступного.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»на яку посилається позивач встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності: до 31 грудня 2010 року: тимчасово припинити проведення планових перевірок, суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням, видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом, приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише в разі не виконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути). Не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.
Тому вимоги вказаної Постанови не стосуються позивача, оскільки передбачають тимчасове обмеження проведення планових та позапланових перевірок, видачу суб'єктові господарювання припису про усунення порушень, застосування фінансових та адміністративних санкцій. Натомість на підприємстві планова і позапланова перевірка не проводилась, приписи про усунення порушень не видавались, а отже відсутня неправомірність з боку управління в частині винесення рішення № 35 від 08.02.2010 про застосування фінансових санкцій та пені. (а.с. 18-19)
Позивач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак представника до суду не направив. Згідно телефонограми клопотав про слухання справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження та не визнання позовних вимог в повному обсязі.
Тому суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд вважає, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з таких підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Приватне підприємство "Сантехбудмеханізація" зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 12.01.2004 року та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
8 лютого 2010 року управлінням Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці винесено рішення №35 про застосування фінансових санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страховиками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органами Пенсійного фонду (на підставі даних картки особового рахунку платника) у розмірі 28 590, 82 грн. (пеня 14 136, 93 грн., фінансова санкція 14 453, 89 грн.) за період 22.06.2009 по 29.12.2009 року. (а.с. 9)
Приведене підтверджується дослідженими доказами.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Згідно з п. 6 ст. 20 Закону України від 9.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники повинні сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Відповідно до п.п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та зареєстрованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та (або) не сплачені страхувальниками в строки вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст.106 Закону України від 9.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду України накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно несплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати до 90 календарних днів включно;
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.9.3.2.Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663), розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку приватного підприємства "Сантехбудмеханізація" , яка формується за даними звітів платника, розрахованих самостійно.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що дані картки особового рахунку є підставою для застосування фінансової санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків та нарахування пені.
Згідно з п.п. 6 п. 2 ст. 17 Закону України від 9.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду в установлені строки та в повному обсязі. Відповідно до п. 12 ст. 20 зазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Рішення №35 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страховиками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 08.02.2010 року було направлено поштою з повідомленням про вручення. Лист з рішенням № 35 отримано 09.02.2010 року .
Оскарження рішення платником страхових внесків може бути здійснене протягом 10 робочих днів з дня отримання цього рішення, у порядку, визначеному частиною 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на 15.07.2008р. фінансова санкція № 502 від 02.07.2008р. не була сплачена та оскаржена позивачем. Тому фінансова санкція та пеня була зарахована в картку реєстрації даного підприємства на загальну суму 21727,97грн. Згідно п. 5 ст. 106 Закону України від 9.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розрахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, тобто перша черга на час виникнення недоїмки погашається фінансова санкція та пеня відповідно до рішення № 502 від 02.07.2008 р.
Посилання позивача на порушення відповідачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» суд вважає безпідставним виходячи з такого.
Вказаною Постановою встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 року тимчасово припинити проведення планових перевірок, суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних ці ловах фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням, видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом, приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише в разі не виконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути). Не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.
Таким чином вимоги Постанови не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки передбачають тимчасове обмеження проведення планових та позапланових перевірок, видачу суб'єктові господарювання припису про усунення порушень, застосування фінансових та адміністративних санкцій. Натомість на підприємстві планова і позапланова перевірка не проводилась, приписи про усунення порушень не видавались.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення №35 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страховиками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 08.02.2010 року є правомірним та прийняте згідно чинного законодавства. Тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів належним чином правомірність прийнятого рішення, в той час як позивач не надав достатніх та належних доказів зворотного.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.В. Ватаманюк