13 травня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-1436/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Ватаманюка Р.В.;
секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю:
представника позивача -Істратія Д.К. (довіреність від 04.01.2010р. №4/09);
представника прокуратури -Мельничук Н.І. (службове посвідчення №249 від 19.08.06)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Новоселицького району Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області до відкритого акціонерного товариства «Новоселицьке хлібоприймальне підприємство»про стягнення заборгованості, -
В поданому до суду адміністративному позові позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по виплаті і доставці пільгових пенсій у сумі 1 867, 80 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.
Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного Фонду України, а саме має заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у сумі 1 867, 80 грн.
В судовому засіданні представники позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, представника в судове засідання повторно не направив, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного реєстру.
Таким чином відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу без представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом досліджені письмові докази позивачем.
Перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач перебуває на обліку в позивача і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На час розгляду справи в суді відповідач має заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в сумі 1 867, 80 грн.
Приведене підтверджується дослідженими доказами.
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9.07.2003 року №1058-ІV.
В статі 1 визначено що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону;
Відповідно до стаття 15 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до пункту 6.1. розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
Таким чином суд вважає за доведені обставини на які посилається позивач, відповідач в супереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів зворотнього, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позов задоволено на користь позивача, який звільнений від сплати державного мита, з врахуванням положень ч. 4 ст. 94 КАС України суд не стягує судові витрати з відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 112, 136, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути на користь управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області (вул. Чкалова, 7, м. Новоселиця, 60300, р/р 256093013760, МФО 356334, у ВАТ «Державний ощадний банк України»код 21430561) з відкритого акціонерного товариства "Новоселицьке хлібоприймальне підприємство" (вул. Пирогова, 15 р/р 26008729 в Райфайзен банк «Аваль»МФО 356464, код 00952717) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах у сумі 1 867, 80 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят сім гривень вісімдесят копійок)
3. Копію постанови направити відповідачу.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі 18 травня 2010 року.
Суддя Р.В. Ватаманюк