14 квітня 2021 року справа № 200/12322/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 200/12322/20-а (головуючий суддя І інстанції Куденков К.О.), складеного в повному обсязі 14 січня 2021 року в м. Слов'янськ Донецької області, за позовом Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про скасування постанови, -
31 грудня 2020 року Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить скасувати постанову від 19 листопада 2020 року ВП № 62567859 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (а.с.1-5).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2021 року залучено до участі у справі як співвідповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 19-20).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 200/12322/20-а відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 79-81).
Не погодившись із судовим рішенням, Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду є виконаним, оскільки управлінням сформовано разове доручення від 03 лютого 2021 року для виплати недоотриманої пенсії на направлено до поштового відділення
Відтак, вважає, що підстав для застосування штрафних санкцій у відповідача не було у зв'язку з повним виконанням рішення суду (а.с. 86-90).
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26 березня 2020 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області виданий виконавчий лист у справі № 243/6052/19, відповідно до якого зобов'язано Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, набуті ним в порядку спадкування за законом, у розмірі 44134 ,59 грн. (а.с. 36)
15 липня 2020 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 62567859 щодо виконання вказаного виконавчого листа. Адресою ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. 38).
Відповідно до вказаної постанови УПФУ повинно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом УПФУ від 20 серпня 2020 року № 0567-07-8/5995 Відділ примусового виконання рішень повідомлений про те, що рішення суду у справі № 243/6052/19 не виконане, оскільки підставою для оформлення разового доручення на виплату недоотриманої пенсії є заява отримувача, разове доручення формується виключно на поштове відділення за адресою: 8411, м. Слов'янськ, вул. Свободи, б. 1 , де зберігається до кінця поточного місяця. У разі неотримання виплати недоотриманої пенсії отримувачем, разове доручення повертається до управління як невиплачене (а.с. 39-40).
Також у вказаному листі зазначено, що УПФУ на адресу ОСОБА_1 16 березня 2020 року направлено повідомлення № 7210/04 про необхідність з'явитися до управління.
Державний виконавець надіслав до УПФУ вимогу від 01 вересня 2020 року № 18759/023-50/ щодо виконання рішення суду в повному обсязі в десятиденний термін з дня отримання вимоги (а.с 41-42).
Листом УПФУ від 13 жовтня 2020 року № 0567-07-8/10057 Відділ примусового виконання рішень повідомлений про те, що рішення суду у справі № 243/6052/19 не виконане, оскільки підставою для оформлення разового доручення на виплату недоотриманої пенсії є заява отримувача, разове доручення формується виключно на поштове відділення за адресою: 8411, м. Слов'янськ, вул. Свободи, б. 1, де зберігається до кінця поточного місяця. У разі неотримання виплати недоотриманої пенсії отримувачем, разове доручення повертається до управління як невиплачене. Також у вказаному листі зазначено, що УПФУ на адресу ОСОБА_1 16 березня 2020 року направлено повідомлення № 7210/04 про необхідність з'явитися до управління (а.с. ).
Постановою державного виконавця від 19листопада 2020 року ВП № 62567859 за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, до УПФУ застосовано штраф на користь держави в розмірі 5100,00 грн. (а.с. 47-48)
Правомірність прийняття постанови про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду є спірним питанням даної справи.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено поважності причин для неповного виконання рішення суду, відтак, спірна постанова про накладення штрафу є правомірною.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав.
За ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у справі № 243/6052/19 встановлена обставина, що представник ОСОБА_1 зверталася до УПФУ із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .
При цьому, до суду не надано доказів надіслання листа № 7210/04 від 16 березня 2020 року на адресу ОСОБА_1 (його представника) або отримання цього листа.
Також у вказаному листі вказано про необхідність з'явитися до УПФУ, але не наведено жодних дій, які ОСОБА_1 має вчинити в УПФУ. Тобто, у цьому листі не конкретизовано заходи, які необхідно вчинити ОСОБА_1 безпосередньо в УПФУ для отримання сум пенсії.
Спір щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_1 вказаних коштів вирішено в межах справи № 243/6052/19 і законодавство, зокрема Порядок № 22-1, не передбачає необхідності повторного подання заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера.
Позивачем не наведено обґрунтованих підстав вважати, що рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у справі № 243/6052/19 не могло бути виконане без подання ОСОБА_1 додаткових заяв та документів, зокрема шляхом здійснення виплати через відділення Укрпошти.
Таким чином, позивачем не вжито всіх заходів з метою повного виконання рішення суду.
Вказані обставини в їх сукупності свідчать про невиконання позивачем судового рішення, яке набрало законної сили, за відсутності поважних причин.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає неприйнятними доводи апелянта про відсутність правових підстав у державного виконавця для винесення постанови про накладення штрафу на боржника з вищевикладених підстав, тому постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є правомірною та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянту надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянту надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 271, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Слов'янського обєднаного управління Песнійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 200/12322/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 квітня 2021 року.
Судді А.В. Гайдар
Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць