ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 квітня 2021 року м. Київ № 640/24730/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ»
до Київської міської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправними та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року;
- скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року;
- зобов'язати Київську міську митницю ДФС України визнати заявлену Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» митну вартість товарів: в розмірі 12150,94 ЄВРО зазначену в Митній декларації №UA 100010/2019/363616 від 29.11.2019 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що незважаючи на те, що позивачем було надано всі документи, що передбачені ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості, Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року. Сумніви відповідача щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості ґрунтується виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях.
На думку позивача, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
На переконання позивача, відповідач безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, у той час, коли мав бути застосований основний метод, а саме метод визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 року відкрито провадження у справі № 640/24730/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Судом встановлено, що разом з відзивом до суду надійшла заява відповідача про заміну відповідача у справі - Київську міську митницю ДФС на Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З урахуванням встановленого судом, що відповідно до Постанови KMУ від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», Київську міську митницю ДФС реорганізують шляхом її приєднання до Київської митниці Держмитслужби та п. 3 встановлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби; на виконання розпорядженням KMУ від 04.12.2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» згідно наказу Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 року «Про початок роботи Київської митниці Держмитслужби» з 00 год. 00 хв. 08.12.2019 року розпочала свою діяльність, як юридична особа публічного права Київська митниця Держмитслужби суд вбачає підстави для заміни сторони його правонаступником, а саме Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на Київську міську митницю Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43337359).
Представником відповідача 10.01.2020 року подано до суду відзив, у якому відповідач просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Відповідач посилаючись на Митний кодекс України, зазначає, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. У свою чергу, відповідачем згідно з положень ст. ст. 52-55,57,58,335 Кодексу та за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією від 25.11.2019 року № UA 100010/2019/359578 документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів за ч. 3 ст. 53 МК України, як того і вимагають положення законодавства з питань митної справи та стала судова практика. Зважаючи на обставини справи, на думку відповідача, оскаржуване рішення є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до чинного законодавства.
13.01.2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, зі змісту якої вбачається, що, на думку позивача, ним надано відповідачу усі необхідні документи, які містили дані щодо складової митної вартості товару, та які були достатніми аби перевірити правильність визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту). Надані позивачем документи не містять неточностей чи розбіжностей і в повній мірі, підтверджують складову декларованої позивачем митної вартості товару. Документи містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Документи не містять ознак підробки. Водночас, відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначено конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності, відповідач прийняв рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» та «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) 06.04.2019 року було укладено Контракт №3 на підставі якого протягом строку дії вказаного Контракту «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) (Продавець) здійснює поставку товарів на умовах EXW зі складу «ВІОСНІМІСА Spa» Позивачу (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010).
У грудні 2019 року «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) здійснив поставку товарів позивачу на умовах EXW зі складу «ВІОСНІМІСА Spa», згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 080644 від 02.12.2019 року.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (побутова хімія), позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію №UA 100010/2019/363616 від 29.11.2019 року на загальну суму 12150,94 ЄВРО, якою до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар.
Одночасно з подачею зазначеної електронної митної декларації, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої ним їх митної вартості, позивачем направлені митному органу, наступні товаросупровідні документи:
- контракт (код документа 4104);
- інвойс (код документа 3105);
- міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (код товару 2730);
- сертифікат походження товарів (код товару 7011);
- сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003);
- документи на перевезення товарів (код документа 2950);
- інші некласифіковані документи (код документа 9000);
- платіжне доручення на оплату товарів.
Згідно з положень ст. ст. 52-55,57,58,335 МК України та за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією від 25.11.2019 року№ UA 100010/2019/359578 документів митним органом встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) у довідці про транспортні витрати №11/27 від 27.11.2019 зазначено, що вартість розвантажувально-навантажувальних робіт складає 500 грн, та одночасно зазначено, що навантаження здійснювалось за рахунок відправника. Зазначене викликає сумніви щодо включення до митної вартості всіх складових;
2) згідно п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 06.04.2019 № 3 (далі - Контракт), графи 20 митної декларації від 29.11.2019 року № UA100030/2019/363616 умовами поставки даної партії товарів є EXW - Zola Predosa (Італія). Згідно положень Інкотермс -2010, термін EXW (EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця) термін «Франко завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі наказ № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов'язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. До митного оформлення для підтвердження транспортних витрат надана довідка №11/27 від 27.11.2019 року від транспортної компанії ТОВ «Даора», яка не є перевізником відповідно до транспортної накладної CMR від 25.11.2019 №092615. Документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування та інші вищенаведені документи передбачені Наказом №599 не надавались.
3) надане для підтвердження оплати товару платіжне доручення від 18.11.2019 року № 1482 не містить відміток банку, а також не наданий рахунок проформа, передбачений п. 4.1 Контракту.
Зважаючи на викладене, оскільки у митного органу виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, митний орган запропонував позивачу (у тому числі, шляхом надіслання електронних повідомлень) надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а саме:
1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
2) виписку з бухгалтерської документації;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
4) копію митної декларації країни відправлення;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Також, декларанта повідомлено, що відповідно до частини 6 статті 53 Кодексу, він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи, які не зазначені у даному переліку.
Представником позивача для підтвердження митної вартості товару було направлено лист, вихідний № 020 від 29.11.2019 року від декларанта ОСОБА_1 на адресу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, щодо підтвердження митної вартості товару за №1 ВМД №UA 100010/2019/363616 від 29.11.2019 року разом з документами на підтвердження митної вартість товару, заявленої позивачем у митній декларації №UA100010/2019/363616 від 29.11.2019 року на загальну суму 12150,94 євро.
29.11.2019 року Київською міською митницею ДФС розглянуті додаткові документи, надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, у результаті чого позивача повідомлено про те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості під якою, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист компанії «ВІОСНІМІСА Spa., наданий декларантом, має суб'єктивний характер (складений для ТОВ «МАРАФЕТ ХОУМ»).Також прайс-листи не містять інформації про термін їх дії що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГATT COT 1994). Надана додатково копія МД країни відправлення від 26.11.2019 року № 9 19ITQUC1T0042217E8 не містить інформації про вартісні характеристики товару заявленого до митного оформлення.
Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товару, поставленого на виконання контракту №3 від 06.04.2019 року, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року.
29.11.2019 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем товару до Київської митниці ДФС подана нова електронна митна декларація типу ІМ-40 UA №100010/2019/363728 від 29.11.2019 року, поставлений за контрактом №3 від 06.04.2018 року компанією «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія).
На підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, в день прийняття рішення про коригування митної вартості, товари випущено позивачем у вільний обіг під гарантії, а саме 29.11.2019 року за митною декларацією ІМ-40 UA №100010/2019/363728 від 29.11.2019 року (рішення про коригування митної вартості №100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року).
Керуючись положеннями ч. 4 ст. 57 МК України, проведена процедура консультації між митницею та декларантом.
За результатами консультації декларанту надіслано повідомлення з обґрунтуванням не застосування заявленого ним методу визначення митної вартості та пропозицією визначити митну вартість оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Внаслідок порівняння митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення з товарами, митне оформлення яких було завершено, зазначаючи, що заявлені рівні митної вартості окремих товарів значно менші за рівні митної вартості подібних товарів, які були оформлені іншими суб'єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, враховуючи неможливість застосування попередніх методів та керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів була визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу, на підставі інформації про ціни та рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів, а саме митної декларації: UA №209180/2019/063165 від 26.09.2019 року.
Позивач, вважаючи висновки митного органу необґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів № 100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року протиправним, вказуючи на надання ним всіх необхідних документів та безпідставне застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, у той час, коли мав бути застосований основний метод, а саме метод визначення митної вартості товарів за ціною договору, позивач звернувся з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності):
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п'ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 Митного кодексу України).
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 12.03.2018 року у справі №809/4367/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Київської міської митниці ДФС наступні документи:
- договір організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №291019 від 29.10.2019 року (далі-Договір);
- прайс- лист виробника б/н від 01.02.2019 року;
- рахунок-проформу на попередню оплату товару № 151 від 30.10.2019 року;
- прайс-лист ТОВ «Марафет Хоум» для реалізації в Україні б/н від 01.04.2019 року;
- копія експортної декларації №ІТОО13614031б від 06.11.2019 року;
- рішення ОАС м. Києва №640/17807/19 від 28.10.2019 року;
- лист від 11.11.2019 року № 019 в якому повідомлено, що інших документів не надаватимусь.
Відповідно до наданих позивачем до митного оформлення товарів документів, відповідач зазначив, що позивачем було надано документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично плачена або підлягає сплаті.
На підставі вказаних документів Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від №100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року.
Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що відповідачем в обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення зазначено: «29.11.2019 Київською міською митницею ДФС були розглянуті додаткові документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, в результаті чого повідомляємо наступне, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості під якою, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист…, наданий декларантом, має суб'єктивний характер (складений для ТОВ «МАРАФЕТХОУМ»). Також прайс-листи не містять інформації про термін їх дії що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГATT COT 1994). Надана додатково копія МД країни відправлення від 26.11.2019 №9 19ITQUC1T0042217E8 не містить інформації про вартісні характеристики товару заявленого до митного оформлення».
Водночас, 15.01.2020 року відповідачем повторно надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що «За результатами проведеної перевірки з урахуванням додатково наданих декларантом документів встановлено наступне; Надане платіжне доручення від 01.11.2019 №1463 містить реквізити одержувача, які суперечать передбачені Контрактом та рахунком проформою від 30.08.2019 №110. Платіжне доручення не містять номеру рахунку-проформи, разом із тим, п. 4.1-4.2 Контракту передбачено здійснення оплати згідно із рахунком проформою. На зазначеному платіжному дорученні будь які печатка та підписи, зокрема і платника, а також відсутні відмітки банківської установи про проведення зазначеної банківської операції, передбачені Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису відповідального виконавця уповноваженого банку та відбитком штампа уповноваженого банку. Згідно п. 4.1 Договору, ціна на послуги експедитора вказується у Заявках та рахунках-фактурах, виставлених виконавцем. Разом із тим, рахунок-фактура до митного оформлення не наданий, а зазначена у Заявці сума витрат на транспортування складає 2870 євро, а згідно ДМВ до митної вартості додана сума витрат на транспортування у розмірі 49500 грн, плюс 500 грн на завантаження, однак, документів, які передбачені законодавством (Наказ№599), які б підтверджували числові значення складових митної вартості, заявлених декларантом, не надано, зокрема і від осіб, які залучались до виконання транспортного процесу. Тобто, не надано документів від безпосереднього перевізника, який зазначений у CMR від 06.11.2019 б/н».
Відтак, відповідачем зазначаються різні обставин, що стали підставою для коригування митної вартості. Не надано суду й належних доказів, що відомості про митну вартість товарів в даній справі є неповними та/або недостовірними, або позивачем невірно визначено митну вартість товарів.
Доцільними, на думку суду, є також доводи позивача щодо того, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина 1 статті 55 Кодексу). Відповідно до частини другої статті 55 Кодексу, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Разом з тим, аналіз оскаржуваного рішення митного органу свідчить про відсутність зазначених вище обов'язкових складових для прийняття законного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною другою статті 53 МК України.
Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним, крім того, доказів неможливості використання інших методів відповідачем суду не надано.
У силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 282 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, оф. 301, ЄДРПОУ 40148778) до Київської міської митниці Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС України по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року.
3. Скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000458/2 від 29.11.2019 року.
4. Зобов'язати Київську міську митницю Державної митної служби України визнати заявлену Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» митну вартість товарів: у розмірі 12150,94 євро, зазначену в Митній декларації №UA 100010/2019/363616 від 29.11.2019 року.
5. Стягнути з Київської міської митниці Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, ЄДРПОУ 43337359) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Качур