ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 квітня 2021 року м. Київ № 640/24994/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»
до Офісу великих платників податків
про зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків, в якому просить суд:
- зобов'язати Офіс великих платників податків підготувати та надати на виконання до Державної казначейської служби України висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» надміру сплачених грошових зобов'язань з податків на процентні доходи фізичних осіб у загальній сумі 177 623,13 грн. та податки на процентні доходи фізичних осіб військовим збором 1,5% у загальній сумі 14 749,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок у зв'язку з достроковим розірванням депозитних договорів між банком та фізичними особами та не повернув незаконно отримані кошти банку у сумі 177 623,13 грн. та у сумі 14 749,97 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2019 року відкрито провадження у справі № 640/24994/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23.01.2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача, зі змісту якого вбачається, що Офіс великих платників не погоджується з доводами та аргументами, наведеними в позовній заяві. Відповідач вказує, що контролюючий орган не має законодавчо встановлених повноважень для самостійного ініціювання повернення платнику податків помилково/надміру сплачених грошових зобов'язань, а обов'язковою умовою для повернення таких грошових зобов'язань є подання до контролюючого органу відповідної заяви.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 року № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» з 06.06.2016 року до 05.06.2018 року включно.
Водночас, 19.01.2017 Постановою окружного адміністративного суду міста Києва у адміністративній справі № 826/6665/16 задоволено позов благодійної організації «Благодійний фонд «Богдана Гаврилишина», благодійного фону «Енергетичний центр ім. І. Люндіна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» та визнано протиправною і скасовано постанову Національного банку України від 05.04.2016 року № 234 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року зазначену Постанову від 19.01.2017 року залишено без змін.
16.05.2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняте судове рішення, яким постановлено: задовольнити частково заяву Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 року у справі № 826/6665/16, скасовано Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 року (провадження № К/800/15366/17, К/800/15779/17, К/800/15968/17), а адміністративну справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
З урахуванням цього, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1503 від 13.06.2019 року продовжено процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» з ринку шляхом продовження в ньому тимчасової адміністрації строком на п'ять днів з 14.06.2019 року.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.06.2019 року № 415-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 1548 від 19.06.2019 року про здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» протягом двох років з 20.06.2019 року до 19.06.2021 року включно.
Разом з тим, за твердженнями позивача, відбулося списання відповідачем в дохід держави податків на процентні доходи фізичних осіб у загальній сумі 177 623,13 грн. та податки на процентні доходи фізичних осіб військовим збором 1,5% у загальній сумі 14 749,97 грн.
Відтак, заборгованість у відповідача виникла за результатами перерахування до бюджету сум доходу фізичних осіб, у зв'язку з тим, що відповідно до умов депозитних договорів, укладеним з фізичними особами у разі їх дострокового розірвання, як це сталося з ПАТ «КБ «Хрещатик» та його вкладниками у зв'язку з введенням процедури ліквідації, передбачено перерахунок сум процентних доходів відповідно сум податку.
Зазначаючи, що Офіс великих платників податків не здійснив перерахунок та незаконно списав надлишкові грошові зобов'язання з банку, які підлягають поверненню (суми перерахунку становили: податок на процентні доходи фізичних осіб у загальній сумі 177 623, 13 грн.; податок на проценті доходи фізичних осіб військовим збором 1,5% у загальній сумі 14 749,97 грн.), позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача підготувати та надати на виконання до Державної казначейської служби України висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» надміру сплачених грошових зобов'язань з податків на процентні доходи фізичних осіб у загальній сумі 177 623,13 грн. та податки на процентні доходи фізичних осіб військовим збором 1,5% у загальній сумі 14 749,97 грн.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Таким чином, з контексту наведеного визначення слідує, що якщо до бюджету зараховано за певний період більше ніж узгоджено сум податку, то таке перевищення слід вважати надмірною сплатою грошових зобов'язань.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
У відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
У силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Як випливає з відомостей позовної заяви, відповідні суми сплачені в другому кварталі 2016 року.
Судом встановлено, що з 2016 року до 01.11.2019 року взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України регламентував Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податків помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року №1146 (далі по тексту - Порядок №1146, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 5 Порядку № 1146 визначеного повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Пунктом 6 Порядку №1146 передбачено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Державної фіскальної служби у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Пунктом 7 Порядку №1146 визначено, що після реєстрації в органі ДПС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Відповідно до пункту 8 Порядку №1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган Державної фіскальної служби готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Разом з тим, за змістом пунктів 10, 11 Порядку висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у визначеному законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішеннями, прийнятими державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань є відсутність у платника податків податкового боргу воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Суд також зважає на позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 12.09.2018 у справі № 820/3607/17, відповідно до якої обов'язковими умовами для повернення сум грошового зобов'язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов'язань та відсутності податкового боргу.
Обставини щодо подання позивачем відповідної заяви про повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми сум грошового зобов'язання як-то встановлено приписами законодавства з наданих матеріалів справи судом не встановлені.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, враховуючи, встановлені судом обставини, на думку суду, позивачем не доведено факт бездіяльності відповідача та порушення ним приписів законодавства з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8а, ЄДРПОУ 19364259) до Офісу великих платників податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ЄДРПОУ 39440996) про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Качур