№ 566/217/21
07 квітня 2021 року смт.Млинів Рівненської області
Млинівський райсуд Рівненської області
в складі : головуючого судді Феськова П.В.
при секретарі : Грановській М.Ю.,
за участю: відповідача та його представника - адвоката Мазурка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в смт.Млинів Рівненської області цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.01.2014 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у встановленому договором розмірі на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, однак, ОСОБА_2 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 28.01.2014 року становить 6337,29 гривень, яка складається з наступного: 6337,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Спадкоємцем, який постійно проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 .
Просить суд ухвалити рішення на підставі якого стягнути з відповідача - ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 6337,29 гривень та судові витрати по справі.
Ухвалою від 09 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з одночасним викликом сторін в судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувшись з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного провадження та у його відсутності. (а.с.7).
В судовому засіданні 07.04.2021 року відповідач та його представник - адвокат Мазурок В.С. просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі за безпідставністю, оскільки відповідач не приймав спадщини після смерті свого брата ОСОБА_2 .
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.01.2014 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у встановленому договором розмірі на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с.19).
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 03.10.2018 року Млинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 206 (а.с.57).
На підтвердження своїх вимог до матеріалів справи позивач надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (далі-Витяг з Умов). (а.с.19-48). Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач надав суду розрахунок, згідно з яким вбачається, що станом на 31.10.2018 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 28.01.2014 року становить 6337,29 гривень. (а.с.12-15).
Банк звернувся до Млинівської районної державної нотаріальної контори з претензією кредитора від 28.11.2018 року за № SAMDN52000136193962 (а.с.64) та 23.10.2020 року з листом-претензією до відповідача ОСОБА_1 , як до спадкоємця позичальника ОСОБА_2 (а.с.66).
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.
Суд також враховує положення пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому зазначено, що з урахуванням приписів статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Як вбачається з відповіді Млинівської районної державної нотаріальної контори від 05.01.2019 року №4/02-14 спадкова справа №5/2019 стосовно померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена на підставі претензії кредитора Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», яка надійшла поштою 05.01.2019 року. Інші спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини не звертались. (а.с.65).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов'язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів в суді не скористався, просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження, тобто за наданими письмовими доказами.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, позивач вказаного обов'язку не виконав.
Так, доводи позивача про те, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем позичальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ґрунтуються лише на констатації факту наявності у паспорті громадянина України відповідача відомостей про реєстрацію його місця проживання за тією ж адресою, за якою до смерті проживав позичальник. (а.с.56,88) Однак, позивачем не подано жодних доказів, про те, що відповідач успадкував будь-яке майно позичальника і про вартість такого майна, як того вимагає стаття 1282 ЦК України. Крім того, таке категорично заперечується відповідачем ОСОБА_1 .
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв'язку з недоведеністю.
Оскільки, суд відмовив у задоволенні позову, тому у відповідності до пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 253, 256, 257, 261, 266, 267, 509, 626, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263 - 265, 273, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2021 року.
Суддя : П.В.Феськов