Справа №755/19185/21
Апеляційне провадження №33/824/1930/2021
07 квітня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали адміністративної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і йому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 грн.
На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд, зокрема, зазначив наступне.
17 листопада 2020 року о 04 годині 25 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Suzuki Vitara», державний номер НОМЕР_1 , по просп. Броварському, 3 у м. Києві з явними ознаками наркотичного сп'яніння: бліде обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло.
Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, водій відмовився у присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
На адресу суду надійшли клопотання від ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кузьміна Є.О. про відкладення судових засідань, які були призначені на 21 січня 2021 року, у зв'язку з ознайомленням захисника з матеріалами справи, та 05 лютого 2021 року, у зв'язку з перебуванням захисника на амбулаторному лікуванні з діагнозом COVID-19.
Судом були використані всі можливі способи сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, розгляд справи неодноразово відкладався.
Зважаючи на те, що існує загроза спливу строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, неявка ОСОБА_1 в судове засідання судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи, а тому суддя вважає за необхідне розглянути справу про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з урахуванням наявних в справі про адміністративне правопорушення доказів.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2020 року серії ДПР18 №117832, зі змісту якого вбачається порушення водієм пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17листопада 2020 року, письмовими поясненнями свідків, розпискою ОСОБА_1 від 17 листопада 2020 року про зобов'язання не сідати за кермо та керувати транспортними засобами протягом доби, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕAM№3440959, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції №АА00758, записаному на DVD диск.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.
Не погоджуючись із вказаною постановою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк подачі такої, посилаючись на отримання копії постанови із порушенням встановленого законом строку, та скасувати постанову і закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2.5 Правил дорожнього руху України,ст.ст. 251, 256, 258 266, 268, 278, 280, Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ОСОБА_1 , зокрема, не керував транспортним засобом, не був повідомлений про день та час слухання справи, був позбавлений права на захист та можливості реалізувати свої права під час розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість винесеної постанови, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - Кузьміна Є.О., дослідивши докази по справі, вважає за необхідне залишити апеляцію без задоволення, а судове рішення - без змін з огляду на наступне.
Як правильно встановив місцевий суд, 17 листопада 2020 року о 04 годині 25 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Suzuki Vitara», державний номер НОМЕР_1 , по просп. Броварському, 3 у м. Києві з явними ознаками наркотичного сп'яніння: бліде обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло.
Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, він відмовився у присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Названі обставини, як правильно зазначив місцевий суд, підтверджуються матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, направленням, поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розпискою правопорушника, відеозаписом ( а.с. 1, 2, 3, 4, 6 ), наявними у справі, які, на переконання апеляційного суду, є доказами вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, сам ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтвердив факт відмови від проходження перевірки на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, що само по собі свідчить про наявність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доводи правопорушника про позбавлення його можливості реалізувати свої права в повній мірі, з точки зору суду другої інстанції, також не є правовою підставою для задоволення апеляції, оскільки ОСОБА_1 не виявив бажання з'являтись на виклики до суду першої інстанції, що не є перешкодою відповідно до закону для розгляду адміністративної справи, і повністю реалізував свої повноваження в апеляційному суді.
На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про дотримання місцевим судом вимог ст.ст. 34, 35, 245, 246, 248, 249, 251, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення при винесенні постанови, що свідчить про необґрунтованість заявлених апеляційних вимог.
З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2.5 Правил дорожнього руху України,ст.ст. 251, 256, 258 266, 268, 278, 280, Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ОСОБА_1 , зокрема, не керував транспортним засобом, не був повідомлений про день та час слухання справи, був позбавлений права на захист та можливості реалізувати свої права під час розгляду справи, з точки зору суду апеляційної інстанції, не відповідають дійсності, а відтак - не є правовою підставою для скасування судового рішення місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, окрім іншого, вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року з огляду на поважність причин його пропуску та з метою дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Сержанюк