Справа №755/2369/21
Апеляційне провадження №33/824/2059/2021
08 квітня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали адміністративної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і йому призначено адміністративне стягнення, згідно ст. 36 цього кодексу, у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 грн.
На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд, зокрема, зазначив наступне.
ОСОБА_1 , 01 січня 2021 року, о 06 годині 55 хвилин, керуючи автомобілем марки «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по пл. Дарницька, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого, скоїв зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA», державний номер НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками і порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Крім того, ОСОБА_1 , 01 січня 2021 року, о 08 годині 50 хвилин, керував автомобілем марки «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по пл. Дарницька, 1, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей розширені та не реагують на світло, тремтіння пальців рук, блідий покрив обличчя.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи про адміністративні правопорушення, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 015962 та ДПР18 № 015963 від 01.01.2021 року, висновком лікаря нарколога №000004 від 07.01.2021 року за результатами огляду 01.01.2021 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, схемою місця ДТП, відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора), який було переглянуто у судовому засіданні.
При цьому, клопотання представника ОСОБА_1 про направлення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до Управління патрульної поліції у м. Києві для належного оформлення є необґрунтованим і не підлягає задоволенню, оскільки особа, що притягається до адміністративної відповідальності порушила п. 2.9а ПДР України та дала згоду на проведення огляду на стан сп'яніння і пройшла огляд у встановленому законом порядку, тому відібрання пояснень свідків не є обов'язковим для працівників поліції.
Огляд на стан сп'яніння проводився у лікаря нарколога КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» у встановленому законом порядку.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України.
Правовими підставами для винесення адміністративного стягнення, суд першої інстанції зазначив, зокрема, ст.ст. 7, 9, 36, 40-1, 124, ч.1 ст. 130, 245, 251, 252 КУпАП, п.п. 26, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 4 Закону України «Про судовий збір»
Не погоджуючись із вказаною постановою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2.9а Правил дорожнього руху України, ст.ст. 251, 258, 266, 272 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки, зокрема, до перевірки наявності стану наркотичного сп'яніння у правопорушника не було залучено свідків, скоєння діянь за протоколами зазначено в різний час, зміст висновку за результатами медичного огляду йому не повідомлено і не надано примірник, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість винесеної постанови, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - Ступака А.Ю., дослідивши докази по справі, вважає за необхідне залишити апеляцію без задоволення, а судове рішення - без змін з огляду на наступне.
Як правильно встановив місцевий суд, ОСОБА_1 , 01 січня 2021 року, о 06 годині 55 хвилин, керуючи автомобілем марки «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по пл. Дарницька, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого, скоїв зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA», державний номер НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень з матеріальними збитками і порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Окрім цього, ОСОБА_1 , 01 січня 2021 року керував автомобілем марки «Renault Logan», державний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по пл. Дарницька, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей розширені та не реагують на світло, тремтіння пальців рук, блідий покрив обличчя.
Названі обставини, як правильно зазначив місцевий суд, підтверджуються матеріалами справи, зокрема, протоколами про адміністративні правопорушення, висновком щодо результатів медичного огляду від 07 січня 2021 року, схемою місця ДТП, поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , відеозаписом ( а.с. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 ), наявними у справі, які, на переконання апеляційного суду, є доказами вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, сам ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтвердив факт скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про дотримання місцевим судом вимог ст.ст. 34, 35, 245, 246, 248, 249, 251, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення при винесені постанови, що свідчить про необґрунтованість заявлених апеляційних вимог.
З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2.9а Правил дорожнього руху України, ст.ст. 251, 258, 266, 272 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки, зокрема, до перевірки наявності стану наркотичного сп'яніння у правопорушника не було залучено свідків, скоєння діянь за протоколами зазначено в різний час, зміст висновку за результатами медичного огляду йому не повідомлено і не надано примірник, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, з точки зору суду апеляційної інстанції та в силу викладеного, не відповідають дійсності, а відтак - не є правовою підставою для скасування судового рішення місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, окрім іншого, вважає за необхідне зазначити про те, що правопорушник на спростування змісту висновку за результатами медичного огляду будь-яких доказів ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.
Сам факт наявності значного проміжку в часі між оглядом ОСОБА_1 - 01.01.2021 і датою його заповнення - 07.01.2021, з точки зору суду другої інстанції, не спростовує перебування правопорушника у стані наркотичного сп'яніння під час керування автомобілем.
Зазначення місцевим судом часу і місця скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відмінних від часу і місця скоєння іншого правопорушення, з точки зору суду другої інстанції, не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог, оскільки зазначена обставина усунута при апеляційному розгляді справи.
При цьому, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Сержанюк