Справа №761/40150/20
Апеляційне провадження №33/824/1467/2021
07 квітня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали адміністративної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і притягнено до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 340 грн. та стягнуто з нього на користь держави судовий збір - 454 грн.
На обґрунтування ухваленої постанови місцевий суд зазначив про те, що 18 листопада 2020 року о 18 годині 30 хвилин по вул. Сікорського, 4-Д в м. Києві, пасажир ОСОБА_1 відчинив двері автомобіля «Toyota Prius», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого водій ОСОБА_2 здійснив наїзд, керуючи транспортним засобом «Nissan Juke», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , унаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 15.13 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, поясненнями учасників ДТП.
Обставин, які обтяжують вину ОСОБА_1 не встановлено.
З огляду на вищевикладене, з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, необхідно застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Не погоджуючись із вказаною постановою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк подачі такої, посилаючись на ознайомлення із постановою з порушенням встановленого законом строку, яку скасувати і закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 248, 268, 277-2, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 8-12, 128-130, 372 ЦПК України, оскільки він не був повідомлений про день та час слухання справи і справа розглянута без його участі.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість винесеної постанови, дослідивши докази по справі, вважає за необхідне залишити апеляцію без задоволення, а судове рішення - без змін, з огляду на наступне.
Як правильно встановив місцевий суд, 18 листопада 2020 року о 18 годині 30 хвилин по вул. Сікорського, 4-Д в м. Києві пасажир ОСОБА_1 відчинив двері автомобіля «Toyota Prius», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого водій ОСОБА_2 здійснив наїзд, керуючи транспортним засобом «Nissan Juke», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , унаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 15.13 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В судове засідання, як зазначено в постанові місцевого суду, він не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином ( а.с. 8 ).
Будь-яких доказів на спростування зазначеного ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надав, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості спростувати зазначені в постанові відомості.
Посилання правопорушника на відсутність у матеріалах справи його місця реєстрації, з точки зору суду другої інстанції, не відповідають дійсності, оскільки такі відомості містяться в протоколі про адміністративне правопорушення і у власноруч написаних поясненнях, де зазначена адреса: АДРЕСА_1 та телефон - НОМЕР_3 ( а.с. 1, 3 ).
Відтак, на підставі наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про дотримання місцевим судом вимог ст.ст. 34, 35, 245, 246, 248, 249, 251, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення при винесенні постанови, що свідчить про необґрунтованість заявлених апеляційних вимог.
З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 248, 268, 277-2, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 8-12, 128-130, 372 ЦПК України, з точки зору суду апеляційної інстанції, не відповідають дійсності, а відтак - не є правовою підставою для скасування судового рішення місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, окрім іншого, вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року з огляду на поважність причин пропуску подачі апеляції та необхідність виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Сержанюк