07 квітня 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 357/7676/19
Номер провадження 22-ц/824/3824/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Поліщук Н. В, Шахової О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,
вивчивши апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоли О. Я., у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари Ланів», Державного реєстратора Білоцерківської районної державної адміністрації Олійник Ірини Юріївни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,
У липні 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари Ланів», Державного реєстратора Білоцерківської районної державної адміністрації Олійник Ірини Юріївни, з урахуванням подальших уточнень, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 23С від 12 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0066 загальною площею 1,4222 га; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 23С від 12 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Дари Ланів» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0065 загальною площею 1,4222 га; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0066 загальною площею 1,4222 га, індексний номер: 44642089 від 17 грудня 2018 року; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0065 загальною площею 1,4222 га, індексний номер: 44641517 від 17 грудня 2018 року; витребування із незаконного володіння та користування ФГ «Пролісок» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0066 загальною площею 1,4222 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; витребування із незаконного володіння та користування ФГ «Дари Ланів» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0065 загальною площею 1,4222 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; внесення змін до договору оренди землі № б/н від 23 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» укладено договір оренди землі № б/н, за яким ОСОБА_1 передала в оренду позивачу земельну ділянку площею 2,8444 га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років.
Позивач зазначає, що користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату, але починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення його права користування за договором оренди.
02 травня 2018 року ОСОБА_1 передала в оренду свою земельну ділянку ТОВ «Еліта-2010».
ПОСП « Сидори» звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним, але в цей же період, між ОСОБА_1 та ТОВ « Еліта-2010» було укладено договір про розірвання вищевказаного договору оренди
Пізніше, на підставі заяви ОСОБА_1 було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052 на дві земельні ділянки - площею по 1,4222 га, кожна, з кадастровими номерами 3220486000:04:005:0066 та 3220486000:04:005:0065
12 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок» укладено договір оренди земельної ділянки № 23С, предметом якого є земельна ділянка площею 1,4222 га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0066. Крім того, 12 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дари Ланів» укладено договір оренди земельної ділянки № 23С, предметом якого є земельна ділянка площею 1,4222 га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0065.
Разом з тим, на думку позивача, відповідач-1 не мала права передавати спірні земельні ділянки в оренду іншим особам.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року (т. ІІ а.с. 176-185) у задоволенні позову Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори», відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 17.07.2019 про: арешт на земельну ділянку, загальною площею 1,4222га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0066, що розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1718529332204, власником якої є ОСОБА_1 ; про арешт на земельну ділянку, загальною площею 1,4222га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0065, що розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна1718553032204, власником якої є ОСОБА_1 ; про заборону усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вказаних земельних ділянок.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, 30 грудня 2020 року ПОСП «Сидори» направило апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити; вирішити питання розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент укладення відповідачем-1 оспорюваних договорів та проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за відповідачами 1 та 2, діяв договір оренди землі укладений між позивачем та відповідачем-1. Таким чином, наявність оспорюваних договорів порушує права позивача, які виникли на підставі договору оренди.
На думку скаржника, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що на момент укладення договору оренди землі, проведення його державної реєстрації було неможливим, помилково ототожнив держану реєстрацію права оренди земельної ділянки з державною реєстрацією договору оренди землі, про яку йдеться у п. 37 договору оренди землі, крім того, не застосував правила тлумачення правочинів, визначені ст. 213 ЦК України, що призвело до неправильного тлумачення п. 37 договору.
Скаржник зазначає, що право оренди на земельну ділянку набувається на підставі договору оренди землі, що набрав чинності, а не його державної реєстрації у ДРРПНМ.
На думку скаржника, на даний час належним способом захисту порушених прав є саме скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав, оскільки скасування запису про державну реєстрацію вже не може призвести до настання реальних наслідків та ефективного захисту порушеного права.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
09 лютого 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що відповідач-1 заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Крім того, відповідачем-1 порушено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
На думку відповідача-1, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність у позивача прав, свобод або охоронюваних законом інтересів порушених нею, оскільки у позивача відсутнє право оренди землі. Крім того, поділ земельної ділянки належній відповідачу-1 на праві власності було проведено правомірно та він не порушує права позивача.
Позивач зазначає, що скасування рішення державного реєстратора права оренди є підставою припинення цього права та позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди, який є предметом спору у справі.
На думку відповідача-1, наведена у апеляційній скарзі скаржником судова практика не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
10 лютого 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від відповідачів-2 та 3 з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що відповідачі-2 та 3 не погоджуються з доводами апеляційної скарги та просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Крім того, відповідачами-2 та 3 порушено питання про відшкодування витрат понесених на правову допомогу.
На думку відповідачів-2 та 3, висновок суду щодо відсутності порушеного права позивача оспорюваними договорами оренди, не спростовується аргументами викладеними в апеляційній скарзі.
Відповідачі-2 та 3 зазначають, що твердження скаржника про те, що сторони керувалися типовим договором оренди землі під час укладення договору оренди землі від 23 вересня 2013 року, є надуманим та спрямованим на те, щоб перекласти відповідальність щодо оформлення п. 37 вказаного договору на відповідача-1.
На думку відповідачів-2 та 3, посилання скаржника на те, що договір оренди землі укладений між ним та відповідачем-1 є дійсним, не ґрунтується на нормах права, є надуманим та не спростовує висновків суду першої інстанції. Крім того, відповідачем-1 було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052 на дві нові земельні ділянки, вказаний поділ земельних ділянок є чинним, не скасований та не визнаний недійсним.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. та представник ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари Ланів» - адвокат Косяк В. М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Представник скаржника до суду не з'явився направивши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач державний реєстратор Білоцерківської РДА Олійник І. Ю. до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у зв'язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши заперечення представників відповідачів-1, 2, 3, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведена реєстрація права оренди за позивачем була скасована наказом Міністерства юстиції України № 729/5 від 15 березня 2018 року. Земельна ділянка площею 2,8444 га не існує як об'єкт цивільних прав, оскільки в її межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки, що є перешкодою для ефективного захисту прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди та може призвести до порушень позивачем меж здійснення цивільних прав (ст. 13 ЦК України). Держреєстратор Білоцерківської районної державної адміністрації Олійник І.Ю. є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що земельна ділянки площею 2,8444 га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (т. І, а.с. 22).
23 вересня 2013 року між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (т. І, а. с. 14-15).
За вказаним договором оренди позивач ПОСП «Сидори» набув право оренди земельної ділянки площею 2,8444 га з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052, строком на 10 років, зі сплатою орендодавцю орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1381,44 грн. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 2 роки за взаємною згодою сторін.
Згідно п. 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
14 квітня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 12419642 (т. І, а.с. 25).
16 грудня 2015 року орендодавець ОСОБА_1 уклала з ПОСП «Сидори» додаткову угоду з новою редакцією пункту 2 Договору (т. І, а. с. 18).
Наказом Міністерства Юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року була задоволена колективна скарга громадян, в тому числі, й гр. ОСОБА_1 , та було скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП «Сидори» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052 , яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 23.09.2013року (т. І, а. с. 38).
02 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» укладено договір оренди № 11 земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052, після чого, державний реєстратор відділу державної реєстрації Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Попова Л.О. 11 травня 2018 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Еліта-2010», з індексним номером 41048140 (т. І, а. с. 27).
У жовтні 2018 року ПОСП «Сидори» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі № 11 від 02 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» і скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (справа №357/8886/18) (т. І а.с. 39-43, 44-45).
10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ « Еліта-2010» укладено договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 02.05.2018 (т. І а.с. 26-28).
11 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2.8444 з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052. Крім того, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0066 , загальною площею 1,4222 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0065 загальною площею 1,4222 га, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером кадастровим номером 3220486000:04:005:0052 (т. І а.с. 26-28).
12 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дари Ланів» укладено договір оренди земельної ділянки № 23С з кадастровим номером 3220486000:04:005:0065 загальною площею 1,4222 га (т. 1, а. с.180-183).
12 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Пролісок» було укладено договір оренди земельної ділянки № 23С з кадастровим номером 3220486000:04:005:0066 загальною площею 1,4222 га (т. 1, а. с. 185-188).
17 грудня 2018 року державним реєстратором Білоцерківської районної державної адміністрації Олійник І.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0066 за ФГ «Пролісок», а на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0065 - за ФГ «Дари Ланів» (т. І а.с. 47-50).
ПОСП «Сидори» направило ОСОБА_1 пропозицію (Оферту) про внесення змін до договору оренди землі № б/н від 23.09.2013 року, де виклало, пропозицію та обґрунтувало підстави для внесення змін до договору оренди в частині, що ідентифікують об'єкт оренди, а саме: кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, грошової оцінки, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду позивачу (т. 1, а. с. 52-56).
Так, відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Відповідно до статті 13 названого Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису Державного реєстру речових прав а нерухоме майно.
Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинні на день укладення редакція якої діяла на час укладення договору від 23 вересня 2013 року), речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Так, 23 вересня 2013 року між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі.
Пунктом 37 вказаного договору сторони визначили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
14 квітня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. на підставі вищевказаного договору, було зареєстровано право оренди земельної ділянки.
Разом з тим, наказом Міністерства Юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року вищезазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасовано, про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис.
Вказаний наказ у встановленому законом порядку не скасований та є чинним.
Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 21 квітня 2020 року у справі №357/8110/18, скасуванням рішень державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
11 грудня 2018 року ОСОБА_1 , будучи власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052, здійснила її поділ на дві самостійні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:005:0066 та 3220486000:04:005:0065 зареєструвавши за собою право власності на них.
Пізніше, вищевказані земельні ділянки були передані ОСОБА_1 в оренду ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари Ланів».
З вказаного вбачається, що станом на день поділу ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052 та на день укладення договорів оренди землі з ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари Ланів», у позивача вже було відсутнє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що право оренди земельних ділянок виникло у фермерських господарств після скасування державної реєстрації речового права позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:005:0052 (яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:005:0066 та 3220486000:04:005:0065), дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державний реєстратора Білоцерківської районної державної адміністрації Олійник І. Ю. не є належним відповідачем у справі, оскільки спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства незалежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації прав чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Вказана правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.
Посилання скаржника на те, що на момент укладення відповідачем-1 оспорюваних договорів та проведення державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за відповідачами 1 та 2, діяв договір оренди землі укладений між позивачем та відповідачем-1, є безпідставним, оскільки на час укладення оспорюваних договорів, державна реєстрація права оренди за позивачем була скасована наказом Міністерства Юстиції України № 728/5 від 15 березня 2018 року, який у встановленому законом порядку не скасований та є чинним.
Посилання скаржника на неправильне тлумачення судом п. 37 договору оренди землі, є безпідставним, оскільки в оскаржуваному рішенні судом дослівно викладено вказаний пункт, проте його тлумачення у вказаному рішенні відсутнє.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що право оренди на земельну ділянку набувається на підставі договору оренди землі, а не з моменту його державної реєстрації, оскільки згідно п. 37 договору оренди землі від 23 вересня 2013 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Вказаний пункт договору у повній мірі відповідає положенням ст. 125 ЗК України.
Колегія суддів критично ставиться до посилання скаржника на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив держану реєстрацію права оренди земельної ділянки з державною реєстрацією договору оренди землі, оскільки у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність підписаного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації, що прямо вбачається із вищенаведених норм законодавства у сфері оренди землі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
У відзивах на апеляційну скаргу поданих представниками відповідачів-1, 2, 3 останніми було порушено питання про стягнення витрат на правничу допомогу.
23 лютого 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, останньою було надано, зокрема: договір про надання правової допомоги 08/21 від 04 січня 2021 року; додаток № 1 до вказаного договору від 04 січня 2021 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 до договору про надання правової допомоги 08/21 від 04 січня 2021 року, складений 09 лютого 2021 року.
На підтвердження витрат понесених ФГ «Пролісок» на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, останнім надано, зокрема: договір № 29 про правничу допомогу від 20 січня 2021 року; акт приймання-передачі правничої допомоги від 09 лютого 2021 року.
На підтвердження витрат понесених ФГ «Дари Ланів» на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, останніми надано, зокрема: договір № 28 про правничу допомогу від 20 січня 2021 року; акт приймання-передачі правничої допомоги від 09 лютого 2021 року.
Так, враховуючи ціну позову, складність даної справи та надані сторонами докази, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, крім того, беручи до доводи скаржника щодо зменшення розміру витрат понесених відповідачами-1, 2 та 3 на правничу допомогу, викладені в клопотанні, яке надійшло на адресу суду 23 лютого 2021 року, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у наступному розмірі: на користь ОСОБА_1 - 7 500 грн.; на користь ФГ «Пролісок» - 2 000 грн.; на користь «Дари Ланів» - 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року - залишити без змін.
Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код ЄДРПОУ 32638083) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн.
Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код ЄДРПОУ 32638083) на користь Фермерського господарства «Пролісок» (код ЄДРПОУ 32796608) витрати на правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код ЄДРПОУ 32638083) на користь Фермерського господарства «Дари Ланів» (код ЄДРПОУ 32796613) витрати на правничу допомогу у сумі 2 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Н. В. Поліщук
О. В. Шахова