07 квітня 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 755/7552/19
Номер провадження 22-ц/824/5881/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Соколової В. В., Шахової О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,
вивчивши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майнові права та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» про визнання права власності на майнові права.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 січня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 104/4/10/130.
19 травня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 104/4/10/130.
Згідно договору № 104/4/10/130 від 25 січня 2017 року, планове завершення будівництва об'єкту та планове прийняття об'єкту в експлуатацію - ІІ квартал 2017 року та протягом шести місяців з моменту прийняття об'єкту в експлуатацію, продавець зобов'язаний передати покупцю квартиру по акту приймання-передачі майнових прав на квартиру. Разом з тим, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, об'єкт не добудовано та не введено в експлуатацію.
18 квітня 2018 року позивач направив відповідачу вимогу про повідомлення дати та часу передачі квартири та підписання акту. Проте станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не надано відповідь на звернення позивача, акт приймання-передачі не підписано, та не повідомлено про причини не введення в експлуатацію об'єкта будівництва.
03 грудня 2018 року позивачу видано відповідачем довідку про 100% оплату за договором.
Позивач зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача порушуються його права та інтереси, у зв'язку з чим останній вимушений звернутися до суду з даним позовом.
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 січня 2017 року між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» та ОСОБА_4 укладено договір № 104/4/10/130 купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
19 травня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 104/4/10/130.
Відповідно до п.п. 311 договору № 104/4/10/130 квартира, яку отримує покупець внаслідок придбання майнових прав на квартиру, складається із житлового приміщення загальною площею 61,48 кв.м.
05 травня 2017 року вказану квартиру було продано ОСОБА_3 на підставі попереднього договору.
Разом з тим, майнові права на квартиру продані за значно заниженою вартістю, яка не відповідає ринковій.
На думку позивача за зустрічним позовом, договір між колишнім директором товариства та ОСОБА_4 був укладений за їх злочинною домовленістю у суперечить інтересам товариства.
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року (т. І а.с. 152-156) залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 липня 2019 року (т. І а.с. 98-99) прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ».
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року (т. І а.с. 246-250а) позов ОСОБА_1 , задоволено, визнано за ОСОБА_1 майнові права на квартиру загальною площею 61,48 кв.м., номер квартири АДРЕСА_1 .
В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір 2 400 грн.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, 19 лютого 2021 року ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» направило апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просив рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення яким, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майнові права - відмовити, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржником було подано до суду зустрічний позов у якому зазначено, що його воля суперечить укладеному колишнім директором товариства договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 104/4/10/130 .
Скаржник зазначає, що про наявність умислу в діях колишнього директора підприємства на укладення вказаного договору в супереч інтересів КДС Інвест та наявність злочинної домовленості між вказаним директором та ОСОБА_4 на користь останнього, свідчить, зокрема, те, що вказані сторони були обізнані з вартістю квадратного метра квартири, яка в даному випадку була занижена. Крім того, ОСОБА_4 відступив свої права вимоги на квартиру позивачу, оскільки розумів та/або знав, що із зазначеним договором у майбутньому можуть виникнути проблеми.
Скаржник зазначає, що відступлення вимоги за договором № 140/4/10/130 ОСОБА_4 на користь позивача за первісним позовом, відбулося на 9 днів пізніше ніж укладення договору № 568 за яким, скаржник взяв на себе зобов'язання продати спірну квартиру ОСОБА_3 , що також може свідчити про наявність зловмисних домовленостей між колишнім директором товариства та ОСОБА_4 .
Скаржник зазначає, що об'єкт будівництва на сьогоднішній день не прийнятий до експлуатації, будь-які обміри БТІ чи іншої спеціалізованої організації не здійснювались, а тому фактична площа квартири невідома, крім того, позивачем за первісним позовом не сплачено 100 % загальної вартості майнових прав на квартиру, яка підлягає обов'язковому коригуванню відповідно до фактичного розміру квартири, крім того, між сторонами не підписано акт приймання-передачі майнових прав на квартиру.
Таким чином, на думку скаржника, позивачем за первісним позовом не виконано у повному обсязі свої зобов'язання щодо сплати у повному обсязі загальної вартості майнових прав на квартиру, а тому строк виконання зобов'язання скаржника щодо передачі майнових прав позивачу за первісним позовом згідно договору та підписання відповідного акту приймання передачі майнових прав не настав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
06 квітня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від позивача за первісним позовом з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що позивач за первісним позовом не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін.
Позивач за первісним позовом зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості колишнього директора товариства ОСОБА_5 з ОСОБА_4 під час укладення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та доказів звернення до правоохоронних органів з цього приводу. Крім того, довідка про 100 % оплату майнових прав на квартиру видана не ОСОБА_5 , а іншим директором - Осканян П. Є. , що свідчить про погодження з ціною та іншими умовами договору.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - адвокат Волошин І. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін.
Представник скаржника до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його електронну адресу.
Треті особи до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом розміщення судової повістки-повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України у зв'язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши заперечення представника позивача за первісним позовом, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за первісним позовом виконано умови договору, однак всупереч умов договору відповідачем за первісним позовом не здано об'єкт нерухомості в експлуатацію, що не спростовано стороною відповідача.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 29 вересня 2016 року між ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» та ОСОБА_2 укладено попередній договір згідно умов якого, сторони зобов'язалися укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 протягом ІV кварталу 2016 року (т. І а.с. 121-122).
25 січня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 104/4/10/130 згідно якого, на умовах та за ціною, визначеними в цьому договорі, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» зобов'язується передати у власність ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру та сплатити ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» за них грошові кошти в строк та у розмірі визначеному цим договором (т. І а. с.7-11).
Квартира, яку отримує покупець внаслідок придбання майнових прав на квартиру складається житлового приміщення загальною площею 61,48 кв.м за адресою - АДРЕСА_1 , номер поверху 10, кількість кімнат 1.
05 травня 2017 року між ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 укладено попередній договір згідно умов якого, сторони зобов'язалися укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 до 31 червня 2017 року (т. І а.с. 69-74).
19 травня 2017 року між ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні до договору купівлі-продажу майновий прав на квартиру від 25 січня 2017 року № 104/4/10/130, відповідно до п.4.1. якого, ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» підтверджує, що станом на 19 травня 2017 року отримала від ОСОБА_4 на підтвердження зобов'язань, що виникли у сторін згідно договору купівлі-продажу майнових прав, грошові кошти в рахунок оплати по договору купівлі-продажу прав у розмірі 240 000 грн. (т. І а.с.12-13).
Згідно довідки ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» в особі директора Осканян П. Є. від 03 грудня 2018 року, за договором купівлі-продажу майнових прав № 104/4/10/130 на квартиру № НОМЕР_1 від 25 січня 2017 року здійснено 100 % оплату, тобто фінансові зобов'язання виконано в повному обсязі (т. І а.с.26).
11 березня 2015 року між ТОВ «ЮГА-ГРУП» та ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» укладено договір № ПФЗ 01/01 «Про передачу функцій замовника» відповідно до умов якого, ТОВ «ЮГА-ГРУП» передає ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» право на виконання функцій замовника щодо проектування та будівництва об'єкта будівництва, що розташований по АДРЕСА_5 , а ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» приймає за зобов'язується належним чином виконувати зазначені функції та відповідні зобов'язання на умовах, визначених цим договором (т. І а.с.141-150).
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору № ПФЗ 01/01 «Про передачу функцій замовника» від 11 березня 2015 року сторони дійшли згоди внести зміни та доповнити пунктом 3.1. виклавши його в наступній редакції - «… у разі збільшення площі більше ніж на 0,5 метри квадратних сторона-1 доплачує стороні-2 грошову суму коштів відповідно до суми площі на яку збільшено її частку, виходячи з ринкової ціни в 17 200 грн. за один квадратний метр» (т. І а.с. 86).
16 квітня 2018 року ОСОБА_1 направлено на адресу ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» письмову вимогу щодо підписання та надання йому акту приймання-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 (т. І а.с. 21).
Так, статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інші речове право на відповідне майно в майбутньому.
Майнове право на нерухоме майно - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 522/1234/15.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 25 січня 2017 року між ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 104/4/10/130 згідно умов якого, покупець зобов'язався сплатити загальну вартість майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , а продавець передати покупцю відповідну квартиру по акту приймання-передачі майнових прав на квартиру протягом шести місяців з моменту прийняття об'єкту в експлуатацію.
19 травня 2017 року між ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні до договору купівлі-продажу майновий прав на квартиру від 25 січня 2017 року № 104/4/10/130.
З матеріалів справи вбачається, що покупцем було здійснено 100 % оплату по договору № 104/4/10/130 від 25 січня 2017 року, тобто в повному обсязі виконано фінансові зобов'язання перед продавцем, що підтверджується довідкою виданою директором ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» Осканян П. Є. від 03 грудня 2018 року.
Таким чином, наявність у ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , підтверджується договором купівлі-продажу майновий прав на квартиру № 104/4/10/130 від 25 січня 2017 року, квитанціями про сплату коштів, довідкою виданою директором ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» Осканян П. Є. від 03 грудня 2018 року про 100 % оплату майнових прав, які засвідчують підстави отримання ним права власності на майно в майбутньому, а відтак, підстави для визнання за ОСОБА_1 майнових прав на вказану квартиру в судовому порядку, відсутні.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено те, що представник ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» ОСОБА_5 діючи у власних інтересах, вступив у зловмисну домовленість із ОСОБА_4 з метою укладення вказаного договору.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною. 5 ст. 65 ГК України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Згідно частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Верховний Суд України у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не відсутність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 104/4/10/130 від 25 січня 2017 року було укладено між колишнім директором ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 внаслідок зловмисної домовленості, у зв'язку з чим, підстави для задоволення зустрічного позову, відсутні.
Посилання скаржника на те, що його воля суперечить укладеному колишнім директором товариства договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 104/4/10/130, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Посилання скаржника на те, що ОСОБА_4 відступив свої права вимоги на квартиру позивачу, оскільки розумів та/або знав, що із зазначеним договором у майбутньому можуть виникнути проблеми, що свідчить про наявність умислу в діях колишнього директора підприємства на укладення договору в супереч інтересів КДС Інвест та наявність злочинної домовленості між вказаним директором та ОСОБА_4 , є лише припущенням скаржника, яке не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що вартість квартири була значно занижена, що свідчить про наявність умислу в діях колишнього директора підприємства на укладення договору в супереч інтересів КДС Інвест та наявність злочинної домовленості між вказаним директором та ОСОБА_4 , оскільки згідно приписів ч. 1 ст. 632 ЦК України, сторони вправі самостійно встановлювати ціну в договорі за їх домовленістю.
Посилання скаржника на те, що позивачем за первісним позовом не сплачено 100 % загальної вартості майнових прав на квартиру, спростовується наявною в матеріалах справи довідкою виданої директором ТОВ «ІБК «КДС ІНВЕСТ» Осканян П. Є. від 03 грудня 2018 року про виконання покупцем фінансових зобов'язань за договором № 104/4/10/130 від 25 січня 2017 року в повному обсязі.
Колегія суддів враховує, що укладаючи договір відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні, позивач за первісним позовом був обізнаним про проблемність і тривалість побудови будинку АДРЕСА_5 .
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року - скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майнові права, відмовити.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Соколова
О. В. Шахова