07 квітня 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 754/554/21
Номер провадження 22-ц/824/6019/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Соколової В. В., Шахової О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бабко В. В., у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про видачу обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 поклавши на нього на строк 6 місяців наступні обов'язки: заборонити ОСОБА_1 перебувати в місцях проживання постраждалої особи ОСОБА_2 , а саме в квартирі АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань 500 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_2 , а саме до квартири АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань 500 метрів до місця роботи постраждалої особи ОСОБА_2 ; заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею; заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Вказана заява обґрунтована тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 травня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, проте сторони й надалі проживають за однією адресою, що робить життя заявниці нестерпним, оскільки ОСОБА_1 систематично застосовує до неї фізичне, економічне та психологічне насильство.
Заявник зазначає, що вона неодноразово зверталася з цього приводу до правоохоронних органів з відповідними заявами, в яких порушувала питання про знущання над нею шляхом застосування фізичної сили, морального та психологічного тиску, та інше.
У зв'язку з вказаними зверненнями щодо ОСОБА_1 було застосовано термінові заборонні приписи стосовно кривдника про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, про зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи на 10 днів, так як ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
Заявник зазначає, що 28 січня 2017 року та 01 грудня 2020 року відносно ОСОБА_1 були відкриті було кримінальні провадження за ч. 1 ст. 125 КК України, відкритий номер ЄРДР 12017100030001065 та №12020105030002331, які й досі тривають.
Враховуючи викладене, заявник вважає, що лише шляхом видачі обмежувального припису можна припинити насильницькі дії, що вчиняються заінтересованою особою відносно неї.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року (а.с. 31-36) заяву ОСОБА_2 , задоволено частково,видано обмежувальний припис, яким протягом 4 (чотири) місяців, а саме з 18 лютого по 18 червня 2021 року заборонено ОСОБА_1 , наближатися на відстань 500 метрів до прибудинкової території місця проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; видано обмежувальний припис, яким протягом 4 (чотири) місяців, а саме з 18 лютого по 18 червня 2021 року заборонено ОСОБА_1 перебувати в місці проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; видано обмежувальний припис, яким протягом 4 (чотири) місяців, а саме з 18 лютого по 18 червня 2021 року заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати, вести листування, телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, 02 березня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви, відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було з'ясовано ту обставину, що саме скаржником було заподіяно тілесні ушкодження, зазначені у висновку експертного дослідження № 041-1853-2020 від 03 грудня 2020 року та у довідці № 11164 від 01 грудня 2020 року, адже скарги на самопочуття заявниці суттєво різняться.
Скаржник зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , є його єдиним житлом, у якому він і зареєстрований. Зазначена квартира належить на праві власності заявниці, проте скаржник витрачав кошти на її утримання.
Так, заявниця ініціює конфлікти із скаржником та має намір висилити скаржника із вищевказаної квартири, яка є його єдиним житлом.
На думку скаржника, суд першої інстанції не надав оцінку наявним в матеріалах справи висновку експертного дослідження № 041-1853-2020 від 03 грудня 2020 року, довідці № 11164 від 01 грудня 2020 року та довідці Деснянського управління поліції від 03 лютого 2021 року, у їх сукупності.
Так, судом було взято до уваги постанову Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та довідку Деснянського управління поліції від 03 лютого 2021 року, проте зміст вказаної постанови не дослідив та не взяв до уваги те, що ініціатором конфліктів між сторонами завжди була заявниця.
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять повідомлень сусідів щодо наявності бійок чи наявності шуму з квартири, де проживають сторони, як і доказів піддання заявницю моральному приниженню.
На думку скаржника, суд першої інстанції побудував свої висновки на пропущеннях, що в силу положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, є недопустимим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Загорняк Н. Б. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Заявник ОСОБА_2 та її представник - адвокат Галкіна Я. Г. заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази доводять факт існування загрози вчинення ОСОБА_1 протиправних дій відносно заявниці у майбутньому.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 травня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано (а.с. 23).
Із договору дарування від 09 серпня 1991 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності (а.с. 24).
У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 03, 26-27).
З листа Національної поліції України № М-365/125/49-2021 від 03 лютого 2021 року вбачається, що протягом 2014 року та по теперішній час, до Деснянського УП ГУНП надійшло 13 викликів від ОСОБА_2 щодо вчинення ОСОБА_1 насильства в сім'ї. З вказаного листа також вбачається, що на звернення 22 березня 2020 року заявниці до правоохоронних органів, працівник сектору дільничих офіцерів поліції, який прибув на вказаний виклик, склав відносно ОСОБА_3 заборонний припис (а.с. 15-17).
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 12).
Так, порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису визначено розділом 13 ЦПК України.
Відповідно до ст. 3501 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3506 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Вказаний закон визначає організаційно-правові засади запобігання домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 26 Закону, обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
З вказаного вбачається, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Так, під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що після розірвання 17 травня 2010 року шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сторони залишились проживати разом у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 2014 року та по день звернення заявника до суду, остання неодноразово зверталася до працівників правоохоронних органів щодо вчинення ОСОБА_1 насильства в сім'ї.
Неодноразові звернення заявника до правоохоронних органів з приводу насильства в сім'ї, що підтверджуються листом Національної поліції України № М-365/125/49-2021 від 03 лютого 2021 року та постанова Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року, про притягнення скаржника до адміністративної відповідальності, яка набрала законної сили, підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 психологічного насильство щодо заявника, яке має систематичних характер.
Крім того, з листа Національної поліції України № М-365/125/49-2021 від 03 лютого 2021 року вбачається, що 22 березня 2020 року за звернення заявника до правоохоронних органів з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_1 , працівником сектору дільничих офіцерів поліції складено відносно останнього заборонний припис.
Вказані докази у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , яке має систематичний характер у зв'язку з чим, наявний ризик того, що воно може продовжуватись й в майбутньому.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на ОСОБА_1 на строк чотири місяці обов'язки, зазначені судом.
Посилання скаржника на те, що квартира АДРЕСА_1 , є його єдиним житлом, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вказана квартира належить на праві приватної власності заявнику. Крім того, шлюб між сторонами розірвано, а відтак, скаржник не входить до складу членів сім'ї заявника.
Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не з'ясовано ту обставину, що саме скаржником було заподіяно тілесні ушкодження, зазначені у висновку експертного дослідження № 041-1853-2020 від 03 грудня 2020 року та у довідці № 11164 від 01 грудня 2020 року, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в матеріалах справи достатня кількість доказів на підтвердження наявності психологічного насильства над заявником, що є підставою для видачі обмежувального припису.
Посилання скаржника на те, судом першої інстанції не було досліджено зміст постанови Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та не взято до уваги те, що ініціатором конфліктів між сторонами завжди була заявниця, є безпідставним та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять повідомлень сусідів щодо наявності бійок чи шуму з квартири, де проживають сторони, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в матеріалах справи достатня кількість доказів на підтвердження наявності психологічного насильства над заявником, що є підставою для видачі обмежувального припису.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції в порушення норм цивільно-процесуального законодавства України було долучено та взято до уваги письмові докази надані заявником, не можуть бути безспірною підставою для скасування правильного по суті рішення.
Крім того, долучена, за клопотанням скаржника, до матеріалів справи судом апеляційної інстанції довідка з поліції від 16 березня 2021 року, підтверджує доводи заявника.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Соколова
О. В. Шахова