07 квітня 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 754/781/20
Номер провадження 22-ц/824/5482/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Соколової В. В., Шахової О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бабко В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договір,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору кредиту № 014-480-КЖ від 26 квітня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк»; застосування правових наслідків недійсності правочину та з врахуванням повернення ОСОБА_1 до АКБ «Укрсоцбанк» в складі платежів за таким правочином 23 800 доларів США, стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 19 250,82 доларів США подвійного розміру збитку; застосування правових наслідків недійсності правочину та стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 11 038 грн. 52 коп. подвійного розміру збитку; визнання недійсним іпотечного договору № 014-480-ЗЖ, укладеного 26 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 627; застосування наслідків недійсності іпотечного договору № 014-480-ЗЖ, укладеного 26 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», зареєстрованого у реєстрі під № 627, шляхом: зняття заборони відчуження: квартири АДРЕСА_1 загальною площею 33,60 кв.м., внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення заборони відчуження (номер обтяження 34425000) та припинення іпотеки (номер іпотеки 34424966).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в 26 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири предметом якого є квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,60кв.м. Продаж здійснено за 171 700 грн.
На виконання умов вищевказаного договору, того ж дня ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 51 510 грн.
Для можливості сплатити решту коштів за вказаним договором, позивач звернулася до банку з метою укладення кредиту у національній валюті України, проте працівники банку повідомили їй про вичерпання кредитного портфелю в гривні та запропоновано укласти кредитний договір у доларах США.
Таким чином, позивач була вимушена укласти з відповідачем кредитний договір на отримання коштів у доларах США, а 26 квітня 2005 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №014-480-ЗЖ предметом якого, є квартира АДРЕСА_1 .
04 червня 2018 року позивач звернулася до банку з метою добровільного врегулювання заборгованості за кредитним договором, проте працівником банку останній було повідомлено про неможливість проведення реструктуризації боргу.
На думку позивача, в даному випадку мав місце обман, щодо істотних умов договору, про який вона дізналася у червні 2018 року, а відтак, кредитний договір підлягає визнанню недійсним.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року (а.с. 143-151) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору, відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 20 лютого 2021 року ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просила рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в кінці 2004 року позивач зі своїм чоловіком ОСОБА_3 звернулися до банку з метою скористатися урядовою програмою молодіжного кредитування придбання житла.
У призначений банком час, 12 квітня 2005 року кредитний договір на суму 120 190 грн. на 15 років під 18,5 % річних, який мав бути укладений між позивачем та відповідачем з метою подальшого придбання квартири, укладено не було.
Скаржник зазначає, що квартира, яку остання мала намір купити, могла бути продана іншій особі, у зв'язку з чим, 26 квітня 2005 року скаржник звернулася до банку з метою укладення кредитного договору у національній валюті України. Разом з тим, працівниками банку було повідомлено скаржнику, про вичерпання кредитного портфелю у гривні та запропоновано укласти кредитний договір у іноземній валюті.
Таким чином, здійснювати вибір між кредитуванням у валюті чи гривні скаржник не могла.
Зважаючи на терміновість виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу квартири від 26 квітня 2005 року, неможливість іншими банківськими установами прийняти оперативне рішення щодо укладення договору споживчого кредиту, скаржник була змушена погодитись на запропоновані відповідачем умови укладення кредитного договору.
Скаржник зазначає, що до укладення оспорюваного договору, вона була позбавлена права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послугу кредитування, в свою чергу, банк використавши тяжкі для неї обставини, вплинув на її рішення щодо укладення нею кредитного договору у іноземній валюті, що є однією із форм примусу.
Скаржник зазначає, що вона неодноразово зверталась до банку з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором, проте працівником банку було повідомлено останній про відсутність вірогідності у реструктуризації боргу. Крім того, працівником банку було повідомлено, що інформація про вичерпання кредитного портфелю у гривні не відповідає дійсності.
Враховуючи вищенаведене, скаржник вважає, що кредитний договорі було укладено нею в результаті обману, нечесної підприємницької діяльності, що є підставами для визнання договору недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник скаржник - адвокат Трускавецький Р. С. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його електронну адресу у зв'язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останнього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника скаржника, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи кредитний договір, позивач була проінформована про всі істотні умови такого договору.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 26 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 15).
26 квітня 2005 року між АКБСР «УКРСОЦБАК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014-480-КЖ (на придбання майна), відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 23 800 доларів США 00 центів, зі сплатою 13,00% річних з порядком погашення суми основної заборгованості, а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 25 квітня 2020 року, згідно з Графіком щомісячних платежів (а.с. 97-99).
26 квітня 2005 року між АКБСР «УКРСОЦБАК» та Примушко ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).
17 квітня 2009 року між АКБСР «УКРСОЦБАК» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредиту 014-480-КЖ від 26 квітня 2005 року відповідно до якої, сторони дійшли згоди змінити розмір щомісячної комісії за супроводження часткової компенсації відсоткової ставки за кредитом відповідно до договору про співпрацю № 65 від 25 серпня 2004 року з «Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву» та встановлено вищезазначену комісію на рівні 50 грн. (а.с. 100).
20 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про реструктуризацію заборгованості (а.с. 17).
04 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою щодо добровільного врегулювання заборгованості за кредитом (а.с. 20).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 грудня 2019 року, АТ «Укрсоцбанк» припинило свою діяльність з 03 грудня 2019 року, правонаступником його прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк» (а.с. 95-96).
Так, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Частиною 1 ст.230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З аналізу вищевказаної статті вбачається, що при виборі умов кредитування клієнт банку самостійно обирає способи кредитування, якщо йому на вибір пропонується декілька.
Так, під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 26 квітня 2005 року між АКБСР «УКРСОЦБАК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014-480-КЖ відповідно до умов якого, остання, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредиту, отримала кошти в іноземній валюті в сумі 23 800 доларів США 00 центів та зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 25 квітня 2020 року, згідно з Графіком щомісячних платежів.
Вказаний кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, зокрема: період надання кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, перелік, розмір й бази розрахунку неустойки; період внесення платежів, відповідальність за порушення умов договору. Крім того, договір було підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення між ними згоди з усіх істотних умов договору.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 по квітень 2014 року належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, що свідчить про те, що умови, на яких вона отримала кредит, були нею погоджені.
Вказані обставини свідчать про відсутність у діях банку обману під час укладення зі скаржником кредитного договору, на який посилається остання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання кредитного договору № 014-480-КЖ від 26 квітня 2005 року, недійсним, а також позовних вимог щодо застосування правових наслідків недійсності вказаного правочину, які є похідними від вимог, щодо визнання кредитного договору недійсним.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить визнати договір іпотеки недійсним, оскільки він є похідним від кредитного договору, який остання вважає укладеним під впливом обману.
Разом з тим, оскільки кредитний договір № 014-480-КЖ від 26 квітня 2005 року судом не було визнано недійсним, то підстави для визнання недійсним іпотечного договору № 014-480-ЗЖ від 26 квітня 2005 року, який є похідним від вищевказаного кредитного договору, а також застосування наслідків недійсності правочину, які є похідними від вимог, щодо визнання іпотечного договору недійсним, відсутні.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що вона була позбавлена права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послугу кредитування, оскільки як вбачається з матеріалів справи, після отримання кредитних коштів, скаржник протягом тривалого терміну виконувала умови кредитного договору, а отже була обізнана з його умовами та погодила їх.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що остання мала намір отримати кредитні кошти у гривневому еквіваленті, проте через надану банком інформацію про вичерпання кредитного портфелю у гривні, отримала кредитні кошти в іноземній валюті, оскільки остання не була позбавлена можливості звернутися до іншого банку з метою укладення кредитного договору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Соколова
О. В. Шахова