07 квітня 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 366/3225/20
Номер провадження 22-ц/824/6253/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Поліщук Н. В., Шахової О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року, постановлену під головуванням судді Гончарука В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЇ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ смт. ІВАНКІВ ІВАНКІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про зобов'язання утриматися від вчинення будь-яких дій,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЇ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ смт. ІВАНКІВ ІВАНКІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про зобов'язання утриматися від вчинення будь-яких дій щодо зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях вказаної релігійної організації та внесення відповідних змін та/або доповнень до статуту вказаної релігійної організації на підставі рішень зборів, що відбулись 03 березня 2019 року в районного будинку культури смт. Іванків Іванківського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 та оформлені протоколом №1 від 03 березня 2019 року.
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року (а.с. 16-20) у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЇ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ смт. ІВАНКІВ ІВАНКІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про зобов'язання утриматися від вчинення будь-яких дій, відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 03 березня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права, просила ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржник є віруюча православного віросповідання та член релігійної організації «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ПАРАФІЇ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ смт. ІВАНКІВ ІВАНКІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ».
Скаржник зазначає, що 03 березня 2019 року були проведені незаконні збори парафії на яких прийнято рішення про зміну підлеглості парафії та внесення змін до статуту парафії, які є незаконними, а отже і недійсними.
Разом з тим, унаслідок проведення вищевказаних зборів, відбулося незаконне втручання в діяльність парафії, порушення та обмеження прав її членів.
Вказані збори не є внутрішньою справою парафії, а відтак, висновок суду про те, що спір між скаржником та парафією виник в середині церкви, на думку скаржника, не відповідає дійсним обставинам справи.
Скаржник зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції безпідставно зазначив, що збори які відбулися в листопаді 2018 року та на яких прийнято рішення про те, що парафія залишається в канонічному підпорядкуванні Українській Православній Церкві, предстоятелем якої є Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій , є незаконними, оскільки у свої позовній заяві позивач про це не зазначала.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог та обставини якими обґрунтовано позовні вимоги, скаржник вважає, що її позовна заява підлягає розгляду в цивільному судочинстві, а твердження суду про те, що ця справа не підлягає розгляду у судовому порядку будь-якої юрисдикції є безпідставним і не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Суплік М. В. та представник відповідача - адвокат Любий А. В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що втручання держави у діяльність релігійної організації у спосіб, вказаний позивачем для захисту порушених, на її думку прав, є безпосереднім втручанням держави у релігійну діяльність відповідної релігійної громади.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Взаємовідносини церкви й держави визначається Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією України та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.
Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров'я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.
За змістом статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями)..
Згідно статті 8 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.
Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).
Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
За правилами, встановленими статтею 12 вказаного Закону, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону.
Частина 1 статті 14 Закону передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону).
Відповідно до ч. 21 ст. 14 Закону, зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).
Так, зі змісту позовної заяви та доводів апеляційної скарги вбачається, що вимоги позивача щодо зобов'язання релігійної організації утриматися від вчинення будь-яких дій щодо зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях та внесення відповідних змін та/або доповнень до статуту релігійної організації на підставі рішень зборів, що відбулись 03 березня 2019 року, подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної організації.
Тобто, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Такі правовідносини є тісно пов'язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Зважаючи на викладене, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, підлягає скасуванню.
Згідно п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування ухвали Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Н. В. Поліщук
О. В. Шахова