Справа № 759/4246/20 Головуючий у 1 інстанції: Миколаєць І.Ю.
провадження № 22-ц/824/4698/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
07 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 листопада 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України, про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .
Після його смерті ОСОБА_1 набула права на призначення пенсії відповідно до розділу ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилаючись на п.8 ч.2.3 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення та перерахунки пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року, зазначала, що для отримання пенсії їй необхідно отримати документ про реєстрацію місця проживання позивача та померлого годувальника. Проте, оскільки місце реєстрації померлої особи знаходиться на непідконтрольній території України і вона (позивачка) позбавлена можливості отримати такий документ, то просила встановити факт проживання однією сім'єю відповідно до ч.5 ст.315 ЦПК.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 02 листопада 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким заяву задовольнити у повному обсязі.
Скаргу обґрунтовано тим, що у зв'язку з неможливістю надати довідку про спільне проживання подружжя у зв'язку з тим, що вони проживали на окупованій території, ОСОБА_1 не має можливості отримати пенсію по втраті годувальника, яка є значно більшою ніж та, що вона отримує.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що заявник та померла особа ОСОБА_3 перебували у шлюбі, а тому такий факт встановлений свідоцтвом про укладення шлюбу, а докази, отримані судом шляхом допиту свідків, не впливають на вирішення справи по суті.
Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону відповідає не повністю.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено, що 18.10.1980 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.6).
Відповідно до Пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримував пенсію за віком (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.09.2018 року (а.с.8).
Відповідно до ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні від 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатні члени сім'ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.
Згідно з п.8 ч.2.3 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення та перерахунки пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника також надаються документи про місце проживання (реєстрації).
За п.2.11 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення та перерахунки пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно з вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Позивачка просить встановити факт проживання однією сім'єю, посилаючись на ст.315 ЦПК України, але в порядку даної статті можливе встановлення факту проживання однією сім'єю лише осіб, які не були зареєстровані у шлюбі.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заявник та померла особа ОСОБА_3 перебували у шлюбі. За таких обставин встановлення факту проживання однією сім'єю суд не вбачав можливим, оскільки такий факт встановлений свідоцтвом про укладення шлюбу.
За таких обставин, докази, отримані судом шляхом допиту свідків, не впливають на вирішення справи по суті.
В той же час суд вважав за необхідне роз'яснити заявнику, що слід звернутися до суду в порядку позовного провадження до Пенсійного Фонду України та встановити належне їй право, передбачене ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності довідки про реєстрацію особи, яку на даний час неможливо отримати відносно особи, яка не отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та є померлою.
На підставі викладеного суд вважав необхідним відмовити у заяві про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вибрано неналежний спосіб захисту, оскільки є наявним спір про право.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 315 ч.5, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 02 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.
Головуючий:
Судді: