Справа № 760/6498/20 Суддя в І-й інстанції Українець В.В.
Провадження № 33/824/576/2021 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.
19 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., за участю: представника Київської митниці Держмитслужби Короля Л.І., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Саламахи Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника Свистули Д.А. на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року, -
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року на
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Індії, місце проживання: АДРЕСА_1 , працюючого приватним лікарем,
за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн з конфіскацією предмету порушення митних правил, а саме: 3900 доларів США та 8 150 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 04 лютого 2020 року, о 18 годині 25 хвилин, у зоні діяльності митного контролю ДП МА «Бориспіль», відлітаючи із України до Індії м. Делі, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом № PS391, та обрав проходження митного контролю в каналі, позначеному символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення з митної території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «зеленої лінії», яка позначає початок зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на запитання працівників митниці щодо наявності у нього готівки, останній повідомив про наявність у нього 10 000 доларів США, однак у службовому приміщенні митниці ОСОБА_1 було видано незаявлені 14 900 доларів США та 9 700 грн які знаходились у відділеннях рюкзака. Із вказаної суми ОСОБА_1 було пропущено 11 000 доларів США та 1 550 грн,а за протоколом про порушення митних правил вилучено 3 900 доларів США та 8 150 грн.
У апеляційній скарзі захисника вказано на незаконність постанови судді місцевого суду та її необґрунтованість. В обґрунтування доводів поданої скарги апелянт звернула увагу на те, що іноземна валюта не є товаром, ввезення якого заборонено або обмежено, а тому не може бути тимчасово вилучена або конфіскована. Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 3, порушення положень якої митним органом було поставлено у вину ОСОБА_1 , на думку захисника встановлений лише додатковий порядок до переміщення валютних цінностей в обсягах, що перевищують 10 000 Євро у виді письмового декларування. Вважала, що поза увагою судді суду першої інстанції залишились порушення митним органом положень ст.268 КУпАП, ст.498 МК України під час оформлення матеріалів справи, які проявилися у не роз'ясненні ОСОБА_1 його прав, не залученні перекладача та порушенні права на захист. Між тим, захисник звернула увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, відповідно до якого дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оцінюється шляхом дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини). У якості релевантного рішення, апелянт вказала на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Садоча проти України» від 11.07.2019 року. Просила постанову судді скасувати в частині конфіскації на користь держави вилучених грошових коштів, а саме: 3900доларів США та 8 150 грн. В іншій частині просила постанову залишити без зміни.
Вислухавши пояснення:
захисника Саламахи Р.Р., який апеляційну скаргу захисника Свистули Д.А. підтримав, підтвердив її доводи та просив скаргу задовольнити;
представника Київської митниці Держмитслужби, який доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та відповідно до доводів апеляційної скарги, стороною захисту не оспорюються висновки судді місцевого суду в частині доведеності факту вчинення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України за обставин, викладених протоколі про порушення митних правил і постанові судді місцевого суду від 13.03.2020 року, а також його вини у вчиненні цього порушення митних правил. Зміст апеляційної скарги дає підстави стверджувати те, що захисником оскаржується постанова судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в частині накладення стягнення у виді конфіскації грошових коштів у розмірі3900 доларів США та 8 150 грн. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги суд не знаходить.
Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність постанови в частині накладення стягнення у виді конфіскації грошових коштів, то вони не ґрунтуються на вимогах закону. Зокрема є таким, яке не ґрунтуються на положеннях МК України посилання апелянта на те, що готівкові валютні кошти не відносяться до товару, обмеженого для переміщення через митний кордон України, а тому вони не підлягають конфіскації відповідно до санкції ст. 471 МК України.
Відповідно до санкції ст. 471 МК Україниякщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України на порушника накладається стягнення у виді конфіскацію цих товарів.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 196 МК Українитовари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог МК України та інших законів України відносяться до товарів, заборонених до переміщення через митний кордон України. Наведене дає підстави стверджувати про те, що готівкові валютні кошти у розмірі 3900 доларів США та 8 150 грн, які ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) переміщував через митний кордон України з порушенням вимог ст. 471 МК України відносяться до товарів заборонених до переміщення через митний кордон України, а тому вони підлягають обов'язковій конфіскації. Незастосування за таких обставин до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) стягнення у виді конфіскації готівкових валютних коштів у розмірі 3900 доларів США та 8 150 грн які є товаром, забороненим до переміщення через митний кордон України, як таким, що переміщувався через митний кордон України із порушенням вимог МК України є порушенням вимог МК України в частині накладення стягнення.
Не ґрунтуються на вимогах законодавства доводи апеляційної скарги в частині порушення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини). На думку суду, таке втручання у даному конкретному випадку було правомірним. Так, суд звертає увагу на те, що накладення стягнення у виді конфіскації товарів безпосередніх предметів порушення митних правил є обов'язковим у випадку якщо такими товарами є готівкові валютні кошти. Щодо забезпечення «справедливого балансу», який проявляється у забезпеченні справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини, то ЄСПЛ вимагає при вирішенні питання про накладення стягнення уникати можливості покладати цим стягненням на особу надмірний індивідуальний тягар. Між тим, ні у ході розгляду справи у суді першої інстанції, ні у ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було наданого жодного доказу, який би давав підстави стверджувати те, що застосуванням до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) стягнення у виді конфіскації готівкових валютних коштів у розмірі 3900 доларів США та 8 150 грн на нього буде покладено надмірний індивідуальний тягар, що указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги у цій частині.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги в частині не роз'яснення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) його процесуальних прав та не забезпечення його захисником. Так, зміст протоколу про порушення митних правил № 0187/10000/20 від 04.02.2020 року указує на те, що права ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) були роз'яснені, від захисника він відмовився, у ході проведення опитування свою вину у вчиненні порушення митних правил визнав.
Наведене у свої сукупності указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Постанова судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) відповідає вимогам закону, підстав для зміни чи скасування суд не вбачає у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Свистули Д.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ігнатюк О.В.