03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/245/2021
18 березня 2021 року м. Київ
Справа № 369/13338/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новалік-Фарм» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н.С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новалік-Фарм» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
встановив:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Новалік-Фарм» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона працювала на посаді провідного фахівця по роботі з ключовими клієнтами. За згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП вона звільнилась з 22 травня 2019 року. 29 травня 2019 року вона отримала трудову книжку, але товариство не здійснило з нею повного розрахунку при звільненні. З метою досудового врегулювання спору вона направила претензію для виплати заробітної плати в розмірі 4173 грн., компенсації за відпустку в розмірі 380 грн., середній заробіток за час затримки в розмірі 4173 грн. Відповідачем надано наказ на звільнення та копії платіжних доручень на виплату коштів. Але коштів вона ні в готівковій формі, ні на картковий рахунок не отримувала. Тому відповідач зобов'язаний їй сплатити заробітну плату за квітень 2019 року в розмірі 2559,38 грн, за травень 2019 року в розмірі 3534,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 415 грн. та виплатити компенсацію за час весь час затримки в розмірі 12 186,86 грн. У добровільному порядку відповідач сплачувати кошти не бажає. Вважає своє право порушеним.
Просила суд стягнути з ТОВ «Новалік-Фарм» заробітну плату за квітень 2019 року в розмірі 2559,38 грн., за травень 2019 року в розмірі 3534,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 415 грн. та виплатити компенсацію за час весь час затримки в розмірі 12 186,86 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Новалік-Фарм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за квітень 2019 року в розмірі 2559,38 грн., за травень 2019 року в розмірі 3534,05 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 415 грн., середній заробіток за час затримки виплат в розмірі 12 186,86 грн. та судовий збір в розмірі 1762 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року заяву ТОВ «Новалік-Фарм» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням, директор ТОВ «Новалік-Фарм» Пастух О.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин.
Вказує, що з заочного рішення вбачається, що на адресу ТОВ «Новалік-Фарм» було направлено ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками та отримано працівником товариства 18.12.2019 року. Проте в ТОВ «Новалік-Фарм» не реєструвались листи з вищевказаною ухвалою про відкриття провадження та позовною заявою. Керівництву ТОВ «Новалік-Фарм» не було відомо про наявність позову. Місце знаходження направлених документів на даний час невідоме. Працівник з відділу ділового адміністрування, помічник директора департаменту ОСОБА_2 , яка була відповідальна за лінію роботи по вхідній кореспонденції та в обов'язки якої входило отримання і реєстрація вхідної кореспонденції, звільнилась 24.02.2020 року згідно з наказом №32-К/ТР.
В зв'язку з даною обставиною ТОВ «Новалік-Фарм» не змогло скористатись правом подання відзиву на позов ОСОБА_1 . Крім того, ТОВ «Новалік-Фарм» не мало змоги дізнатись про відкриття провадження і з сайту судової влади України, через стан судових справ, оскільки на сайті судової влади України, в розділі стану розгляду справ у графі «сторони спору» ТОВ «Новалік-Фарм» не зазначено стороною по справі №369/13338/19.
Стверджує, що відповідно до розрахункового листа за квітень ОСОБА_1 нараховано 2559,38грн., з яких утримано військового збору 38,39 грн, ПДФО 460,69грн. всього утримано 499,08грн., сума до сплати становила 2060,30 грн. Дана сума була виплачена 28.05.2019 року відповідно до платіжного доручення з АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» №2145 від 28 травня 2019 року на картковий рахунок, який був вказаний ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахункового листа за травень ОСОБА_1 нараховано оклад по годинах 3093,37 грн., та компенсацію за невикористану відпустку 440,68 грн., всього нараховано 3534,05 грн., з яких утримано військового збору 53,01 грн., ПДФО 636,13 грн., всього утримано 689,14 грн., сума до сплати становила 2844,91 грн., та яка була виплачена 28.05.2019 р. відповідно до платіжного доручення з АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» №2146 від 28 травня 2019 року на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 . Таким чином, позивач подала неправдиву інформацію щодо виплати їй заробітної плати та ввела суд в оману.
Крім того, в ухвалі про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, розгляд якої проведено у відсутності заявника, судом не досліджено належним чином подані разом із цією заявою докази, а саме: платіжне доручення № 2145 від 28.05.2019 року та платіжне доручення № 2146 від 28.05.2019 року, в яких зазначено, що ОСОБА_1 були перераховані кошти (заробітна плата) у сумі 2060, 30 грн. та 2 844,91 грн.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Однак вказаний відзив не можливо прийняти до уваги, оскільки він не містить підпису ОСОБА_1 або її представника ОСОБА_3 .
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, 10 березня 2021 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, тому колегією суддів визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частиною першою статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох раз на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом ТОВ «Новалік-Фарм» № 99к/тр від 17 квітня 2019 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду провідного фахівця по роботі з ключовими клієнтами відділу по роботі з ключовими клієнтами.
Наказом директора ТОВ «Новалік-Фарм» № 129-к/тр від 22 травня 2019 року трудовий договір з ОСОБА_1 припинено за угодою сторін.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що за інформацією Пенсійного фонду України за квітень 2019 року позивачу ОСОБА_1 ТОВ «Новалік-Фарм» була нарахована заробітна плата у розмірі 2559 грн. 38 коп., за травень 2019 року - 3534 грн. 05 коп. Однак матеріали справи не містять доказів про отримання цих коштів позивачем як у період роботи в товаристві, так і після звільнення з товариства. Самі по собі платіжні доручення не можуть бути визнані підтвердженням отримання цих коштів працівником. У разі заперечень проти позову відповідач був зобов'язаний подати до суду докази, які б спростовували твердження позивача про неотримання нею заробітної плати.
Встановивши, що після звільнення позивача з роботи відповідачем не було проведено розрахунок з працівником : не виплачено заробітну плату на загальну суму 6093 грн. 43 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 415 грн.; будь-яких доказів, які б підтверджували проведення виплати, матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» судом розраховано середній заробіток за час затримки розрахунку за період з червня по вересень 2019 року на суму 12 186 грн. 86 коп.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи, зроблені на підставі наявних у справі доказів та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідач не був обізнаний про наявність даної справи в суді, не був повідомлений про розгляд справи, не отримував копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи спростовуються матеріалами справи.
Так, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Роз'яснено відповідачу, що клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Також в ухвалі роз'яснено відповідачу, що не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті, відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову, з підтвердженням направлення позивачу.
Відповідно до наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ( а.с. 34) та змісту супровідного листа суду, відповідачем було отримано копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви та додатків до неї 18 грудня 2019 року, що підтверджується підписом працівника, уповноваженого на отримання поштової кореспонденції - Лога.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вказаним працівником отримані матеріали не були зареєстровані, а 24 лютого 2020 року працівник ОСОБА_5 звільнилась з роботи - не мають правового значення для вирішення справи, оскільки вимоги цивільного процесуального законодавства щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, направлення копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та додатків до неї - судом було дотримано, що підтверджується вищевказаним повідомленням про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення.
Разом з тим, належних та допустимих доказів, якими б спростовувались висновки, викладенні судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, представником відповідача ні до заяви про перегляд заочного рішення, ні до апеляційної скарги додано не було.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем було додано копію претензії, надісланої нею відповідачу 26 червня 2019 року, та отриману відповідачем 01 липня 2019 року, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення працівнику ТОВ «Новалік-Фарм» ( а.с. 12-14).
Відповідно до вказаної претензії, ОСОБА_1 просила здійснити виплату усіх сум, належних при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки.
Крім того, 05 липня 2019 року керівником адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Мороз і партнери» було надіслано запит в інтересах ОСОБА_1 про надання копії наказу про звільнення позивача, а також копії документів на підтвердження остаточного розрахунку з ОСОБА_1 ( а.с.16-18).
У відповідь на адвокатський запит відповідачем було надіслано копію двох платіжних доручень: № 2145 від 28 травня 2019 року на суму 2060 грн. 30 коп. та № 2146 від 28 травня 2019 року на суму 2844 грн. 91 коп.
У платіжному дорученні № 2145 зазначено, що сума перераховується на рахунок Розрахункового центру Приватбанку, призначення платежу - заробітна плата за квітень 2019 року для зарахування ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на карту № НОМЕР_2
У платіжному дорученні № 2146 зазначено, що сума перераховується на рахунок Розрахункового центру АТ КБ «Приватбанк», призначення платежу - заробітна плата за травень 2019 року для зарахування ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) на карту № НОМЕР_2 .
Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, так і письмових пояснень на заяву відповідача про перегляд заочного рішення, позивач та її представник зазначали, що вказаний у платіжних дорученнях номер карткового рахунку не належить ОСОБА_1 . Вказаний номер рахунку не надавався ОСОБА_1 до ТОВ «Новалік Фарм». При цьому у позовній заяві позивач наголошувала, що жодних заяв про здійснення перерахування належних їй коштів на рахунок за номером НОМЕР_2 до ТОВ «Новалік Фарм» позивач не подавала.
У поясненні на заяву відповідача про перегляд заочного рішення представник позивача також зазначила, що при перевірці номера картки, який зазначений у платіжному дорученні, шляхом перерахування на вказану картку певної суми коштів ( 1 грн.) у сервісі Приват24, було отримано інформацію про те, що зазначений у платіжному дорученні номер банківської карти належить невідомій особі ОСОБА_6 .
Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Вимогами ст. 25 Закону України «Про оплату праці» заборонено будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Таким чином, відповідно до вказаних вимог закону, для отримання суми заробітної плати через установу банку працівник повинен написати письмову заяву на ім'я керівника підприємства, та вказати у заяві назву установи банку, номер рахунку, номер банківської картки.
Однак, ні в ході розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, зокрема письмової заяви ОСОБА_1 , щодо повідомлення позивачем саме того номеру карткового рахунку, на який були перераховані відповідачем кошти, що зазначені у платіжних дорученнях.
За викладених обставин, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено, що номер карткового рахунку, на який було перераховано зазначені у платіжних дорученнях кошти, відповідачем було отримано зі змісту письмової заяви позивача, як це передбачено ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
Жодних доводів та зауважень щодо порядку нарахування та суми середнього заробітку, нарахованого судом відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» за час затримки розрахунку за період з червня по вересень 2019 року в розмірі 12 186 грн. 86 коп. - апеляційна скарга відповідача не містить.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новалік-Фарм» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.