03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2827/2021
18 березня 2021 року м. Київ
Справа № 757/37817/15-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді Новака Р.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,
встановив:
У жовтні 2015 року позивач звернувся до Печерського районного міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь: 13585 доларів США - кошти за угодою банківського вкладу та нараховані відсотки за користування грошовими коштами; 10766,14 грн. - 3% річних; 166 507,49 грн. - інфляційних втрат; 1657,50 доларів США - відсотків за користування грошовими коштами за період з 04 липня 2014 року по 04 жовтня 2015 року.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 03 січня 2014 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено угоду банківського вкладу, про що підписано заяву №SAMDNWFD0070050688700 вклад «Стандарт», на якому розмістив грошові кошти у розмірі 13000 доларів США, строком до 03 липня 2014 включно.
Вказував, що переказ грошових коштів на депозитний рахунок ним було здійснено через автоматизовану систему Інтеренет-банкінгу «Приват-24».
Зазначав, що після спливу строку дії банківського договору грошові кошти з рахунку він зняти не зміг, враховуючи, що усі відділення банку у АР Крим були закриті на підставі розпорядження Національного Банку України та з огляду на окупацію цієї території.
Вказував, що 16 грудня 2014 року він звернувся до банку з письмовою заявою, в якій просив видати грошові кошти, які були внесені за вищезазначеним договором банківського вкладу, але банком було відмовлено у видачі грошових коштів, посилаючись на те, що виконання зобов'язань неможливе у зв'язку із припиненням діяльності структурних підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» на території Республіки Крим, яка знаходиться під окупацією, на підставі постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260.
Вважає, що відповідачем не виконано договірні зобов'язання із своєчасного і належного повернення банківського вкладу (грошових коштів), сум нарахованих відсотків, та порушено норми законодавства України.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 13585 доларів США, що за курсом НБУ на день подачі позову становить 296 424,70 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 10766,14 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки у розмірі 166 507,49 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 1657 доларів 50 центів США, що за курсом НБУ на день подачі позову становить 36166,65 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» в дохід держави України витрати з оплати судового збору в розмірі 3654 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджувати факт внесення коштів на депозитний рахунок та наявності коштів на вказаному рахунку на час звернення до суду із позовом.
Вказував, що суд не звернув увагу, що позивач нараховує відсотки за депозитним договором за період з 04 липня 2014 року по 04 жовтня 2015 року та зазначає, що цей період складає 458 днів та становить 1657,50 доларів США, хоча згідно формули нарахування 9% річних на депозит 13000 доларів США становить 1468,11 доларів США.
Зазначав, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача інфляційні втрати за валютним депозитом, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта - індексації не підлягає.
Посилався на те, що оскільки умовами договору банківського вкладу передбачений відповідний розмір відсотків (річні, які нараховуються на суму депозиту), який вкладник має право отримати від банку за весь період фактичного користування банком коштами вкладника, то нарахування 3% річних є незаконною мірою.
Вказував, що нарахування та стягнення 3% річних за ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання може здійснюватися виключно у національній валюті - гривні.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року в частині стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 процентів за користування банківським вкладом у розмірі 1657,50 дол. США, що еквівалентно 36166,65 грн., трьох процентів річних - 10766, 14 грн., інфляційних збитків - 166 507,49 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові в частині інфляційних втрат.
Позов про стягнення процентів за користування банківським вкладом та три проценти річних задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом - 950,78 дол. США, що еквівалентно 20743,83 грн., три проценти річних - 330,07 дол. США, що еквівалентно 7201,37 грн. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року в частині стягнення судового збору змінено. Зменшено розмір судового збору, який підлягає стягненню з АТ КБ «Приватбанк» в дохід держави, з 3654,00 грн. до 3243,69 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судові витрати понесені АТ КБ «Приватбанк» за подання апеляційної скарги у розмірі 1462, 66 грн. компенсовано за рахунок держави.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача Тузова В.О. підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошових коштів за договором банківського вкладу у розмірі 13000 доларів США, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вказаних позовних вимог, оскільки позивачем надано належні докази на підтвердження факту укладення договору банківського вкладу у вигляді Заяви №SAMDNWFD0070050688700.
Враховуючи, що на заяву позивача від 16.12.2014 року про видачу грошових коштів, листом від 18.12.2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі грошових коштів, з посиланням на те, що виконання зобов'язань неможливе у зв'язку із припиненням діяльності структурних підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» на території Республіки Крим, яка знаходиться під окупацією, відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року №260, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення коштів за вкладом у розмірі 13 000 доларів США.
З висновком суду першої інстанції у цій частині колегія суддів погоджується, оскільки висновок відповідає обставинам справи, враховуючи наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).
Згідно з пунктом 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174 , передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Пунктом 3.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, що діяли в установі АТ КБ «Приватбанк» передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій. що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк. або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі,
Відповідно п.2.2.1.4 Умов та Правил при дистанційному оформленні заявки на відкриття вкладу клієнт має право внести гроші на вклад протягом 30 календарних днів з дати оформлення заявки, нарахування процентів по вкладу починається з першого дня, наступного за днем надходження грошових коштів в банк, і здійснюється за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів у році, за ставкою, що діє на дату укладення договору з урахуванням правил розрахунку процентів при продовженні депозиту. День повернення вкладу в період розрахунку процентів не входить. При оформленні депозитів за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування, розрахунок процентів за вкладом здійснюється за ставкою, зазначеною в дистанційному розпорядженні на відкриття депозиту. При продовженні терміну вкладу розрахунок відсотків на кожний новий термін вкладу здійснюється за процентною ставкою, що діє в банку для депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладення додаткових угод до цього договору. Наступне продовження вкладу здійснюється в такому ж порядку.
Згідно з п.п.1.1.1.39.,1.1.1.71,1.1.1.96,1.1.1.100 Умов та Правил ідентифікація клієнта в Приват24 - підтвердження повноважень клієнта на доступ у систему шляхом введення імені користувача і пароля. Пароль - унікальна послідовність із символів і цифр, використовувана для ідентифікації клієнта в Приват24. Система InternetBankingПриват24 - система дистанційного обслуговування клієнтів, офіційний канал зв'язку (обміну інформацією) між банком та клієнтом. Засоби доступу - набір засобів, що видаються/визначаються Банком для ідентифікації та автентифікації клієнта через віддалені канали обслуговування. До засобів доступу до системи InternetBankingГІриват24 належать ідентифікатор (логін) користувача, постійний пароль, одноразові (динамічні) паролі. До засобів доступу до послуги MobileBanking- номер мобільного, телефону та персональний пароль (вік), до Контактного центру Банку, цілодобової служби «Консьєрж-сервіс» - контрольна інформація клієнта, у пристроях самообслуговування - картка і ПІН та/або одноразовий (динамічний) пароль.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частииною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (частина перша статті 1060 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 і від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц , письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Тобто, вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди повинні встановити факт укладення відповідного договору, з'ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070050688700 вклад «Стандарт» із сумою вкладу 13 000 доларів США, строком до 03 липня 2014 року включно, зі сплатою 9% річних.
Укладення вказаного договору банківського вкладу між позивачем та відповідачем та переказ грошових коштів на депозитний рахунок було здійснено з використанням технології дистанційного відкриття рахунків депозиту через систему Приват24 у порядку, передбаченому Правилами інтернет-банкінгу Приват-24 з ідентифікацією за мобільним телефоном позивача на умовах та порядку, розробленими та запропонованими в системі послуг АТ КБ «Приватбанк».
На підтвердження факту існування договірних відносин позивачем було надано для огляду суду першої інстанції оригінал заяви №SAMDNWFD0070050688700 на розміщення вкладу «Стандарт», копія якої наявна в матеріалах справи.
Оригінал вказаної заяви за клопотанням представника позивача долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи ( а.с. 167, т.2).
Як встановлено з пояснень представника позивача та вбачається зі змісту заяви №SAMDNWFD0070050688700 вклад «Стандарт», квитанція про внесення вкладу в сумі 13 000 доларів США ОСОБА_1 не була видана, оскільки зазначена сума коштів перебувала на картковому рахунку позивача ще до укладення цього договору, про що свідчить зміст заяви: « залишок на вкладі на 03.01.2014 року 13 000 USD (тринадцять тисяч доларів)». «банк відкриває особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад».
На підтвердження факту внесення грошових коштів та залишку коштів на рахунку у розмірі 13 290,58 доларів США позивачем надано довідку Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Сімферополь від 09 травня 2014 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Як вбачається з вказаної довідки № 24562911 від 09.05.2014 року, в ній зазначено перелік рахунків, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 , серед яких № НОМЕР_2 Стандарт, строк - 6 місяців, дата оформлення 03.01.2014, валюта рахунку - USD, сума коштів на рахунку - 13 290,58.
Зазначена довідка була видана за підписом керівника департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського РУ ОСОБА_4, підпис якого скріплений печаткою саме юридичної особи - ПАТ КБ «ПриватБанк», на якій зазначено місце розташування банку - м. Дніпропетровськ.
Будь-яких доказів, які б свідчили, що станом на 09 травня 2014 року в структурі відповідача був відсутній департамент по координації роботи з клієнтами Кримського РУ та ОСОБА_4 не займав посаду керівника цього департаменту, відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Крім того, відповідно до підпункту 1.1.3.2.29.1 пункту 1.1.3 глави 1.1 розділу 1 «Загальне» Умов та правил, ПАТ «ПриватБанк» має право надавати клієнтам довідки, виписки та інші документи, які не є договорами, у електронному вигляді, підписаними шляхом використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису (в тому числі електронно-цифрового підпису) або іншого аналогу власноручного підпису уповноваженого представника Банку. Такі електронні документи мають статус оригіналу та мають юридичну силу.
Згідно з підпунктом 1.1.3.2.11 пункту 1.1.3 глави 1.1 розділу 1 «Загальне» Умов та правил, Банк має право надавати письмові відповіді клієнтам тільки за зверненнями, відправленими на офіційну юридичну адресу банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49000.
Саме у електронному вигляді позивачу й була надана довідка від 09.05.2014 року, яка підписана шляхом використання факсимільного відтворення підпису уповноваженого представника банку та печатки банку за допомогою засобів електронного копіювання, тому вона згідно з Умовами та правилами має статус оригіналу та юридичну силу ( а.с. 168, т.2).
19 серпня 2014 року позивачу ОСОБА_1 на його звернення від 30 травня 2014 року щодо переведення всіх його активів та рахунків, відкритих на території АР Крим, на обслуговування до міста Одеси, ПАТ КБ «Приватбанк» було надано відповідь про відмову у вчиненні зазначених дій з огляду на те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 260 від 06.05.2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» припиняє подальшу діяльність на території АР Крим.
Також вказано, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення визначених Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у повному обсязі покладаються на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права ( а.с. 171, т. 2).
Також позивачем було надано до суду другий примірник його заяви про повернення банківського вкладу від 16 грудня 2014 року, на заяві є відтиск штампу вхідної кореспонденції «ПАТ КБ Приватбанк» , 16 грудня 2014, вхід. № 6731». При цьому в заяві ОСОБА_1 зазначив, що з 21 травня 2014 року його місце проживання зареєстроване у м. Одесі. ( а.с. 66, т. 1, а.с. 170, т. 2)
На вказану заяву 18 грудня 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» було надано відповідь про неможливість видати грошові кошти, наявні на депозитному вкладі ОСОБА_1 №SAMDNWFD0070050688700, що оформлений на території АР Крим, з посиланням на припинення діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та положення ст. 5Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Таким чином, з вказаних відповідей банку від 16.08.2014 року щодо неможливості переведення рахунків на обслуговування до відділення міста Одеси, від 18.12.2014 року про неможливість повернення коштів вкладу, вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» не заперечував існування договірних відносин з позивачем.
Доказів, які б спростовували твердження позивача щодо укладення з АТ КБ «Приватбанк» договору, відповідачем до суду надано не було.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої, позивачем надано належні докази на підтвердження факту укладення договору банківського вкладу у вигляді Заяви №SAMDNWFD0070050688700.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів укладення договору банківського вкладу з огляду на ненадання позивачем до суду квитанції, якою б підтверджувався факт внесення коштів на депозитний рахунок, оскільки наявні в матеріалах докази в їх сукупності вказують про доведення позивачем факту існування договірних відносин за заявою №SAMDNWFD0070050688700 та внесення вкладу в сумі 13 000 доларів США.
Враховуючи, що договір банківського вкладу було укладено з ПАТ КБ «Приватбанк» як юридичною особою, а не з його Кримською філією, то відповідач має володіти всією необхідною інформацією за вказаним договором.
Отже, саме на відповідача покладається обов'язок довести належне виконання своїх зобов'язань за договором банківського вкладу, а також те, що кошти були повернуті вкладнику і відсутні на його депозитних рахунках, однак банком таких доказів не надано.
Задовольняючи решту позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні беззаперечно знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідачем порушено передбачений договором порядок виплати суми вкладу, тому дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог щодо стягнення боргу за договором банківського вкладу у розмірі 13585, 00 доларів США, що за курсом НБУ на день подачі позову становить 296 424 грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 10766, 14 грн., інфляційних збитків у розмірі 166 507, 49 коп., відсотків за користування банківським вкладом у розмірі 1657,50 доларів США, що за курсом НБУ на день подачі позову становить 36 166,65 грн.
Проте погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення у повному обсязі заявлених позовних вимог про стягнення відсотків за користування банківським вкладом, трьох відсотків річних та інфляційних збитків - неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, судом належним чином не було перевірено правові підстави нарахування вищевказаних сум, їх періоди, та розрахунок позивача.
Так, звертаючись до суду з позовом у жовтні 2015 року, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача відсотки за користування банківським вкладом за період з 03 січня 2014 року по 03 липня 2014 року - 585 доларів США, відсотки за користування банківським вкладом за період з 04 липня 2014 року по 04 жовтня 2015 року - 1657,50 доларів США.
За змістом ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору банківського вкладу №SAMDNWFD0070050688700 від 03 січня 2014 року визначено строк його дії - з 03 січня 2014 року по 03 липня 2014 року, тобто 6 місяців.
Пунктом 3 заяви №SAMDNWFD0070050688700 вклад «Стандарт» визначено, що якщо по закінченню строку дії вкладу клієнт не заявив банку про своє бажання забрати свій кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки в банк.
Отже, договір відповідно до викладених в заяві №SAMDNWFD0070050688700 умов продовжив свою дію автоматично - з 04 липня 2014 року по 04 січня 2015 року.
Згідно з п.2.3.3.1 Умов та правил сторони мають право вимагати дострокового повернення вкладу відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору.
16 грудня 2014 року позивач звернувся до банку з заявою про виплату вкладу у повному обсязі, тобто з заявою про розірвання договору банківського вкладу у період його дії з 04 липня 2014 року по 04 січня 2015 року.
Виходячи з умов договору та Умов та Правил надання банківських послуг, датою розірвання договору та повернення коштів у повному обсязі є 18 грудня 2014 року.
Як вбачається з витягу з Умов та правил надання банківських послуг у редакції від 01 січня 2014 року у п.2.2.2.1 розділу Вклад «Стандарт» визначено, що за вкладами на строк 1 (3, 6) місяця в іноземній валюті:
до закінчення 1 (3, 6) місяця (ів) з дати оформлення вкладу або продовження мінімального строку, клієнту повертається сума вкладу. За неповні 1 (3, 6) місяця (ів) проценти виплачуються за ставкою вкладу «До запитання» за фактичну кількість днів, що пройшли з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального строку, до дня розірвання договору. Якщо клієнт за ці неповні 1 (3, 6) місяця (ів) отримав проценти, нараховані за повною ставкою, то зайво виплачені проценти віднімаються з суми вкладу;
якщо мінімальний термін вкладу вже був продовжений один або кілька разів, проценти за кожні повні 1 (3, 6) місяця (ів), виплачуються у повному обсязі. Проценти за останні 1 (3, 6) місяця (ів), які на момент розірвання договору ще не минули, нараховуються за умовами, описаним у п. 1.
За вкладами до 12 місяців у національній валюті: за неповний термін вкладу проценти виплачуються за ставкою вкладу «До запитання» за фактичну кількість днів, що пройшли з дати оформлення вкладу до дня розірвання договору. Якщо клієнт за неповний термін вкладу отримав проценти, нараховані за повною ставкою, то зайво виплачені проценти віднімаються з суми вкладу.
Згідно з п.2.3.3.1 Умов та правил сторони мають право вимагати дострокового повернення вкладу відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу з ініціативи клієнта до закінчення мінімального строку вкладу з дати початкупродовження терміну вкладу, клієнту повертається сума вкладу, і виплачуються відсотки, нараховані за ставкою вкладу «до запитання», за фактичний термін користування вкладом.
При запитанні вкладу після закінчення мінімального терміну вкладу з дати початкупродовження терміну вкладу, але до закінчення терміну вкладу, клієнту повертається сума вкладу та виплачуються відсотки, нараховані виходячи з діючої процентної ставки за вкладом, помноженої на коефіцієнт 0,5.
У п.6 заяви №SAMDNWFD0070050688700 вклад «Стандарт» визначено, що якщо клієнт вимагає розірвати договір, а строк договору ще не закінчився, вкладнику повертається сума вкладу. За неповний строк вкладу відсотки виплачуються по зниженій процентній ставці.
Разом з тим, колегія суддів вважає за неможливе застосування до періоду нарахування відсотків з 04 липня 2014 року по 18 грудня 2014 року занижену процентну ставку, оскільки виходячи із умов договору нарахування та виплата відсотків за неповний період у зв'язку з достроковим розірванням договору за заниженою ставкою здійснюється при одночасному поверненні суми вкладу достроково.
Враховуючи, що відповідачем ні станом на час дострокового розірвання договору - 18 грудня 2014 року, ні станом на час звернення позивача з даним позовом до суду - 13 жовтня 2015 року не було виконано своїх зобов'язань за укладеним договором, не повернуто суму депозитного вкладу, а тому відсутні підстави для нарахування відсотків за ставкою, зниженою з коефіцієнтом 0,5.
Таким чином, відсотки за вкладом розраховуються за період з 03 січня 2014 року по 03 липня 2014 року за визначеною договором ставкою 9% річних: 13000 доларів США х 9% : 365 днів х 181 день = 580,19 доларів США.
За період з 04 липня 2014 року по 18 грудня 2014 року сума відсотків також за ставкою 9% річних становить : 13000 доларів США х 9% : 365 днів х 167 днів = 535,32 доларів США.
Отже загальна сума відсотків за користування вкладом у період дії договору з 03 січня 2014 року по 18 грудня 2014 року становить: 580,19 + 535,32 =1115,51 доларів США.
Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Оскільки договором банківського вкладу не встановлений розмір відсоткової ставки за депозитом після закінчення строку дії договору та до моменту фактичного повернення грошових коштів (депозиту), то, відповідно, відсоткова ставка за весь період користування банком коштами після розірвання цього договору (припинення дії) до моменту фактичного повернення коштів, повинна застосовуватися виключно «на вимогу».
Як вбачається з витягу з наказу ЗАТ КБ «Приватбанк» від 05 січня 2004 року №07 «Про затвердження та введення з 06 січня 2004 року нової редакції типових бланків договорів за послуги для фізичних осіб» відповідно до якого з 06 січня 2004 року було введено ставку «на вимогу»за депозитними вкладами в гривні, доларах США та Евро у розмірі 1,0% річних, яка діяла в банку до 04 травня 2017 року.
Отже, розмір відсотків після припинення строку дії договору вкладу за період з 19 грудня 2014 року по 04 жовтня 2015 року розраховуєтся наступним чином: 13000 доларів США х 1% : 365 днів х 290 днів = 103,29 доларів США.
Таким чином загальна сума відсотків за користування вкладом становить: 1115,51 доларів США ( за період дії договору з 03 січня 2014 року по 18 грудня 2014 року) + 103,29 доларів США ( за період з 19 грудня 2014 року по 04 жовтня 2015 року) = 1218,8 доларів США.
Враховуючи, що одночасно з сумою депозиту судом стягнуто відсотки на суму 585 доларів США, то решта суми відсотків, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, становить: 1218,8 доларів США - 585 доларів США = 633,8 доларів США.
За викладених обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків у розмірі 1657,50 доларів США підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача ОСОБА_1 відсотків у розмірі - 633,8 доларів США.
З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних за період невиконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України колегія суддів погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, дійшовши правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення 3% річних, суд першої інстанції невірно визначився з періодом їх нарахування, не звернув увагу, що прострочення грошового зобов'язання щодо повернення коштів у повному обсязі почалося з 19 грудня 2014 року, а не з 04 липня 2014 року.
Тому розрахунок 3% річних є наступним: 13 585 доларів США ( сума для розрахунку взята в межах заявлених позовних вимог) х 3% : 365 днів х 290 днів = 323,8 доларів США.
Отже, з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню 3% річних за період з 19 грудня 2014 року по 04 жовтня 2015 року в розмірі 323,8 доларів США.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування та стягнення трьох відсотків річних в іноземній валюті колегія суддів відхиляє, оскільки передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі, а не її еквівалент у національній валюті України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Таким чином, цей висновок стосується можливості виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті та нарахування 3 % річних, визначених статтею 625 ЦК України, які входить до складу грошового зобов'язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті (статті 192, 533 ЦК України). Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Таким чином, визначення в резолютивній частині судового рішення заборгованості не лише у валюті кредитного зобов'язання, але і гривневому еквіваленті стягнутої в іноземній валюті суми коштів, не відповідає вказаним вимогам законодавства, є зайвим і неправильним.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення відсотків за користування депозитом та трьох відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та слід ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом - 633,8 доларів США, три проценти річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 323,8 доларів США.
Також неможливо погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» інфляційних втрат, позивач посилався на ч.2 ст. 625 ЦК України, якою боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Разом з тим, за змістом ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Оскільки, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору банківського вкладу №SAMDNWFD0070050688700 вклад «Стандарт» із сумою вкладу 13000 доларів США, суд першої інстанції помилково застосував до такого грошового зобов'язання положення закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях.
Тому оскаржуване рішення в частині стягнення інфляційних збитків - 166 507,49 грн. також підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи, що при поданні позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, то виходячи із суми задоволених позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, становить 3172 грн. 80 коп. Відповідно сума судового збору за подання апеляційної скарги повинна становити : 3172 грн. 80 коп. х 110% ( ставка на час подання апеляційної скарги) = 3490 грн. 08 коп.
Загальна сума судового збору, яка має бути сплачена відповідачем на користь держави, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, становить: 3172 грн. + 3490 грн. 08 коп. = 6662 грн. 08 коп.
Враховуючи, що відповідачем було сплачено за подання апеляційної скарги 4019 грн. 40 коп., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі : 6662 грн. 08 коп. - 4019 грн. 40 коп. = 2645 грн. 48 коп.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року- скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 процентів за користування банківським вкладом у розмірі 1657,50 доларів США, що еквівалентно 36 166,65 грн., трьох процентів річних - 10 766 грн. 14 коп., інфляційних збитків - 166 507 грн. 49 коп., стягнення судового збору та прийняти в цій частині постанову:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення інфляційних втрат - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення відсотків за користування банківським вкладом та 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом - 633,51 доларів США, три проценти річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 323,8 доларів США.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2645 грн. 48 коп.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.