Справа №757/7354/21-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/2092/2021 Доповідач - ОСОБА_2
17 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
заявника - ОСОБА_7 ,
адвоката, який діє в інтересах
заявника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою заявника - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №62020000000000959 від 30.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146-1, ч.3 ст.185, ч.4 ст.426-1 КК України,-
11 лютого 2021 року прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №62020000000000959 від 30.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146-1, ч.3 ст.185, ч.4 ст.426-1 КК України, а саме: вилучених в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 - в квартирі АДРЕСА_1 речей, а саме: карти ПриватБанку № НОМЕР_1 ; карти ПриватБанку № НОМЕР_2 ; карти ПриватБанку № НОМЕР_3 ; карти Ощадбанку № НОМЕР_4 ; карти Киянина Ощадбанк № НОМЕР_5 ; карти пам'яті міні CD NOKIA 0648; карти пам'яті міні CD ipSEr 16 Gb; карти пам'яті Кінгстон 32Gb №63261713; карти пам'яті Transend 16 Gb; карти пам'яті Transend 4 Gb; WiFi роутера 14482/21180921; мобільний телефон марки «NOKIA» з міжнародним ідентифікатором (ІМЕІ) НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «LG», з міжнародним ідентифікатором (ІМЕІ) НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки «NOKIA» з міжнародними ідентифікаторами (ІМЕІ) НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; мобільний телефон марки «HUAWEI» модель «Р40» з міжнародними ідентифікаторами (ІМЕІ) НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ; мобільний телефон марки «NOKIA» сірого кольору; мобільний телефон марки «XIOMI»; мобільний телефон марки «Fly»; мобільний телефон марки «SAMSUNG» з міжнародним ідентифікатором (ІМЕІ) НОМЕР_12 ; мобільний телефон марки «NOKIA» з міжнародним ідентифікатором (ІМЕІ) НОМЕР_13 ; флеш накопичувача об'ємом 4 Gb.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року клопотання прокурора задоволено.
Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на врахування тих обставин, що доведено відповідність вилученого майна критеріям речового доказу, визначеним ст.98 КПК України а також можливої необхідності забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
На вказану ухвалу слідчого судді заявник - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає, що ухвала постановлена з порушенням чинного кримінального процесуального законодавства України. На думку апелянта в матеріалах клопотання відсутні підстави для висновків, що вилучене під час обшуку майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також про наявність у вилучених предметів критеріїв речових доказів, передбачених ст.98 КПК України, та існування мети накладення арешту у вигляді забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 11 лютого 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги;
- адвоката, який діє в інтересах заявника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та заявника - ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити;
- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді, Управлінням з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020000000000959 від 30.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146-1, ч.3 ст.185, ч.4 ст.426-1 КК України, за обставинами перевищення військовою службовою особою влади або службових повноважень, тобто умисного вчинення дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, вчинені в умовах особливого періоду, а також вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, викрадення та позбавлення волі людини у будь-якій формі, вчиненого представником держави, з подальшою відмовою визнати факт такого викрадення та позбавлення волі.
Під час досудового розслідування перевіряється причетність до скоєння вказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15
09 лютого 2021 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва за місцем мешкання ОСОБА_7 - в квартирі в квартирі АДРЕСА_1 виявлено та вилучено речі, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, перелік яких міститься в клопотанні про арешт майна.
09 лютого 2021 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_16 майно, вилучене в ході обшуку в квартирі в квартирі АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя правильно встановив обґрунтованість визнання вказаних вище речей такими, що мають ознаки доказів у кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди злочинів, відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та прийшов до правильного висновку про те, що незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави вважати вилучені речі такими, що є доказом кримінальних правопорушень, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки прокурором доведено, що речі, вилучені під час обшуку, відповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, мотивованою постановою від 09.02.2021 року їх визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а метою їх арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на речі, вилучені в ході обшуку, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу заявника - ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року, постановлену в рамках кримінального провадження №62020000000000959, необхідно залишити без змін, як законну та мотивовану.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заявника - ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №62020000000000959 від 30.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146-1, ч.3 ст.185, ч.4 ст.426-1 КК України, а саме: вилучених в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 - в квартирі АДРЕСА_1 речей, а саме:
- карти ПриватБанку № НОМЕР_1 ;
- карти ПриватБанку № НОМЕР_2 ;
- карти ПриватБанку № НОМЕР_3 ;
- карти Ощадбанку № НОМЕР_4 ;
- карти Киянина Ощадбанк № НОМЕР_5 ;
- карти пам'яті міні CD NOKIA0648;
- карти пам'яті міні CD ipSEr 16 Gb;
- карти пам'яті Кінгстон 32Gb №63261713;
- карти пам'яті Transend 16 Gb;
- карти пам'яті Transend 4 Gb;
- WiFi роутера 14482/21180921;
- мобільний телефон марки «NOKIA» з міжнародним ідентифікатором (ІМЕІ) НОМЕР_6 ;
- мобільний телефон марки «LG», з міжнародним ідентифікатором (ІМЕІ) НОМЕР_7 ;
- мобільний телефон марки «NOKIA» з міжнародними ідентифікаторами (ІМЕІ) НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ;
- мобільний телефон марки «HUAWEI» модель «Р40» з міжнародними ідентифікаторами (ІМЕІ) НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- мобільний телефон марки «NOKIA» сірого кольору;
- мобільний телефон марки «XIOMI»;
- мобільний телефон марки «Fly»;
- мобільний телефон марки «SAMSUNG» з міжнародним ідентифікатором (ІМЕІ) НОМЕР_12 ;
- мобільний телефон марки «NOKIA» з міжнародним ідентифікатором (ІМЕІ) НОМЕР_13 ;
- флеш накопичувача об'ємом 4 Gb,залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4