1[1]
Номер справи : 759/19803/20
Номер провадження : 33/824/242/2021
Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
Іменем України
26 лютого 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Рикової Н.В. та прокурора Ониськіва А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Рикової Н.В. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року,
Відповідно до постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого виконуючим обов'язки начальника служби - начальника відділу центрального пункту управління КП «Центр організації дорожнього руху», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника служби - начальника відділу центрального пункту управління служби впровадження та експлуатації АСКДР Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимоги ч. 1 ст. 45 даного Закону, несвоєчасно без поважних причин 11.06.2020 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Рикова Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги, захисник посилається на те, що оскаржувана постанова була прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним та однобічним з'ясуванням фактичних обставин справи.
Зокрема, захисник посилаючись на норми ст. 277 КУпАП та рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України, зазначає про те, що з урахуванням принципів законності, об'єктивності та справедливості існують підстави вважати наявність поважних причин щодо несвоєчасності подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2019 рік.
Так, захисник вказує на те, що матеріали справи місять інформацію щодо перебування ОСОБА_1 у відпустці під час карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, у період з 18.05.2020 до 31.05.2020 року.
Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно не подав щорічну декларацію до 01.06.2020 року, що свідчить про вчинення цього діяння через необережність, що виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому, на думку сторони захисту, в його діях відсутній склад корупційного правопорушення, зважаючи на те, що корупційним правопорушенням є виключно умисел.
Крім того, складений протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 484 від 04.11.2020 року щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 254 КУпАП, оскільки порушено строки його складення, та складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, чого зроблено не було. Також, в протоколі підтверджено факт правопорушення, у тому числі на підставі п. 3 «Роз'яснення щодо застосування окремих положень ЗУ «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства від 11.08.2016 № 3, зі змінами, внесеними згідно з рішенням Національного агентства від 30.09.2016 № 57 від 13.01.2017 № 24, від 22.02.2017 № 59, у редакції рішення Національного агентства від 08.02.2019 № 368. Разом з тим, апелянт вказує на те, що посадова особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, застосувала норму, яка втратила чинність відповідно до Наказу Національного агентства від 13.02.2020 № 59/20.
На думку апелянта, про неповне з'ясування обставин справи свідчить також і те, що протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 484 від 04.11.2020 року складений без дотримання вимог процесуального закону, а тому він є недопустимим доказом у справі.
Крім того, захисник вважає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП щодо того, що постанова має ґрунтуватись на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, а тому зазначенні в ній, що не є поважною причиною перебування ОСОБА_1 на лікарняному, не відповідає обставинам справи, оскільки дане питання не порушувалось в суді першої інстанції, та не досліджувалось.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рикової Н.В., які підтримали апеляційну скаргу останньої та просили її задовольнити; пояснення прокурора Ониськіва А.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити постанову судді без змін; дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 - адвоката Рикової Н.В., матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків судді як щодо встановлених обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, так і його вини у вчиненні цього правопорушення.
Зокрема, як прямо передбачено диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вказаною нормою встановлена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суб'єктами вказаного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є зокрема посадові особи юридичної особи публічного права, оскільки відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», вони є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Як встановлено ч. 1 ст. 45 вказаного вище Закону, особи, зазначені у п. 1, підпунктах «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п. 11 розділу І Закону України «Про внесення до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, Розділ ХІІІ Прикінцеві положення Закону України «Про запобігання корупції» доповнено п. 2-1 наступного змісту:
«Встановити, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб'єкти декларування подають до 1 червня.
Суб'єкти декларування, які у період до 1 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену абзацом першим частини другої статті 45 цього Закону, або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані відповідно до статті 52 цього Закону у зв'язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період».
З урахуванням наведених вище вимог законодавчих актів, а також обставин, пов'язаних з поданням ОСОБА_1 , як суб'єктом декларування декларації за 2019 рік, які були встановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суддя, яка розглядала вказану справу, дійшла обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки останній несвоєчасно, тобто після 01 червня 2020 року, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, що, крім протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 484 від 04 листопада 2020 року, складеним стосовно ОСОБА_1 , підтверджується сукупністю інших доказів, які були оцінені суддею відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
У зв'язку з цим, перевіркою оскаржуваного судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що судовий розгляд даної справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції відбувся з додержанням вимог, передбачених законом, зокрема ст.ст. 245, 280 КУпАП, а постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, є законною та обґрунтованою.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги адвоката Рикової Н.В., то вони не можуть бути визнані підставами для скасування постанови Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з огляду на таке.
По-перше, з урахуванням наведених вище обставин, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, що, на думку захисника, потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та ненадання їм належної оцінки, слід визнати безпідставними, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та дослідженим в ході судового засідання доказам, яким суддею надана належна правова оцінка.
По-друге, доводи апелянта щодо наявності у ОСОБА_1 поважних причин для несвоєчасного подання щорічної декларації за 2019 рік, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься інформація про перебування останнього у відпустці під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у період з 18 по 31 травня 2020 року включно, не дозволяють зробити висновок про наявність у ОСОБА_1 поважних причин для несвоєчасного подання декларації, оскільки ні законом, ні будь-якими роз'ясненнями чи судовою практикою, в тому числі Європейського Суду з прав людини, перебування особи у відпустці не визнається поважною причиною, яка може служити підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Більш того, як прямо зазначено в письмових поясненнях ОСОБА_1 від 08.10.2020 року, несвоєчасне подання декларації за 2019 рік було ним допущено через недосконале знання вимог Закону України «Про запобігання корупції» та його неуважність. Перші дії спрямовані на подання декларації він почав вчиняти 02.06.2020 року. Поважних причин щодо несвоєчасного подання декларації за 2019 рік у встановлені законом строки він не мав, на лікарняному не перебував, на Covid-19 не хворів, до НАЗК щодо неможливості подання декларації не звертався.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України, незнання, так само як і недосконале знання законів, не звільняє від юридичної, зокрема адміністративної, відповідальності.
По-третє, доводи скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно не подав щорічну декларацію до 01.06.2020 року, а все свідчить про вчинення цього діяння через необережність, а тому в його діях відсутній склад корупційного правопорушення, оскільки корупційним правопорушення є виключно умисел діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, за яке законом встановлена зокрема адміністративна відповідальність, є помилковими та не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, на яку до речі міститься посилання в апеляційній скарзі, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, всупереч доводам апеляційної скарги, не передбачає лише умисної форми вини, оскільки сама диспозиція цієї норми говорить про те, що вказане адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, може бути вчинено як умисно, так і з необережності.
По-четверте, посилання захисника на те, що Святошинським районним судом м. Києва не була досліджена правильність складання протоколу № 484 та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а також на те, що під час надання ОСОБА_1 пояснень не було дотримано положень ст. 268 КУпАП в частині користування юридичною допомогою адвоката, також не можуть служити підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, як і інші матеріали справи було складено без істотних порушень вимог законодавства, а що стосується користування юридичною допомогою адвоката, то, як прямо передбачено ч. 1 вказаної вище статті, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має таке право при розгляді справи. Відібрання або надання пояснень до складання протоколу про адміністративне правопорушення не є розглядом справи, а тому відсутні будь-які підстави для висновку про те, що під час розгляду справи було порушено право ОСОБА_1 на захист, яке потягло або могло потягти за собою неправильне вирішення справи.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть служити підставами для його скасування.
З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а наведені у рішенні суду висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Приймаючи до уваги наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Рикової Н.В., а тому вважає необхідним за наслідками її розгляду залишити вказану скаргу без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 рокущодо ОСОБА_1 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Рикової Н.В. залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Жмудь В.О.