вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 757/31794/19-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/2508/2021Головуючий у суді першої інстанції - Ільєва Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
18 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
секретар Рудик О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
У червні 2019 року ГУ ПФ України в м. Києві звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти у сумі 274 253,05 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що на обліку в ГУ ПФ України в м. Києві перебуває громадянин ОСОБА_1 , який отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Однак, в зв'язку зі збільшенням винагороди судді, відповідачу було проведено відповідний перерахунок з 01.01.2018. При цьому, для розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді автоматизовано (програмою Технічного забезпечення АСОПД/ КОМТЕХ) було застосовано відсоток - 90 %, що призвело до завищеного розміру грошового утримання до виплати. Після приведення матеріалів пенсійної справи у відповідність до норм Закону України «Про Конституційний суд України» було визначено вірний розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 який склав 82 594,00 грн., про що було повідомлено відповідача листом Управління від 12.06.2018 №18205/03.
З метою досудового врегулювання спору, Управлінням було надіслано відповідачу пропозицію добровільного внесення надміру виплачених коштів, однак відповідач відмовився повертати кошти (а.с. 4-5).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2020 у задоволені позовних вимог ГУ ПФ України відмовлено (а.с. 64-67).
В апеляційній скарзі, ГУ ПФ України, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються питання лише повернення (відшкодування) коштів у разі встановленого факту зловживання з боку пенсіонера або в разі подання роботодавцем недостовірних відомостей про заробіток, стаж пенсіонера та не врегульовано питання повернення пенсійних виплат, одержаних без достатніх правових підстав, чи на підставах, що згодом відпали, а також одержаних у результаті допущеної помилки з боку органу Пенсійного фонду та недобросовісності з боку набувача пенсійних виплат, то підлягає застосуванню закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Тому передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, їх механізм може бути змінено державою через неможливість їх фінансового забезпечення (а.с. 71-72).
05.02.2021 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що позивач не враховує приписи ст. 1215 ЦК України, де зазначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Дана норма кореспондується із ст. 50 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання. Тому, нарахування і виплата належного йому щомісячного довічного грошового утримання здійснювалась позивачем добровільно, наявність рахункової помилки або зловживань з його боку позивача не доведено, відтак вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на обліку в ГУ Пенсійного фонду України перебуває громадянин ОСОБА_1 , якому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді Конституційного Суду у відставці.
В зв'язку зі збільшенням розміру винагороди судді Конституційного Суду, 01.01.2018 ГУ Пенсійного фонду України було проведено відповідний перерахунок відповідачу та автоматизовано (програмою Технічного забезпечення АСОПД/ КОМТЕХ) було застосовано відсоток - 90%, що призвело до завищеного розміру грошового утримання до виплати.
Після приведення матеріалів пенсійної справи у відповідність до норм Закону України «Про Конституційний суд України», було визначено вірний розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 який склав 82 594,00 грн.
Листом від 12.06.2018 №18205/03, ГУ Пенсійного фонду України повідомило відповідача про проведений перерахунок і про встановлення відповідно до чинного законодавства щомісячного грошового утримання з 01.01.2018, який склав 82 594,00 грн. (а.с. 18).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» суддя Конституційного Суду у відставці отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке виплачується у розмірі 50 відсотків винагороди судді Конституційного Суду. У разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду у відставці. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми винагороди Судді з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Щомісячне довічне грошове утримання судді Конституційного Суду у відставці виплачується безвідносно до заробітку (прибутку), що його Суддя одержав після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання судді Конституційного Суду у відставці виплачують органи Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Дана норма кореспондується із ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
З аналізу цих норм вбачається, що правомірною могла б бути визнана вимога про повернення надмірно сплаченої пенсії, якщо їх виплата понад належну суму сталася внаслідок: 1) рахункової помилки з боку особи, що проводила виплату, 2) недобросовісності з боку набувача (зловживання з боку пенсіонера); 3) внаслідок поданих страхувальником недостовірних даних.
При цьому правильність виконаних розрахунків, а також добросовісність набувача презумуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено факту набуття відповідачем коштів без достатньої правової підстави, не встановлено наявність рахункової помилки зі сторони позивача, а також, зловживань з боку відповідача.
Доводи апелянта про те, що для розрахунку розміру щомісячного довічного утримання судді автоматизовано було застосовано невірний відсоток - 90 %, що призвело до завищеного розміру грошового утримання до виплати, колегія суддів, також, вважає таким, що не доводить факту недобросовісного набуття відповідачем коштів або наявність рахункової помилки.
Відповідач отримав від позивача спірні грошові кошти, виплата яких проведена позивачем добровільно, доказів на спростування добровільного нарахування позивачем надмірного розміру щомісячного довічного грошового утримання матеріали справи не містять. Таке добровільне нарахування розміру щомісячного довічного грошового утримання було вчинено без рахункової помилки та без недобросовісності з боку відповідача, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що вимоги ГУ Пенсійного фонду України про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих виплачених грошових коштів є необґрунтованими, та таким що не підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленого рішення не впливають. Не правильного застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштівзалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська