Справа № 369/1177/20 Головуючий у 1 інстанції: Дубас Т.В.
Провадження № 22-ц/824/430/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
17 лютого 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
Головуючого (судді доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
за участю секретаря Телятник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Горда Юрія Івановича представника ОСОБА_1 та адвоката Коваля Ростислава Олександровича представника приватного виконавця Говорова Павла Володимировича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Легбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_1 , -
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду із заявою на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича та на результати оцінки майна, заінтересовані особи: Публічне Акціонерне товариство "Легбанк", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2020 року скаргу ОСОБА_2 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. та на результати оцінки майна задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Горда Ю.І. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у скарзі ОСОБА_6 повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що приватний виконавець Говоров П.В. не повідомив належним чином ОСОБА_6 про відкриття виконавчого провадження.
03 вересня 2019 року приватним виконавцем Київського виконавчого округу Говоровим П.В. було розглянуто заяву стягувача про примусове виконання та на підставі ст. ст. 3, 4, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження.
Копію Постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам виконавчого провадження, докази поштового відправлення наявні в матеріалах справи.
В Постанові про відкриття виконавчого провадження було зазначено web-посилання з доступом до матеріалів провадження із вказівкою на ідентифікатор доступу - 5Е76775ВВ41Б.
Копію Постанови про відкриття виконавчого провадження було надіслано ОСОБА_6 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції також помилково прийшов до висновку, що результати проведення оцінки майна були недостовірні.
Постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 18.09.2019 ВП № 59955764 було залучено ФОП ОСОБА_7 як суб'єкта оціночної діяльності.
ФОП ОСОБА_7 має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 467/18 від 07 червня 2018 року, виданий Фондом Державного майна України строком до 07 червня 2021 року.
На виконання відповідної постанови ФОП ОСОБА_7 виконав: Звіт про незалежну експертну оцінку вартості домоволодіння № 20190918/01 від 18 вересня 2019 р. та Звіт № 20190918/02 про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею - 0,2451 га.
За результатами оцінки ОСОБА_2 було надіслано Повідомлення про результати визначення вартості майна № 7110 від 25 вересня 2019 року.
Апелянт посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду № 914/881/17 від 13.03.2018, у якій зазначено, що ст. 32 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Отже зазначеною нормою передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем Говоровим П.В. не було враховано право власності дружини ОСОБА_6 на частину реалізованого майна.
При розшуку майна боржника Приватний виконавець Говоров П.В. користувався відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухомого майно, що підтверджується відповідним витягом, який наявний в матеріалах справи.
Відповідно до відомостей реєстру єдиним власником оспорюваного майна був зазначений боржник ОСОБА_6 .
Жодних відомостей про право власності інших осіб, в тому числі колишньої дружини ОСОБА_6 реєстр не містив.
Судове рішення від 26 лютого 2015 року про поділ майна подружжя яким визначено право власності на Ѕ оспорюваного домоволодіння за колишньою дружиною ОСОБА_6 , знеособлене, адреси теж, а тому приватний виконавець фізично був позбавлений будь-якої можливості ідентифікувати факт наявності права власності третьої особи на оспорюване майно. Вважає, що усі приписи Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем були дотримані.
В судовому засіданні адвокат Коваль Р.О. представник приватного виконавця Говорова П.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Не заперечував проти апеляційної скарги представника ОСОБА_1
Адвокат Горда Ю.І. представник ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Не заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката Коваля Р.О. представника приватного виконавця Говорова П.В.
Представник ОСОБА_6 заперечувала проти апеляційних скарг, просила їх відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та мотивованим.
Наголошувала на тому, що ОСОБА_6 не був повідомлений належним чином про відкриття виконавчого провадження, що звіт про оцінку майна був зроблений з процесуальними порушеннями, внаслідок чого реальна вартість майна була занижена, що приватний виконавець мав би перевірити реєстр судових рішень та ідентифікувати, що Ѕ спірного домоволодіння належать колишній дружині ОСОБА_6 , що унеможливлювало проведення публічних торгів.
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2014 року у справі № 369/356/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» (м. Київ, вул. Жилянська, 27, код ЄДРПОУ 14291780) грошові кошти в розмірі 2 904 308,24 грн.
На підставі зазначеного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» заборгованості у розмірі 2 904 308,24 грн.
Постановою державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського району Київської області від 04 лютого 2015 року, було відкрито виконавче провадження №46367511 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Легбанк» боргу в сумі 2 904 308,24 грн.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського району Київської області від 24 липня 2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу.
03 вересня 2019 року на підставі заяви про примусове виконання від 30 серпня 2019 року за вих. №11-222 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем, номер посвідчення: 0050, видане 20 червня 2017 року, адреса офісу: 08282, Київська обл., м. Буча, вул. Нове Шосе, буд. 3, було відкрите виконавче провадження №59955764 по примусовому стягненню з ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» (код ЄДРПОУ 14291780) заборгованості в розмірі 2 904 308,24 грн.
Постановами приватного виконавця Говорова П.В. від 3 вересня 2019 року з боржника було стягнуто основну винагороду в сумі 290 430,82 грн, стягнуто з боржника витрати, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, а саме:
- домоволодіння, загальною площею 828 кв.м, (житловою площею 314 кв.м, житловий будинок р. п. 2006, - «А», підвал під будівлею - «А1», мансарда житлова - «А2», господарчій блок, р.п. 2009, загальною площею 219.1 кв.м - «Б», підвал під будівлею - «Б 1», басейн підвальний - «В», альтанка, р.п. 2009, загальною площею 41,3 кв.м. - «Г», навіс - «Д», огорожа - «№1-№3»);
- земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:010:0029, площею 0,2451 га, що має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У подальшому приватним виконавцем дане майно було описано, оцінено та реалізовано на електронних торгах ДП «СЕТАМ», під час проведення електронних торгів майно придбав ОСОБА_1
04 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. було складено акт про проведення електронних торгів та підтверджено факт надходження коштів, за результатами торгів, у сумі 3 111 809,04 грн.
Задовольняючи скаргу суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій та бездіяльності приватного виконавця щодо неналежного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, не виконання вимог п.п. 14, 15 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, не врахування інтересів заінтересованих осіб у даній справі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , не врахував, що описане та реалізоване майно належіть не тільки ОСОБА_2 а і його колишній дружині ОСОБА_3 .
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Колегія суддів встановила, що матеріали справи містять супровідний лист про надіслання ОСОБА_6 приватним виконавцем Говоровим П.В. 03 вересня 2020 року постанови про відкриття виконавчого провадження, та конверт про їх надіслання рекомендованим листом, що був повернутий відправнику у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
В матеріалах справи міститься супровідний лист про надіслання ОСОБА_6 приватним виконавцем Говоровим П.В. 05 вересня 2020 р. постанови про арешт коштів, та конверт про їх надіслання рекомендованим листом, що був повернутий відправнику у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження. документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що належним повідомленням боржника про відкриття виконавчого провадження є саме надіслання останньому кореспонденції рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а не факт отримання чи вручення боржнику такої кореспонденції. Таким чином, суд першої інстанції не врахував докази належного поштового повідомлення усіх сторін виконавчого провадження, що наявні в матеріалах справи та невірно дійшов до висновку, що приватний виконавець мав безпосередньо вручити постанову про відкриття виконавчого провадження, а не надіслати її рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як це було зроблено останнім. Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що в тексті Постанови про відкриття виконавчого провадження було зазначено web-посилання з доступом до матеріалів провадження із вказівкою на ідентифікатор доступу - 5Е76775ВВ41Б, а тому боржник в повній мірі міг ознайомлюватися із усіма етапами виконання виконавчого провадження.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів проведення особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності об'єкта оцінки. Матеріали судової справи містять Постанову приватного виконавця Говорова П.В. про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 18.09.2019 ВП № 59955764 відповідно до якої приватним виконавцем було залучено ФОП ОСОБА_7 як суб'єкта оціночної діяльності який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 467/18 від 07.06.2018, виданий Фондом Державного майна України строком до 07 червня 2021року.
На виконання відповідної постанови ФОП ОСОБА_7 було виконано Звіт про незалежну експертну оцінку вартості домоволодіння № 20190918/01 від 18 вересня 2019 року та Звіт № 20190918/02 про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею - 0,2451 га., про, що ОСОБА_2 було надіслано Повідомлення про результати визначення вартості майна № 7110 від 25 вересня 2019 року.
Положеннями ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що для визначення вартості майна необхідно залучити ліцензованого суб'єкта господарювання, а про результати визначення вартості майна письмово повідомити боржника. Відповідні дії з боку приватного виконавця були здійсненні, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що майно, що стягувалося, було оцінено неправильно і було реалізовано за надмірно заниженою ціною. Доказів такого висновку матеріали справи не містять.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виконавець пересвідчився лише в тому, що нерухоме майно зареєстроване на боржника, і не з'ясував його сімейного стану та не встановив, чи є зареєстроване за ним майно спільним майном подружжя, а тому оспорюване домоволодіння не могло бути реалізоване на публічних торгах.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; та інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з абзацом першим ч. 1, 6, 8 і 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. У разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
З матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець при розшуку майна боржника користувався відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зокрема, відповідний витяг наявний в матеріалах справи.
Колегія суддів приймає до уваги те, що п. 57 «Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, визначено, що відомості з цього реєстру є актуальні та достовірні на дату їх отримання.
Крім того у п. 6.30 Постанови Великої Палати Верховного Суду справа № 48/340 від 2 липня 2019 року, визначено, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними.
Це означає, що приватний виконавець користувався достовірним джерелом інформації, коли перевіряв відомості кому саме належить право власності на оспорюване домоволодіння, яке в подальшому було реалізоване на публічних торгах. Так, у відомостях Єдиного державного реєстру речових прав на нерухомого майно на момент виконання виконавчого провадження містився запис, що саме боржник ОСОБА_2 - був власником оспорюваного домоволодіння.
Колегія суддів залишає поза увагою доводи представника ОСОБА_2 про те, що приватний виконавець міг встановити факт належності права власності Ѕ оспорюваного майна дружині боржника шляхом перевірки відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, де міститься судове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.02.2015 р., яким було визначено, що дружина боржника є власником Ѕ оспорюваного домоволодіння.
Колегія суддів наголошує на тому, що усі відомості про фізичних осіб: їхні прізвища, імена, адреси є знеособленими у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Це означає, що технічно приватний виконавець не мав змоги ідентифікувати відповідну інформацію у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Окрім того, приписами Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено обов'язку здійснювати такого роду перевірку з боку приватного виконавця.
Сторони виконавчого провадження не можуть покладати додатковий тягар здійснення будь-яких процесуальних дій виконавцем окрім тих, що чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів зазначає, що оскільки первинні боргові зобов'язання ОСОБА_2 виникли під час знаходження у шлюбі, то його дружина, після розлучення, мала б проявити достатній рівень обачності та внести інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис, що Ѕ оспорюваного будинку належить їй на праві приватної власності. Проте таких дій з боку дружини боржника з 2015 року здійснено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги адвоката Горда Юрія Івановича представника ОСОБА_1 та адвоката Коваля Ростислава Олександровича представника приватного виконавця Говорова Павла Володимировича задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволені скарги ОСОБА_2 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця Говорова Павла Володимировича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 1 березня 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль