Справа №369/1177/20 Головуючий у 1 інстанції: Дубас Т.В.
Провадження №22-ц/824/430/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
17 лютого 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,
за участю секретаря Телятник І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Легбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,-
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця Говорова Павла Володимировича, заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Легбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року провадження в справі було відкрито.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про залучення до участі у справі правонаступника ПАТ «Легбанк», просив залучити його до участі у справі №369/1177/20 в якості правонаступника ПАТ «Легбанк.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 27 січня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Легбанк»» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Легбанк» Білої Ірини Володимирівни та ОСОБА_1 було укладено Договір №GL6N014124 купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за №45.
Відповідно до даного Договору заявник набув у власність майнові права, визначені в пункті 1.1.2. Договору та які включають в себе і права кредитора за правами вимоги, а також право процесуального правонаступництва.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати частково, в частині абзаців 12-274 та першої частини речення абзацу 32 до слів «ст. 74 Закону України».
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що положення ч. 1 ст. 55 ЦПК, а саме, що процесуальне правонаступництво можливо в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
За Договором №GL6N014124 купівлі-продажу майнових прав саме такі права у судовому спорі №369/356/14-ц і були передані ОСОБА_1 від ПАТ «Легбанк».
Договір купівлі-продажу майнових прав не є договором відступлення права вимоги за кредитним договором №04-09-08 КФ від 21.02.2008, а є окремим договором, за яким були продані майнові права, в тому числі і ті, які надають право ОСОБА_1 звернення до суду з заявою заяву про залучення його до участі у справі в якості стягувана.
Отже, ОСОБА_1 має необхідну правоздатність виступати процесуальним правонаступником ПАТ «Легбанк» в справі 369/356/14-ц, але не може бути стягувачем у виконавчому провадженні.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Інші учасники процесу заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, представників учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2020 між Публічним акціонерним товариством «Легбанк»» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Легбанк» Білої Ірини Володимирівни та ОСОБА_1 було укладено Договір №GL6N014124 купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за №45. Згідно з даним договором ОСОБА_1 перейшли у власність майнові права, визначені в пункті 1.1.2. Договору та які включають в себе, в тому числі, право процесуального правонаступництва у справі № 369/356/14, в рамках якої було видано виконавчий лист, що перебував на виконанні у суб'єкта оскарження, і право кредитора за правами вимоги за кредитним договором №04-09-08 КФ від 21.02.2008.
Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту зазначеного правочину вбачається, що за своєю правовою природою він є договором відступлення права вимоги за кредитним договором №04-09-08 КФ від 21.02.2008.
Згідно з правовими висновками, викладеним у постанові ВП ВС від 31.10.2018 у цивільній справі № 465/646/11 та ВП ВС в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2014 у справі № 369/356/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30.10.2014, було визнано недійним кредитний договір № 04-09-08КФ, укладений 21.02.2008 між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Легбанк», та додаткові угоди до нього.
Відповідна ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не може заявляти будь-яких вимог, що пов'язані з кредитним договором № 04-09-08КФ, укладеним 21.02.2008 між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Легбанк», та додатковими угодами до нього, й не може бути правонаступником ПАТ «Легбанк».
Відповідно до вимог ст. 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво у цивільному процесі можливе виключно у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що заміна кредитора у зобов'язанні не здійснювалась, тому питання щодо залучення ОСОБА_1 до участі в справі в якості правонаступника ПАТ «Легбанк» у відносинах, що пов'язані кредитним договором № 04-09-08КФ від 21.02.2008 на думку колегії суддів передчасним.
ОСОБА_1 також не є стороною виконавчого провадження, процедура заміни сторони виконавчого провадження відповідно до ст. 442 ЦПК України також не була здійснена, а тому на думку колегії суддів суд першої інстанції вірно відмовив заявнику в залучені до участі у розгляді даної цивільної справи № 369/1177/20, провадження № 4-с/369/52/20, за скаргою ОСОБА_2 у якості стягувача, як правонаступник Публічного акціонерного товариства «Легбанк».
Враховуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу належіть залишити без задоволення а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 1 березня 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль