Справа № 738/39/21 Головуючий у 1 інстанції Парфененко О. Я.
Провадження № 33/4823/131/21
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП.
12 квітня 2021 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2021 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1
притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі ст. 36 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 454 грн. судового збору.
Судом встановлено, що 06 січня 2021 року о 08 годині ОСОБА_1 на автомобільній дорозі «Осьмаки-Ушня» + 200 метрів, на порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, керувала транспортним засобом ВАЗ-21124, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, не виконала вимоги п. 13.3 Правил дорожнього руху, при зустрічному роз'їзді, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та здійснила зіткнення з транспортним засобом ГАЗ 5312, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , унаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду про визнання її винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність у її діях складу інкримінованого правопорушення, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Мотивує тим, що у протоколі серії ДРП18 №471000, який суд прийняв як доказ її винуватості, вказано, що він складений 06 січня 2021 року о 13 год. 35 хв. про те, що о 08 годині вона на автодорозі Осьмаки 200 метрів в бік с. Ушні керувала автомобілем ВАЗ 21124, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
З часу вчинення правопорушення і до моменту складання протоколу минуло більше п'яти годин. Поліцейський під час складання протоколу о 13.35 год. не міг знати в якому стані вона перебувала о 08 ранку.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підтверджують того, що вона о 13.35 год. 06 січня 2021 року перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Її тверезий стан 8 годині 06 січня 2021 року може підтвердити свідок ОСОБА_5 , якого вона просить допитати у судовому засіданні.
На думку апелянта, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
На виклик у суд апеляційної інстанції 18 березня 2021 року на 14 год. 30 хв. апелянт ОСОБА_1 не прибула, зателефонувала та повідомила, що з високою температурою та хворіє, а тому просила перенести розгляд її апеляційної скарги.
З урахуванням ситуації в країні захворюваннями, апеляційний розгляд був відкладений на 12 квітня 2021 року на 13 год. 30 хв., наданий час на видужування 24 дні.
08.04.2021 року від ОСОБА_1 надійшов електронною поштою лист про відкладення розгляду справи через її хворобу на коронавірус та самоізоляцію, при цьому довідка лікаря не залучена, так само як і не надіслано документів про підтвердження наявності захворювання станом на 18 березня 2021 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на позицію Європейського Суду, який неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання, чого у даній справ з поведінки апелянта не вбачається.
Повторну неявку апелянта на виклик апеляційного суду через хворобу, яка не підтверджена медичними документами, апеляційний суд вважає не поважною, а за за необхідне розглянути справу у відсутність апелянта за матеріалами справи.
Вивчивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 13.3 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів та отримання механічних пошкоджень, в апеляційній скарзі не оспорюється, у зв'язку з чим постанова суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 06 січня 2021 року о 08 годині на автодорозі с. Осьмаки +200 метрів у бік с. Ушня ОСОБА_1 керувала автомобілем ВАЗ 21124, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків за допомогою приладу «Драгер 6810», що підтверджується роздруківкою з приладу, проба була позитивна та становила 1,61 % проміле, тест № 768 та актом огляду водія на стан алкогольного сп'яніння - у водія були присутніми різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей та обличчя (а.с.5, 6).
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підтвердили, що в їх присутності працівники поліції провели освідування водія ОСОБА_1 приладом Драгер, який показав результат 1,61 проміле. Від підпису у протоколі та у результатах тестування остання відмовилася, як відмовилася надавати будь-які пояснення (а.с.7,8).
Зміст протоколу та показання свідків підтверджуються відеозаписом, на якому видно як водій ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що за результатами тесту у неї виявлений такий високий показник алкоголю. Вона пояснювала, що напередодні увечері вживала алкогольні напої із знайомою. Просила працівників поліції не фіксувати того факту, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, пропонуючи заплатити їм грошові кошти усім 2-3 тисячі гривень після того, як інший учасник дорожньо-транспортної пригоди розрахується з нею за пошкоджений автомобіль.
У присутності свідків ОСОБА_1 відмовилася підписувати документи про те, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, втекла від працівників поліції в кювет до пошкодженого автомобіля.
Переглянутий відеозапис надає підстави судити, що поліцейськими були виконані вимоги Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апелянта, що ДТП за її участі відбулося о 08 ранку, а її огляд на стан сп'яніння проводився о 13год 35хвилин, через п'ять годин, не свідчать про неправильність висновків суду.
Пункт 2.10 «є» Правил дорожнього руху, у разі причетності водія до дорожньо-транспортної пригоди, забороняє до проведення огляду вживати без призначення медичного працівника, алкоголь, наркотики, а також лікарські препарати, виготовлені на їх основі. За невиконання вимог названого пункту, передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП, санкція якої є більш суворою, в порівнянні з ч.1 ст. 130 КУпАП.
Той факт, що станом на 12 год. 07 хв. 06 січня 2021 року водій ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, при цьому мала досить високу концентрацію алкоголю у повітрі, яким дихала, вказує на те, що на момент керування автомобілем о 08 годині ранку, на час дорожньо-транспортної пригоди, концентрація алкоголю в організмі становила ще вищий відсоток.
З урахуванням того, що причиною виклику поліцейських стала не підозра у тому, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а дорожньо-транспортна пригода за її участю, у зв'язку з чим поліцейськими був витрачений значний час на огляд місця події, складання схеми дорожньо-транспортної пригоди, відібрання пояснень від учасників ДТП та свідків, виконання інших процесуальних дій, проведення обстеження водіїв на стан сп'яніння відбувався через певний проміжок часу, що відповідає фактичним обставинам справи та об'єктивному перебігу подій того дня.
При цьому, час складання протоколу та час вчинення адміністративного правопорушення не можуть збігатися, оскільки на те, щоб працівники поліції приїхали на виклик необхідний певний час, так само, як і на проведення оформлення матеріалів та огляд місця пригоди.
Поліцейський не повинен сидіти поряд з водієм, чи під час руху транспортного засобу і до його зупинки перевіряти стан водія.
Частиною 2 ст. 254 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
У даному провадженні поліцейськими повністю були виконані вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо часу оформлення та складання протоколів про адміністративні правопорушення. Та обставина, що правопорушення було вчинено о 08 годині ранку, а протокол складений о 13.35 годині не є порушенням вимог діючого законодавства, як помилково вважає ОСОБА_1 .
Свідчення ОСОБА_5 , про допит якого клопотала ОСОБА_1 , не можуть вважатись належним доказом того, що водій перебувала у тверезому стані під час керування автомобілем та на момент вчинення ДТП, оскільки він не є лікарем та не може підтвердити свої слова медичним документом з лабораторними дослідженнями, які б могли спростувати результат проведеного тесту на місці зіткнення транспортних засобів.
Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вимоги закону виконав у повному обсязі, достатньо ретельно перевірив усі обставини, що викладені у протоколах про адміністративні правопорушення та постановив законне і обґрунтоване рішення.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає один вид стягнення, який і призначив суд, особі, яка вчинила правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець