Провадження № 11-сс/4823/118/21 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09 квітня 2021 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2021 року,
Старший слідчий СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером №7423086300:11:000:0350 площею 2 га, яка належить ОСОБА_8 на підставі наказу № 25-21452/14-16-сг від 27.12.2016, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, дана ділянка орендована сільськогосподарським кооперативом «МИКОЛАЇВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00851436) відповідно до договору б/н від 04.07.2019, з забороною володільцю (або іншим особам які уповноважені на вчинення реєстраційних дій) права на відчуження, розпорядження та/або користування вказаною земельною ділянкою.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2021 року вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером №7423086300:11:000:0350 площею 2 га, котра належить ОСОБА_8 на підставі наказу № 25-21452/14-16-сг від 27.12.2016, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, дана ділянка орендована сільськогосподарським кооперативом «МИКОЛАЇВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00851436) відповідно до договору б/н від 04.07.2019, з забороною володільцю (або іншим особам які уповноважені на вчинення реєстраційних дій) права на відчуження, розпорядження та/або користування вказаною земельною ділянкою.
Забезпечення зберігання арештованого майна покладено на старшого слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 .
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що вказана земельна ділянка може бути використана у якості доказів у кримінальному провадженні та є об'єктом злочинних посягань.
Ухвала слідчого судді оскаржена адвокатом ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 .
Апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42020271010000340 від 23.12.2020 року, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 7423086300:11:000:0350, площею 2 га, яка належить ОСОБА_8 на підставі наказу № 25-21452/14-16-сг від 27.12.2016, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, яка орендована сільськогосподарським кооперативом «МИКОЛАЇВСЬКИЙ».
Автор скарги стверджує про незаконність судового рішення, оскільки для накладення арешту відсутні жодні правові підстави, визначені ст. 170 КПК України.
На думку сторони захисту, слідчий суддя взагалі не досліджував клопотання слідчого та додані до нього матеріли, зокрема висновок експертизи, а також не аргументував необхідність накладення арешту на вказану земельну ділянку, адже згідно клопотання слідчого та висновку експерта вона не накладається на спірну земельну ділянку заявника ОСОБА_10 .
Поза увагою слідчого судді залишився Висновок експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертних ОСОБА_11 за № 2614-2633/20-24 від 23.06.2020 року, в якому зазначено, що земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 7423086300:11:000:0350, 7423086300:11:000:0346 не накладаються на досліджуєму земельну ділянку. Звертає увагу, що у висновку експерта і у клопотанні слідчого в переліку земельних ділянок, щодо яких встановлено повне накладання та часткове накладання на межі земельної ділянки площею 38,2 га, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_10 , земельна ділянка з кадастровим № 7423086300:11:000:0350 не значиться.
Наголошує, що на сьогоднішній день ОСОБА_8 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки і право власності його не скасовано. Звертає увагу, що ухвалу слідчого судді від 14.01.2021 року постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, копії постанови довіритель не отримував, а про її зміст дізнався лише 30.03.2021 року, тому вважає строк на апеляційне оскарження не пропущеним.
Заслухавши доповідача, який виклав суть та доводи апеляційної скарги, думку представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , який наполягав на відсутності підстав для арешту земельної ділянки та як наслідок необґрунтованості ухвали слідчого судді, яку просив скасувати і відмовити слідчому в задоволенні його клопотання, позицію прокурора, яка погодилась з доводами апеляційної скарги і просила її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвала слідчого судді постановлена 14.01.2021 року без виклику власника майна, а крім того, відсутні дані щодо направлення районним судом судового рішення. В самій апеляційній скарзі її автор також вказує, що про зміст судового рішення апелянт дізнався лише 30 березня 2021 року, що відповідає даним заяви адвоката ОСОБА_7 , яка містить в матеріалах судового провадження.
Враховуючи, що в матеріалах провадження відсутні дані, які б спростовували зазначені апелянтом обставини щодо строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга подана апелянтом в межах строку, передбаченого положеннями ст. 395 КПК України, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана вчасно, тому немає необхідності в поновленні такого строку.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 173 КПК України повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст.132 КПК України, застосування таких заходів допускається за умови доведення слідчим, прокурором існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотання слідчого і може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий звернувся з клопотанням.
Цих вимог закон слідчий суддя, на думку колегії суддів, не дотримався.
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно матеріалів клопотання встановлено, що 23.12.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020271010000340 внесено кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 364 КК України, а саме за фактом зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області та Відділу Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області під час приватизації земельної ділянки площею 38,2 га, що розташована на території Менського району Чернігівської області.
В ході досудового розслідування вказаного провадження встановлено, що розпорядженням райдержадміністрації Менського району Чернігівської області від 21.04.1997 року №149 ОСОБА_10 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 38,2 га на території Локнистенської сільської ради Менського району для розширення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право постійного користування землею серія ЧН №00111. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111 від 15.05.1997 року (а.п.12-13)
Попри це, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було розподілено земельну ділянку площею 38,2 га, яка перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_10 на земельні ділянки, кожна площею по 2,0 га, які в подальшому передано у приватну власність.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №2614-2633/20-24 від 23.06.2020 року (який в копії долучений до матеріалів провадження) фактична конфігурація, проміри та площа земельної ділянки державної форми власності, розміром 38,2 га, за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради, що перебуває у постійному користування ОСОБА_10 для ведення селянського (фермерського) господарства. При цьому, земельні ділянки площею 2,0 га в своїй більшості повністю або частково накладаються на земельну ділянку площею 38,2 га, тоді як земельні ділянки з кадастровими номерами: 7423086300:11:000:0350, 7423086300:11:000:0346 не накладаються на досліджуєму земельну ділянку (а.п.15-30).
Згідно постанови старшого слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 двадцять земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42020271010000340.
Аналізуючи дані вказані в апеляційній скарзі на співставляючи їх з дослідженими апеляційним судом матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що спірна ділянка з кадастровим номером 7423086300:11:000:0350, площею 2 га, яка відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі наказу № 25-21452/14-16-сг від 27.12.2016, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, належить ОСОБА_8 , а в подальшому орендована сільськогосподарським кооперативом «МИКОЛАЇВСЬКИЙ», та з урахуванням висновку, вказаної вище судової земельно-технічної експертизи, не накладається на спірну земельну ділянку, загальною площею 38,2 га, а тому в рамках кримінального провадження №42020271010000340 накладення арешту на вказану земельну ділянку є безпідставним.
Колегія суддів звертає увагу, що при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Разом з тим, хоча клопотання слідчого і містить посилання як на підставу для накладення арешту з метою збереження речових доказів та використання як доказ факту протиправних дій з боку невстановлених осіб, та вказано, що ця земельна ділянка була об'єктом вчинення таких дій, проте, самими ж матеріалами клопотання спростовуються доводи, що земельна ділянка з кадастровим номером 7423086300:11:000:0350, площею 2 га, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також, зі змісту ч.3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В матеріалах клопотання та доданих до нього документах відсутні достатні докази того, що саме ця спірна ділянка із вказаним вище кадастровим номером, на яку просив накласти арешт слідчий має відношення до земельної ділянки, розміром 38,2 га.
Крім того, право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 7423086300:11:000:0350, площею 2 га, на час розгляду апеляційного провадження не скасовано, що підтвердила сторона захисту при апеляційному розгляді, а також не спростував прокурор в судовому засіданні, за таких підстав посилання прокурора на те, що арешт майна необхідний з метою запобігання подальшого відчуження вказаного нерухомого майна та для подальшого проведення слідчих дій зі спірною ділянкою є безпідставними.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно практики ЄСПЛ втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.
Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).
Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Судова колегія, вважає, що слідчим суддею при прийняті рішення не в повній мірі було враховано вимоги ч.4 ст. 173 КПК України, якими передбачено, що при прийняті рішення про арешт майна, повинен бути застосований такий спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи, що дана земельна ділянка передана в оренду сільськогосподарському товариству, а враховуючи наближення сезону весняно-польових робіт накладення арешту завдає збитків не лише власнику майна, а й орендарю, що тягне за собою не виправдані збитки, тому не може бути залишене поза увагою апеляційного суду при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно.
Відповідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При апеляційному розгляді встановлено, що в клопотанні слідчого не зазначено правових підстав для накладення арешту на вказану земельну ділянку та не доведено наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Більше того, апеляційний суд наголошує на позиції прокурора, який не заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, а тому вважає, що проведення подальших слідчих дій в межах даного кримінального провадження не є окремою підставою для втручання у власність осіб та таке втручання не є співрозмірним між заходом обмеження для досягнення певного результату.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про можливість задоволення клопотання слідчого.
Таким чином, апеляційний суд вважає, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 та накладено арешт у рамках кримінального провадження № 42020271010000340 від 23.12.2020 року за ознаками ч.1 ст. 364 КК України, на земельну ділянку з кадастровим номером №7423086300:11:000:0350 площею 2 га, яка належить ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером №7423086300:11:000:0350 площею 2 га, яка належить ОСОБА_8 на підставі наказу № 25-21452/14-16-сг від 27.12.2016, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, дана ділянка орендована сільськогосподарським кооперативом «МИКОЛАЇВСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 00851436) відповідно до договору б/н від 04.07.2019, з забороною володільцю (або іншим особам які уповноважені на вчинення реєстраційних дій) права на відчуження, розпорядження та/або користування вказаною земельною ділянкою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4