іменем України
12 квітня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/3160/20
Головуючий у першій інстанції - Іванюк Т. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/535/21
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перегляд розміру аліментів, -
місце ухвалення рішення суду -смт Козелець,
час проголошення рішення - 10 год. 48 хв,
дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 03 лютого 2021 року.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив змінити розмір аліментів, що стягуються за рішенням від 15 травня 2015 року Козелецького районного суду Чернігівської області, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 1/5 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення повноліття, до 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Заявлені вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був розірваний рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 березня 2008 року. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач указував, що, як військовослужбовець, отримав на підставі ордеру двокімнатну квартиру у смт Десна Козелецького районного Чернігівської області, в якій після розлучення залишилася проживати ОСОБА_2 разом з сином. На підставі рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 травня 2015 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 квітня 2015 року щомісячно і до досягнення повноліття. З вересня 2012 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого має двох дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначав, що у зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_7 змінився його майновий стан, тобто наявні підстави для зменшення розміру аліментів у спірних правовідносинах. Просив урахувати, що в отриманій позивачем двокімнатній квартирі у смт Десна Козелецького району Чернігівської області залишилися проживати ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обов'язок утримання дружини ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми.
Рішенням від 02 лютого 2021 року Козелецький районний суд Чернігівської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перегляд розміру аліментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на помилкове застосування норм матеріального права, невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 192 СК України щодо встановлення обставин, наявність яких передбачає зміну розміру аліментів.
На думку скаржника, зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/5 до 1/8 частини всіх видів його заробітку буде відповідати принципам справедливості і законності, оскільки 1/2 частина доходу позивача повинна залишитися йому для оплати вартості квартири і життя, а інша 1/2 частина - на утримання чотирьох осіб: малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дружини ОСОБА_3 .
Звертає увагу суду, що під час розлучення з ОСОБА_1 оплатив вартість її обладнання для перукарні, у якій вона зараз працює як приватний підприємець.
Указує, що в січні 2015 року отримав статус учасника бойових дій, а отже факт зміни його матеріального і сімейного становища є очевидним.
Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності ним вимог про зменшення розміру аліментів, указавши, що належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану позивача, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що з 03 серпня 2001 року по 21 березня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08 вересня 2012 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу дружина взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_3 » (а.с. 11). У цьому шлюбі у позивача народилось двоє дітей - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12, 13).
ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Деснянської селищної ради від 30 листопада 2020 року № 1869 (а.с. 35).
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2013 року визнано ОСОБА_1 особою, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 травня 2015 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи із 03 квітня 2015 року (а.с. 5-6).
У період з 01 січня 2020 року по 23 вересня 2020 року з ОСОБА_1 стягнуто аліментів на суму 51 227,93 грн, що підтверджується довідкою Військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка від 28 вересня 2020 року № 1394 (а.с. 7).
Випискою із медичної карти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується, що йому встановлений відповідний медичний діагноз (а.с. 36).
15 листопада 2020 року ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_8 (виконавець) уклали договір № А255033, за умовами якого виконавець зобов'язався надати за рахунок замовника інформаційно-консультаційні послуги у сфері ІТ за напрямком Quality Assurance визначеній замовником особі, а саме ОСОБА_4 (отримувач), а замовник зобов'язався здійснювати оплату таких послуг. Загальна ціна договору відповідала вартості послуг виконавця з навчання замовника за договором і складала 19 900 грн, включаючи податки (п. 3.1 Договору). Відповідно до п. 2.5 договору строк навчання отримувача починався з 16 листопада 2020 року і тривав до 28 лютого 2021 року (а.с. 32-34).
Звернувшись з вимогою про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для цього є зміна його майнового стану, зокрема, народження ІНФОРМАЦІЯ_4 у другому шлюбі сина ОСОБА_7 . Просив також урахувати перебування на його утриманні дружини ОСОБА_3. та їх спільних малолітніх дітей, а також проживання колишньої дружини ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_4 у двокімнатній квартирі у смт Десна Козелецького району Чернігівської області, яку позивач отримав на підставі ордеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Виходячи зі змісту наведених норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у матеріалах справи належних у контексті положень ст.ст. 76-80 ЦПК України доказів, які б підтверджували, як цього вимагають приписи ст. 192 СК України, зміни у матеріальному стані позивача з часу визначення судом розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , які повинні враховуватись судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів.
Так, позовна заява містить посилання про наявність законних, на переконання позивача, підстав для стягнення аліментів у меншому, ніж визначено судовим рішенням, розмірі.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 травня 2015 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_7 .
На даний час з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 саме у визначеному рішенням суду розмірі - 1/5 частині заробітку, про що свідчить відповідна довідка.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у даний час перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього народився син ОСОБА_7 .
Позивач працює та у період з січня 2020 року по вересень 2020 року йому нараховано грошове забезпечення (без одноразових видів) у сумі 260 040,15 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_7 не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, визначених рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 травня 2015 року. Позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини у другому шлюбі. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460 св 20) і вірно ураховані судом першої інстанції при розгляді даної справи.
При цьому апеляційний суд виходить з того, що у 2015 році при визначенні розміру аліментів на утримання сина позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом вже було враховано, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та має регулярний дохід, одружений вдруге, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 і дружину ОСОБА_3 , яка на той час також знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Суд указав також про те, що ОСОБА_2 являється фізичною особою-підприємцем і також має дохід від зайняття підприємницькою діяльністю.
Тобто фактично всі зазначені ОСОБА_1 у даному позові обставини, як підстави для зменшення розміру аліментів на утримання сина, вже розглядались судом в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів.
Доказів того, що із моменту постановлення судового рішення про стягнення аліментів суттєво погіршився матеріальний стан позивача і через це він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, не надано і матеріали справи таких доказів не містять.
Разом з цим, розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання сина ОСОБА_4 становлять 20% його щомісячного грошового забезпечення, що не суперечить положенням ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" в частині загального розміру відрахувань з доходів осіб.
Посилання скаржника на те, що колишня дружина ОСОБА_2 проживає разом із сином ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 , яку позивач отримав на підставі ордеру, не свідчить про погіршення його матеріального стану після ухвалення Козелецьким районним судом Чернігівської області рішення від 15 травня 2015 року, виходячи з такого.
Як убачається з матеріалів справи, позивач у 2013 році на підставі судового рішення був визнаний таким, що втратив право користування зазначеною вище квартирою, оскільки без поважних причин був відсутній у жилому приміщенні більше шести місяців. У той же час, відповідачка зареєстрована і проживає у зазначеній квартирі разом з сином, самостійно несе тягар по сплаті комунальних послуг. Позивач, маючи статус учасника бойових дій, користується визначеними законодавством пільгами, в тому числі, і щодо комунальних платежів.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що під час розлучення з ОСОБА_1 (2008 рік) він їй оплатив вартість обладнання для перукарні, у якій вона зараз працює як приватний підприємець, не беруться до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами і не стосуються предмета спору.
Доказів погіршення здоров'я ОСОБА_1 не надано, інших істотних обставин, виходячи з яких розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання сина ОСОБА_4 , мав би бути зменшений, не наведено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначеної раніше 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) до 1/8.
Беручи до уваги наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.
Головуюча: Судді: