Справа № 758/1264/21
31 березня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Корпач Ю. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 не з'явився,
представник позивача ОСОБА_2 з'явився,
відповідач ФОП ОСОБА_3 не з'явився,
представник відповідача ОСОБА_4 з'явився,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у розмірі 38 032,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31.01.2020 між ФОП ОСОБА_3 (турагент), ТОВ «ДЖОІН АП!» (туроператор) та ОСОБА_5 (дружина позивача) укладено договір про надання туристичних послуг №2003485. На виконання умов договору 01.01.2020 позивачем сплачено на рахунок відповідача передоплату у 20 500 грн. Надалі, 03.08.2020 ОСОБА_6 (довірена особа ОСОБА_5 ) сплачено на рахунок відповідача решту вартості послуг за договором у розмірі 38 032 грн. Відповідачем виконано свої зобов'язання в повному обсязі. Також, 31.07.2020 позивачем було помилково сплачено на розрахунковий рахунок відповідача кошти у розмірі 38 032 грн. Однак, відповідач, незважаючи на звернення позивача щодо повернення вказаних коштів, такі не повернув. Вважає, що вказані кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак просить суд, з покликанням на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), стягнути їх з відповідача. Також, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач позов не визнала, надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що кошти у розмірі 38 032 грн. перераховані на її рахунок позивачем 31.07.2020 на виконання умов укладеного договору про надання туристичних послуг №2003485, а відтак не є майном набутим без достатньої правової підстави. Щодо коштів у розмірі 38 032 грн., сплачених ФОП ОСОБА_6 на її рахунок 03.08.2020 пояснила, що такі не мають відношення до умов, укладеного з ОСОБА_5 договору №2003485.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, з наведених підстав.
Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Встановлено, що 31.01.2020 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , (турагент), яка дії на підставі агентського договору від імені туроператора - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОІН АП!» з однієї сторони та ОСОБА_5 , яка діє за усним дорученням від імені інших туристів: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з другої сторони, укладено договір про надання туристичних послуг №2003485 (далі - Договір).
Згідно п.2.1. Договору туроператор через турагента зобов'язується забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а турист зобов'язується на умовах договору прийняти та оплатити їх.
При цьому, істотними умовами Договору визначено: строк надання туристичних послуг - з 15.08.2020 по 22.08.2020 (п.п.1 п.2.1), кількість туристів - 4 (п.п.5 п.2.1), загальна вартість туристичних послуг - 50 849 грн., що еквівалентно 1 945, 26 доларів США за комерційним курсом туроператора на дату підписання договору (п.п.11 п.2.1), платник за договором - турист (замовник) - довірена особа, або кожна з осіб (туристів).
Відповідно до реквізитів відповідача в Договорі вказано рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».
Згідно квитанції №0.0.1602342919.1 від 01.02.2020 АТ КБ «Приватбанк» позивачем перераховано на рахунок відповідача в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 20 500 грн. з призначенням платежу - «передоплата поїздки до Єгипту з 15.08-22.08.2020».
Згідно дубліката квитанції №0.0.1787391778.1 від 31.07.2020 АТ КБ «Приватбанк» позивачем перераховано на рахунок відповідача в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 38 032 грн. з призначенням платежу - «оплата подорожі до Єгипту».
Із змісту, наданої позивачем копії платіжного доручення №5 від 03.08.2020 вбачається, що ФОП ОСОБА_6 перераховано на рахунок відповідача в АТ «УКРСИББАНК» грошові кошти у сумі 38 032 грн. з призначенням платежу «туристичні послуги».
Згідно приписів ч.1 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Водночас, за змістом вимог ч.3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України обо'вязок доведення факту набуття майна без достатньої правової підстави покладається на позивача.
Між тим, суд критично оцінює доводи позивача про те, що кошти у розмірі 38 032 грн., перераховані ним на рахунок відповідача 31.07.2020 помилково, оскільки згідно змісту дублікату квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.1787391778.1 від 31.07.2020 зазначені кошти перераховані в якості оплати подорожі до Єгипту, що узгоджується з умовами договору про надання туристичних послуг №2003485 від 31.01.2020.
Водночас, покликання позивача на те, що належні до сплати за Договором кошти у розмірі 38 032 грн. оплачені 03.08.2020 ФОП ОСОБА_6 суд визнає недоведеними, оскільки з наданої копії платіжного доручення №5 від 03.08.2020 не вбачається, що підставою їх перерахування є виконання договору №2003485 від 31.01.2020.
Також, суд відзначає, що позивачем не надано логічного пояснення необхідності перерахування коштів ФОП ОСОБА_6 на рахунок відповідача 03.08.2020, враховуючи що, 31.07.2020 позивачем перераховано аналогічну суму на рахунок відповідача, а також не обґрунтовано обставин «помилкового» перерахування коштів 31.07.2020.
Поряд з цим, суд відхиляє аргументи позивача про те, що кошти згідно квитанції №0.0.1787391778.1 від 31.07.2020 перераховані ним без достатніх правових підстав через відсутність правовідносин між ним та відповідачем, оскільки йому як туристу, зазначеному в договорі №2003485 від 31.01.2020, надавались відповідні туристичні послуги, що ним не заперечується, а згідно п.п.12 п.2.1 Договору передбачено, що платником за ними може бути, зокрема, кожен з туристів.
Зміст, дослідженої судом, копії листа відповідача від 01.08.2020 №185 банківській установі, також не підтверджує факту помилковості перерахування коштів позивачем.
На підставі аналізу вищенаведених норм та встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено, що грошові кошти у розмірі 38 032,00 грн перераховано 31.07.2020 ним на рахунок відповідача помилково, а відтак, що останні є безпідставно набутим майном, яке підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно правової позиція, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Під час розгляду справи по суті, в письмово викладеному відзиві на позов відповідачем було зазначено орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу, а також у судовому засіданні 16.03.2021 представником відповідача було подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача у справі №758/1264/21 та докази понесення стороною судових витрат, зокрема договір про надання правової допомоги від 09.03.2021, рахунок №30 від 12.03.2021, копію платіжного доручення №138 від 15.03.2021 на суму 6000,00 грн, копію акта про надання правової допомоги від 16.03.2021.
Представником позивача подано заперечення проти клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, з урахуванням заперечення представника позивача проти клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Згідно умов договору про надання правової допомоги адвокатом №24/21 від 09.03.2021 (арк.спр.51) сторонами погоджено винагороду адвокату в розмірі 1500,00 грн (без урахування ПДВ) за годину роботи, або за участь в одному судовому засіданні.
Згідно акта про надання правової допомоги від 16.03.2021 (арк.спр.54) виконавцем надана замовнику професійна правнича допомога у цивільній справі №758/1264/21 у кількості 4 години у сумі 6000, 00 грн, а саме: 09.03.2021 - зняття фотокопій зі справи та ознайомлення з матеріалами цивільної справи (1 година); 12.03.2021 - підготовка адвокатом та направлення відзиву на позовну заяву (2 години); 16.03.2021 - участь у судовому засіданні у справі №758/1264/21.
Враховуючи, що у справі відбулося два судових засідання (загальна тривалість 1 год 10 хв), складність справи, яка стосується стягнення коштів, досвід адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1330 від 25.05.1999), принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення даної заяви про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 81, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
у позові ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів 38032, 00 гривень - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1 покласти на останнього.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, а в решті - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року.
Суддя О.І. Якимець