12 квітня 2021 рокуСправа № 380/8607/20 пров. № А/857/1522/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідач - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року (суддя Коморний О.І., м.Львів, повний текст складено 7 грудня 2020 року) у справі за його позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Мшанська сільська рада Городоцького району Львівської області, про визнання протиправними і скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - Головне управління, Держгеокадастр відповідно) в якому просив:
визнати протиправними та скасувати накази відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 08.10.2020 №№1444-УБД та 1445-УБД (далі - Наказ №№1444-УБД, 1445-УБД відповідно);
зобов'язати Головне управляння прийняти рішення щодо надання дозволів ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 2,00 гектара, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі сільськогосподарського призначення - 01.03, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана (далі - Адреса), в межах населеного пункту, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання (Додаток 1) та земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,12 гектара, для індивідуального садівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі сільськогосподарського призначення - 01:05, яка розташована за Адресою, в межах населеного пункту, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання (Додаток 2);
стягнути з казначейського рахунку, відкритого в Головному управлянні Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКСУ), Головного управління на користь позивача за завдану протизаконними рішеннями моральну шкоду, з розрахунку статистичної середньомісячної заробітної плати в серпні 2020 року по Львівській області в сумі - 10225 грн пропорційно терміну, що триває порушення його прав відповідачем та на момент подання заяви становить - 10225 * (1+4/30) = 11558,33 грн 33 за кожне протиправне рішення та загалом за обидва протиправних рішення становить - 23176,66 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що абсолютно всі землі державної власності автоматично стають власністю територіальної громади при включенні їх в межі населеного пункту. Натомість принциповими та визначальними умовами такої можливості є наявність затвердженої містобудівної документації і наявність зазначених на цій містобудівній документації об'єктів призначених для обслуговування потреб територіальної громади, зокрема на спірних ділянках. Також покликається на норми законодавства, що регулюють підстави, порядок відшкодування моральної шкоди завданої органом державної влади його неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач звернувся з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані в межах населеного пункту Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області (далі - Сільська рада), то такий жодним чином не позбавлений права звернутися з аналогічними клопотаннями до Сільської ради, оскільки відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із клопотанням від 04.09.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 2,00 гектара, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі сільськогосподарського призначення - 01:03, яка розташована за Адресою, в межах населеного пункту, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання та клопотанням від цієї ждати про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,12 гектара, для індивідуального садівництва, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ - землі сільськогосподарського призначення - 01:05, яка розташована за цією ж Адресою, в межах населеного пункту, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання (а.с.17-22).
У вказаних клопотаннях позивач вказав, що на ділянці відсутні об'єкти водного, лісового чи пайового фонду. Дані про реєстрацію речових прав на ділянку в Держкадастрі відсутні. Невідповідностей, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК, обраної земельної ділянки з зазначеним цільовим призначенням, - нормативно-правовим актам, генеральному плану с. Мшана та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель с. Мшана, проектів землеустрою щодо впорядкування територій с. Мшана, затверджених у встановленому законом порядку - не виявлено.
Також позивач зазначив, що зміна меж села (населеного пункту) абсолютно ніяк не впливає і не обмежує відповідача у повноваження у розпорядженні даними землями, вони як були державною власністю, так і залишились, ніхто їх в комунальну власність не передавав і не міг без наявності плану зонування або детального плану території. Відсутність плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог закону, наявність прав користування на земельну ділянку - не є підставою відмови згідно частини сьомої статті 118 ЗК.
За наслідками розгляду клопотань позивача, відповідачем 08.10.2020 Наказами №№ 1444-УБД та 1445-УБД позивачеві-апелянту відмовлено у наданні дозволу з тих підстав, що відповідно до проекту землеустрою щодо зміни меж села Мшана, затвердженого рішенням Городоцької районної ради Львівської області від 19.03.2020 №843 (далі - Рішення) земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту. Розпорядження такими землями не відноситься повноважень Головного управління відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК (а.с.23-24).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають згідно з частино юшостою статті 118 ЗК клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб відповідно до статті 122 ЗК відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, які розташовані в межах населеного пункту Сільської ради (а.с.17-22).
За змістом статті 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
Згідно з частини другої статті 83 ЗК у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Частиною другою статті 174 ЗК передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Як встановлено судом першої інстанції відповідно до розпорядження Городоцької районної державної адміністрації від 01.11.2019р №497 погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж Адреса, що розроблено Державним підприємством геодезії, картографії та кадастру в західному регіоні «Західгеодезкартографія» на підставі рішення Сільської ради (а.с.26).
Рішенням затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с. Мшана Сільської ради (а.с.50).
За інформацією Відділу у Городоцькому районі Головного управління, що наведена у листі від 24.09.2020 №1429/403-20-0.31 кожна земельна ділянка, зазначена позивачем на графічних матеріалах, які долучені до клопотання, розташована в межах населеного пункту Сільської ради відповідно до проекту землеустрою щодо зміни меж села Мшана, затвердженого Рішенням (а.с.48-49).
Відповідно до частини четвертої статті 173 ЗК землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Частиною першою статті 122 ЗК визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У свою чергу, відповідно до статті 84 ЗК у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною четвертою статті 122 ЗК повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
Пунктом 31 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2014№15 (далі - Положення) передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Відповідно до Положення, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
За приписами «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення-1) Головне управління є територіальним органом Держгеокадастру та йому підпорядковане.
Так підпунктом 13 пункту 4 Положення-1 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та інші підстави передбачені цією статтею.
Оскільки позивач звернувся з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані в межах населеного пункту Сільської ради, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані відмови надані відповідачем у даній справі є вмотивованими.
При цьому, суд першої інстанції вірно вказав на те, що позивач жодним чином не позбавлений права звернутися з аналогічними клопотаннями про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані в межах населеного пункту Сільської ради до Сільської ради, оскільки відповідно до частини першої статті 122 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
З огляду на викладені обставини, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 12 квітня 2021 року.