про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за виключними обставинами
08 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/833/19 № провадження: Н/260/2/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плеханової З.Б., суддів Скраль Т.В., Дору Ю.Ю.
розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення від 07 серпня 2019 року по адміністративній справі № 260/833/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,
10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення ЗОАС від 07 серпня 2019 року по адміністративній справі № 260/833/19 у звязку з виключними обставинами, якою просить суд:
1.Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/833/19 від 07.08.2019 року повністю, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
2.Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області щодо обмеження норм споживання пільг ОСОБА_1 , та членам його сім'ї безтермінового (довічно) права на 100-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з 01.10.2014 року.
3.Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області поновити ОСОБА_1 та членам його сім'ї безтермінового (довічно) права на 100-відсоткову знижку по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива без обмежень норм споживання, та без урахування середньомісячного сукупного доходу сімї, виконавши для цього всі необхідні дії в межах його повноважень та здійснивши відшкодування витрат з дати обмеження норм споживання з 01.10.2014 року і довічно.
4. Звільнити від сплати за судові витрати, як особу з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року в адміністративній справі №260/833/19 .
10 вересня 2020 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду провадження у справі №260/833/19 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 808/1628/18.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року поновлено провадження у даній справі .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 260/833/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (пл. Ш. Петефі, буд. 24, 26, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 03192997) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 13.12.2018 року по день звернення до суду - відмовлено.
19 листопада 2019 року Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №260/833/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 260/833/19 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 260/833/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви про перегляд рішення у звязку з виключними обставинами ОСОБА_1 зазначає, що відмовляючи у задоволені його апеляційних вимог, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду посилається на постанову КМУ від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», де встановлені норми споживання пільг, оскільки Кабінетом Міністрів України були внесені зміни у законодавство, а саме: пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13. 14, 15 та 16 Закону України про статус ветеранів війни, гарантії .іх соціального захисту» (Відомості ВР України, 1993р, № 45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, ходячи із наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, та буджетів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування. На даний факт посилався і суд першої інстанції при прийнятті рішення по справі. Проте позивач у позові акцентував увагу на тому, що Кабінет Міністрів немає повноважень встановлювати обмеження зазначених у законі пільг. Позивач також вказує, що як рішення першої інстанції, так і апеляційної інстанції прийняті з порушеннями норам матеріального та процесуального права.
Як підставу для перегляду рішення заявник зазначає виключну обставину - Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі № 1-247/2018(3393/18), в якому зроблено наступні висновки:
Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
2. Окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
22 квітня 2020 року від Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на адресу суду надійшли заперечення на заяву про перегляд за виключними обставинами судового рішення, де зазначають , що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019р. є законними та не підлягають скасуванню. Так, положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України не було єдиною нормою, застосовуючи яку Суд відмовив у задоволенні позову. Окрім того зауважують, що Позивач дійшов помилкового висновку про своє право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», без будь-яких обмежень.
06 серпня 2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (далі - Постанова №409). В подальшому до Постанови №409 вносились зміни та доповнення. Як зазначено в самій постанові, вона прийнята Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Вищезгадана постанова №409, не суперечить Конституції, прийнята з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій. А тому використання Відповідачем у процесі здійснення своїх повноважень цієї Постанови є законним. Зазначає, що подання заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, в якій Позивач просить визнати протиправними дії Відповідача з 01.10.2014р. та зобов'язати Відповідача виконати певні дії з 01.10.2014р. та довічно є такою, що порушує КАС України, оскільки рішення Суду, яке переглядається, прийняте щодо правовідносин між Позивачем та Відповідачем з 13.12.2018 року по день звернення до суду.
28 квітня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на заперечення Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради. , де він вказує, що з аналізу рішення Конституційного суду України від 27.02.2020 № З-р/2020 слідує, що Кабінетом Міністрів України не можуть бути обмежені соціальні гарантій військовослужбовців, передбачені статтями 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, відповідач у запереченнях на думку позивача, безпідставно продовжує посилатись на постанову Кабінету Міністрів України № 409 від 06.08.2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», якою були звужені права Позивача. Крім того, зауважує, що Відповідач в порушення норми КАС України безпідставно подав заперечення на заяву про перегляд рішення за виключними обставинами, а повинен був подати відзив на заяву про перегляд рішення за виключними обставинами, а отже вказаний документ не повинен братись судом до уваги.
Вивчивши справу № 260/833/19, матеріали заяви про перегляд рішення на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України,, матеріали облікової справи позивача як отримувача пільг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Положеннями частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
Положення пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Ухвалою суду від 10.09.2020 року провадженні у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 808/1628/18, яка була на розгляді Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду.
.
Хоча у справі № 808/1628/18 позивачем порушено питання про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яке пов'язано з іншим рішенням Конституційного суду України - від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", спір у правовідносинах, який розглядається судом першої інстанції є подібним, оскільки стосується застосування одних і тих самих норм права, тобто перегляду рішення за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України.
Верховний Суд у справі № 808/1628/18 зробив наступні висновки:
-Наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року (залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року) у справі № 808/1628/18, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернувся ОСОБА_1 , у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18, у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 805/550/16-а.
Таким чином суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року у справі № 808/1628/18.
У ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» зазначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Колегія суддів Восьмого апеляційного адмінсуду при апеляційному перегляді рішення в даній справі у своїй постанові : "вважає за необхідне зазначити, що положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" та положення Постанови №409 - є чинними."
Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі № 1-247/2018(3393/18) втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, саме з 27.02.2020 року (з дня втрати чинності пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування) позивач має право на вирішення питання щодо належних йому пільг відповідно до закону.
Отже, з врахуванням вищенаведеного, оскільки рішенням від 07 серпня 2019 року по адміністративній справі № 260/833/19 в позові ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії - відмовлено , то воно не передбачає примусового виконання, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд вказаного рішення за виключними обставинами.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 253, 368-369 Кодексу адміністративного судочинства України
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення від 07 серпня 2019 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року по адміністративній справі № 260/833/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії - залишити в силі.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом пятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя З.Б.Плеханова
судді: Т.В. Скраль
Ю.Ю. Дору
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12 квітня 2021 року.