06.04.2021 Справа № 920/1178/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/1178/20
за позовом: акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код 23494714)
до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "РІШАС" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, 3, код 33219017);
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 4241967,21 грн.,
представники сторін:
позивача - не з'явився,
відповідачів - не з'явився
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 4241967,21 грн., з яких: 4000000,00 грн. за кредитом, 241967,21 грн. за відсотками, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 63629,51 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.01.2021.
Ухвалою суду від 12.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 09.03.2021 та відкладено підготовче засідання на 09.02.2021.
Ухвалою суду від 09.02.2021 відкладено підготовче засідання на 25.02.2021.
Ухвалою суду від 25.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2021.
Ухвалою суду від 09.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 06.04.2021.
Відповідачі відзиви на позовну заяву не подали, в судове засідання не з'явились, ухвали суду від 08.12.2020, від 12.01.2021, від 09.02.2021, від 25.02.2021, від 09.03.2021 направлені на адреси відповідачів, зазначені у позовній заяві, повернулись відділенням поштового зв'язку до суду з відмітками "адресат відсутній", "неправильно зазначена адреса".
Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З урахуванням вказаних положень ГПК України, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.
25.11.2019 між акціонерним товариством «Альфа-Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» укладено кредитний договір № CLМВ000143, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати першому відповідачу кредит в сумі 4000000,00 грн.
Згідно з п. 1 договору Банк в порядку та на умовах, визначених цим кредитним договором та договором, відкриває клієнту відновлювану кредитну лінію у національній валюті, та на підставі відповідних додаткових угод до цього кредитного договору на видачу кредитних коштів окремими частинами - Траншами, надає Клієнту кредит у порядку і на умовах, визначених цим кредитним договором. Клієнт, у свою чергу, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього кредитного договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим кредитним договором.
Відповідно до п. 3 договору відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту.
У подальшому сторони укладали ряд додаткових угод до кредитного договору №CLМВ000143, якими банк та позичальник змінювали раніше досягнуті домовленості в рамках кредитного договору № CLМВ000143.
Також сторони погодили, що з метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим кредитним договором кредитор одночасно з укладенням цього договору укладає з ОСОБА_1 договір поруки на всю суму зобов'язань клієнта за цим кредитним договором.
Отже, на виконання умов кредитного договору CLМВ000143, між ОСОБА_1 (поручитель) та акціонерним товариством «Альфа-Банк» (Банк) укладено договір поруки № CLМВ000143/1 від 25.11.2019, відповідно до умов якого поручитель поручитель поручається за виконання - товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» зобов'язання, що виникло на підставі додаткового договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № CLМВ000143 до договору на комплексне банківське обслуговування № 33219017 від 07.11.2019, укладеного між Банком та Боржником 25.11.2019 або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: обов'язку повернути Банку частину наданого на підставі основного договору кредиту таким чином, щоб кредит не перевищував станом на 25.07.2020 - 3200000,00 грн., станом на 25.08.2020 - 2400000,00 грн., станом на 25.09.2020 - 1600000,00 грн., станом на 25.10.2020 - 800000,00 грн.; обов'язку повернути Банку наданий на підставі основного договору кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії з траншів, шляхом надання яких наданий кредит, повинен бути повернутий у строк, визначений у додатковій угоді, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії; обов'язок сплачувати Банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі 30% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строки визначені в основному договорі; обов'язку сплачувати Банку комісію у строки і розмірі визначені в основному договорі; обов'язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору; обов'язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.
У п. 3.1. договору поруки сторони погодили, що боржник та поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених у п. 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.
У п. 5.1. договору поруки встановлено, що поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами основного договору та обов'язками боржника за ним, порука надана без мети отримання поручителем прибутку. Поручитель підтверджує, що він відмовився від права на оплату його послуг, наданих боржникові, і ця відмова є безумовною та безвідкличною.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши першому відповідачу кредит в сумі 4000000,00 грн.
У свою чергу перший відповідач зобов'язання за кредитним договором № CLМВ000143 належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 15.10.2020 утворилась заборгованість з повернення кредиту у розмірі 4000000,00 грн. та за відсотками в розмірі 241967,21 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості, копіями банківських виписок.
25.08.2020 позивач звернувся до відповідачів з вимогою про усунення порушень, в якій вимагав сплатити банку у тридцятиденний строк заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку в сумі 4112021,86 грн.
Ця вимога залишена без задоволення.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в сумі 4000000,00 грн.
У свою чергу перший відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав та у строк визначений договором та додатковими угодами не повернув позивачу всю суму кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виник борг в розмірі 4000000,00 грн. та борг з оплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 241967,21 грн.
Надання банком кредиту підтверджуються наявними у справі заявою першого відповідача про видачу кредитних коштів, додатковими угодами про надання траншу та випискою по рахунку яку, враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про банки і банківську діяльність» та вимоги п.51 розділу ІІІ Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, суд вважає належним та допустимим доказом у справі.
Відповідно до норм ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Як вище встановлено судом, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № СLМВ000143 від 25.11.2019 між позивачем та другим відповідачем укладений договір поруки № СLМВ000143/1 від 25.11.2019, згідно з яким другий відповідач зобов'язується відповідати перед позивачем солідарно з першим відповідачем за виконання зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору № СLМВ000143, укладеного між позивачем та першим відповідачем 25.11.2019 або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.
Проте, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачами не було додано доказів на підтвердження повернення кредитних коштів за кредитним договором банківського обслуговування № CLМВ000143 від 25.11.2019 у розмірі 4241967,21 грн.
Таким чином, відповідачі в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконали свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення 4241967,21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ст. 77 ГПК Україниобставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
На підставі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачами у справі доказів належного виконання своїх зобов'язань перед АТ «Альфа-Банк» до матеріалів справи не надано та наявність заборгованості не спростовано.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо заявлених до стягнення з відповідачів судових витрат, то їх розподіл здійснюється судом на підставі ст. 129 ГПК України, якою встановлено, що у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, 3, код 33219017) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код 23494714, МФО 300346, п/р НОМЕР_2 ) заборгованість в сумі 4241967,21 грн. (чотири мільйони двісті сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім гривень 21 копійка), а саме: 4000000,00 грн. (чотири мільйони гривень) за кредитом, 241967,21 грн. (двісті сорок одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім гривень 21 копійка) за відсотками.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, 3, код 33219017) на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код 23494714, МФО 300346, п/р НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 31814,76 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот чотирнадцять гривень 76 копійок).
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код 23494714, МФО 300346, п/р НОМЕР_2 ) 31814,76 грн. (тридцять одна тисяча вісімсот чотирнадцять гривень 76 копійок).
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 09.04.2021.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко