02.04.2021 Справа № 920/1193/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1193/20 в порядку загального позовного провадження
за позовом: комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (40009, м. Суми, Білопільський шлях, 9, код ЄДРПОУ 03352455)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Культурно-діловий центр” (40030, м. Суми, площа Незалежності, 15, код 32778510)
про стягнення 24795,22 грн.,
представники сторін:
позивача - Дудник Н.В., Грицина В.В.;
відповідача - Садиков В.В.
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 24795,22 грн., з яких: 24795,22 грн. заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 1327,04 грн. пені, 329,11 грн. 3% річних, 205,39 грн. інфляційних нарахувань, а також судові витрати в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою суду від 04.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/1193/20 в порядку спрощеного позовного провадження.
21.12.2020 до суду надійшов відзив відповідача, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю та безпідставністю, а також просить суд витребувати у позивача документи. Крім того, відповідач у відзиві просить суд розглядати справу у загальному позовному провадженні.
Ухвалою суду 05.01.2021 постановлено розгляд справи № 920/1193/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначити підготовче засідання на 04.02.2021.
14.01.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги, зазначивши про те, що доводи відповідача викладені у відзиві є надуманими та не підтверджуються жодним доказом, а вимоги позивача є законними і обґрунтованими.
28.01.2021 відповідач подав до суду заперечення на відповідь, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та витребувати у позивача документи.
04.02.2021 позивач подав до суду додаткові пояснення по справі, в яких просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та задовольнити позовні вимоги
Ухвалою суду від 04.02.2021 відкладено підготовче засідання на 23.02.2021.
Ухвалою суду від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2021.
У судовому засіданні 04.03.2021 оголошено перерву до 30.03.2021.
У судовому засіданні 30.03.2021 оголошено перерву до 02.04.2021.
29.03.2021 відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів.
30.03.2021 представник позивача подав до суду заперечення на клопотання про витребування доказів, в якому просить суд клопотання залишити без розгляду.
У судовому засіданні 02.04.2021 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.
Між комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради (позивач - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Культурно-діловий центр» (відповідач - споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 01.04.2019 № 2889.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з п. 4.2.15 договору споживач зобов'язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках. Оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.
Пунктом 4.3.7 договору визначено, що виконавець має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод споживача. Пред'являти споживачу рахунки при порушенні місцевих правил приймання стічних вод та скиду стічних вод з понаднормативним забрудненням.
У відповідності до п. 4.4.16 договору виконавець зобов'язаний здійснювати нагляд за умовами скиду стічних вод споживача, за виконанням споживачем місцевих правил приймання стічних вод і вимог договору. При виявленні перевищення допустимих концентрацій або інших порушень місцевих правил приймання стічних вод. Виконавець зобов'язаний у встановленому порядку пред'явити споживачу рахунок.
За ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини сторін у сфері водовідведення регулюються Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Суми, затвердженими рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 № 4 (далі Правила № 4).
Згідно з п. 3.1 Правил № 4 до систем централізованого водовідведення приймаються стічні води споживачів, які не призводять до порушення роботи каналізаційних мереж та очисних споруд, безпеки їх експлуатації та можуть бути очищені на КОС виробника відповідно до вимог Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465.
Стічні води споживача, що приймаються до систем централізованого водовідведення, не повинні містити речовин, зазначених в п. 3.2. Правил № 4. Крім того забороняється скидати до системи централізованого водовідведення без попереднього знешкодження та знезараження на локальних очисних спорудах з обов'язковою утилізацією або захороненням утворених осадів стічні води, що містять забруднюючі речовини, визначені у переліку забруднюючих речовин, що заборонені до скидання до системи централізованого водовідведення згідно з додатком 2 до Правил № 4.
Відповідно до розділу 2 Правил № 4 споживачі повинні:
дотримуватися вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках споживачів, вимагати від субспоживачів виконання вимог цих Правил (пп. 2.2.1);
здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які скидаються ними до систем централізованого водовідведення, згідно з графіком відбору проб, погодженим із виробником, надавати виробнику інформацію про обсяги та якісний склад стічних вод, які скидають до систем централізованого водовідведення (пп. 2.2.2;
надавати працівникам виробника необхідну інформацію щодо своєї системи водовідведення та вільний доступ до неї, а також допомогу під час відбору проб стічних вод споживачів, вивчення режиму їх скиду, обстеження системи водовідведення та локальних очисних споруд (пп. 2.2.7);
визначати не менше двох представників, уповноважених представляти споживача під час відбору проб стічних вод, про що у триденний строк повідомляють виробника у письмовій формі та забезпечують присутність уповноваженого представника безпосередньо під час відбору проб стічних вод виробником (пп. 2.2.8).
Відповідно до п. 6.1 Правил № 4 споживачі здійснюють контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на каналізаційні очисні споруди виробника. Перелік забруднень, на наявність яких робиться аналіз, встановлюються додатками 2, 3 до цих Правил. Періодичність контролю визначається не менше одного разу на три місяці.
Споживач зобов'язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках. Оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.
Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Правил № 4 визначено, що виробник повинен контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами.
При цьому підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Правил № 4 встановлено, що виробник повинен здійснювати раптовий (не погоджений зі споживачами заздалегідь) відбір контрольних проб. Механізм контролю, зокрема порядок відбору проб, встановлюється розділом 6 цих Правил.
Пунктом 6.6 Правил № 4 передбачено, що з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.
Для всіх споживачів, що скидають стічні води до системи централізованого водовідведення м. Суми або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, встановлюються максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин (ДК) (п. 4.2. Правил № 4).
У разі визначення ДК забруднюючої речовини в стічних водах, що скидаються до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, за ДК у каналізаційній мережі приймають ДК, визначені додатком 3 до цих Правил. У разі виявлення у стічних водах споживачів речовин, ДК яких не передбачені цими Правилами, виробник визначає ДК забруднюючих речовин у стічних водах згідно з Правилами № 316 (п. 4.3. Правил № 4).
Згідно з п. 8.3. Правил № 4 величину плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення виробника (Pc) розраховує виробник за формулою:
де -тариф, встановлений за надання послуг централізованого водовідведення споживачам, віднесеним до відповідної категорії, грн/мі;
-об'єм скинутих споживачем стічних вод у межах, обумовлених договором, мі;
-об'єм скинутих споживачем стічних вод понад обсяги, обумовлені договором, мі;
-об'єм скинутих споживачем стічних вод з понаднормативними забрудненнями, мі;
-коефіцієнт кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.
Тариф, що встановлений з 05.02.2020 за надання послуг з централізованого водовідведення споживачам згідно з постановою НКРЕКП від 04.02.2020 № 283 та наказу КП «Міськводоканал» СМР від 05.02.2020 № 35 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», складає 12,264 грн/м3 (з ПДВ).
Об'єм скинутих споживачем стічних вод у межах, обумовлених договором № 2889 (Qd)згідно облікової відомості ТОВ «Культурно-діловий центр» по об'єкту пл. Незалежності, 15 за березень 2020 року склав 230,00 м3.
Об'єм скинутих споживачем стічних вод понад обсяги, обумовлені договором № 2889 (Qpd) склав 0 м3, оскільки в березні 2020 року скид стічних вод понад обсяги, обумовлені договором № 2889, відповідач не здійснював.
Позивачем при здійсненні контролю за скидом забруднюючих речовин виявлено факт скиду споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими місцевими Правилами, зокрема: 13.03.2020 на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, пл.. Незалежності, 15 відібрані проби стічних вод по об'єкту споживача ТОВ «Культурно-діловий центр». За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією КП «Міськводоканал» Сумської міської ради, атестованою у даній галузі досліджень, зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, а саме:
завислих речовин 389,0 мг/л при дозволеній нормі 254,3 мг/л;
СПАР 5,15 мг/л при дозволеній нормі 0,43 мг/л;
жирів 23,0 мг/л при дозволеній нормі 7,8 мг/л, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287, протоколом дослідження якості стічних вод від 19.03.2020 № 87.
Відповідно до п. 8.11 Правил № 4 якщо виробником встановлено факт одночасного скиду до системи централізованого водовідведення кількох забруднень у концентраціях, що перевищують ДК, коефіцієнт кратності визначається за формулою:
Кк = ?nі=1Cfi - ДКі / ДКі,,
де Cfi - фактична концентрація і-ої речовини,
ДКі - допустима концентрація і-ої речовини
Згідно з абз. 2 п. 8.11 Правил № 4 загальний коефіцієнт кратності з урахуванням перевищення допустимої концентрації кількох речовин та інших порушень не може бути більше ніж 10. Якщо за розрахунком Кк більше ніж 10, приймають Кк=10, крім випадків, передбачених пунктом 8.4 цього розділу Правил. Відповідно до п. 8.4 Правил № 4 у разі виявлення залпового скиду забруднюючої речовини застосовується коефіцієнт кратності Кк=20.
Отже, коефіцієнт кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми, розрахованого позивачем на підставі формули, склав 13,46. Однак для розрахунку плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням застосовано коефіцієнт кратності Кк=10.
Щодо об'єму скинутих споживачем стічних вод з понаднормативними забрудненнями (Qpz). Відповідно до п. 8.12 Правил № 4 плата за скид споживачем стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин, що встановлено аналізом контрольної проби та підтверджено актом, стягується за період від попереднього відбору контрольної проби, проведеної виробником, до дати зафіксованого порушення, але не більше 90 днів. Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих споживачем за цей період з певного об'єкта.
При цьому, згідно з п. 5.21 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених разом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190, зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.
Станом на 29.02.2020 показники лічильників по об'єкту споживача: м. Суми, пл.. Незалежності, 15 становили - 44761.
Відбір контрольної проби стічних вод споживача, яким зафіксовано порушення Правил № 4 по об'єкту: пл. Незалежності, 15 - 13.03.2020 із зняттям показників лічильника - 44948, що зафіксовано в акті відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287.
Таким чином, об'єм скинутих споживачем стічних вод з понаднормативними забрудненнями (Qpz) склав: по пл.. Незалежності, 15 за період з 01.03.2020 по 13.03.2020 (за 13 днів) - 187,00 м3 (44948 - 44761 =187,00 м3).
Отже, за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачу виставлено до оплати за період з 01.03.2020 по 13.03.2020 суму в розмірі 22933,68 грн., що підтверджується копіями документів: актом відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287, протоколом дослідження якості стічних вод від 19.03.2020 № 87, листом-повідомленням про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах споживача від 19.03.2020 № 05/2209 (направленим рекомендованим листом 19.03.2020), рахунком від 18.05.2020 № 53 (направленим рекомендованим листом 19.05.2020).
Акт відбору проб стічних вод підписаний представником споживача без зауважень.
Для визначення вмісту забруднень у стічних водах споживачів використовуються дані лабораторії виробника, що передбачено п. 6.4 Правил № 4.
Хімічна лабораторія контрою промстоків КП «Міськводоканал» Сумської міської ради відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірювань у сфері робіт з контролю стану навколишнього природного середовища (води стічні), що підтверджується свідоцтвом про атестацію від 23.02.2018 № РУ-0110/18.
Таким чином, величина плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення виробника (Рс) згідно формули:
Рc = T x Qd + 5T x QPd + Ккх Т х Qpz складає:
1) 12,264 грн./м3 х 230,0 м3 = 2820,72 грн. - плата за скид стічних вод споживача у межах, обумовлених договором № 2889, виставлена споживачу до сплати рахунком № 2889 від 23.03.2020;
2) 5 x 12,264 грн./м3 х 0 м3 = 0 грн. - плата за скид стічних вод споживача понад обсяги, обумовлені договором;
3) 10 х 12,264 грн./м3 х 187,0 м3 = 22933,68 грн. - плата за скид стічних вод споживача з понаднормативними забрудненнями;
4) 2820,72 грн. + 0 грн. + 22933,68 грн. = 25754,40 грн. - величина плати за скид стічних вод ТОВ «Культурно-діловий центр» у систему централізованого водовідведення виробника.
Враховуючи те, що рахунок № 2889 від 23.03.2020 станом на 30.11.2020 сплачений споживачем, величина плати за скид стічних вод ТОВ «Культурно-діловий центр» у систему централізованого водовідведення виробника по об'єкту: м. Суми, пл.. Незалежності, 15, складає 22933,68 грн.
Відповідно до п. 8.13 Правил № 4 плата за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення у разі порушення вимог щодо якості і режиму їх скидання вноситься споживачем на розрахунковий рахунок виробника протягом десяти днів з дня отримання рахунку.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору КП «Міськводоканал» Сумської міської ради на адресу відповідача рекомендованим листом направило претензію від 03.08.2020 вих. №22/4962 з додатками, який отримано відповідачем 04.08.2020, про що свідчить копія трекінгу відправлень за № 4001400434833, однак вищезазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22933,68 грн. за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод в міську систему каналізації.
Позивачем у позовній заяві було зазначено детальний розрахунок вказаних сум та алгоритм їх нарахування. Суд перевірив вказаний розрахунок і дійшов висновку, що позивачем вірно розраховано вказані вище суми.
Відповідач у свою чергу проти задоволення позову заперечує.
Так, відповідач вважає, що ним не порушено гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стоках в каналізаційну систему м. Суми, що встановлені законодавством, оскільки Правилами № 316, затвердженими Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017, і які мають вищу юридичну силу порівняно із Правилами № 4, гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин є значно вищими, а тому нарахування позивача необґрунтованими.
Крім того, відповідач вважає, що в порушення державних правил приймання № 316 споживачу примірник арбітражної проби не передавався, єдиний екземпляр проби залишився на зберіганні у виробника, у зв'язку з чим споживач був позбавлений можливості вирішувати юридичну долю арбітражної проби.
Також відповідач зазначив, що не був належним чином повідомлений виробником про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин та був позбавлений гарантованого права оскаржити результати проведеного аналізу в незалежній лабораторії.
Щодо твердження відповідача стосовно того, що Правила 316 містять значення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин більші, ніж передбачені Правилами № 4, а тому відповідачем відповідні ГДК не перевищені, оскільки, на його думку, Правила № 316 мають вищу юридичну силу порівняно з Правилами № 4 суд зазначає наступне.
Допустимі концентрації забруднюючих речовин, що передбачені Правилами № 316 не враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод в м.Суми, а також не визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидатися до системи централізованого водовідведення міста, оскільки Правила № 316 не встановлюють єдиних ДК забруднюючих речовин для всіх населених пунктів через різні можливості каналізаційних очисних споруд (КОС) населених пунктів України.
Так, каналізаційні очисні споруди м. Суми були побудовані ще в 1968 році і, виходячи з технічних можливостей міської каналізаційної мережі та очисних споруд, згідно з Регламентом їх роботи розраховані на прийом певної кількості стічних вод та очищення їх до певного рівня допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що в подальшому надходять з очищеними стічними водами в басейн р. Псел.
Якість зворотних стічних вод, які потрапляють в р. Псел, напряму залежить від того, яка кількість, та з якими перевищеннями допустимих концентрацій забруднюючих речовин стічні води потрапляють до каналізаційної мережі м. Суми, а також від технічних можливостей очисних споруд підприємства.
До того ж, місцеві Правила № 4 розроблялися на підставі, з урахуванням та дотриманням вимог Правил № 316. Правила № 4 враховують саме місцеві особливості приймання і очищення стічних вод споживачів та визначають допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидатися до систем централізованого водовідведення міста Суми, виходячи з технічних можливостей міської каналізаційної мережі та існуючого комплексу очисних споруд в м. Суми.
Таким чином, твердження відповідача про застосування Правил № 316, а не Правил № 4, та про дотримання ним ДК забруднюючих речовин в стічних водах, встановлених Правилами № 316, є помилковим.
Щодо тверджень відповідача стосовно неналежного повідомлення виробником про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин та знищення арбітражних проб, суд зазначає наступне.
13.03.2020 на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, пл.. Незалежності, 15 були відібрані проби стічних вод по об'єкту споживача ТОВ «Культурно-діловий центр» та складено акт відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287.
Відповідно до цього акту було відібрано пробу загальним об'ємом 4 літри.
Як вбачається з акту, в розділі «Номер та характеристика тари» зазначено: 2 п - 1 л (два посуда по одній літрі); 2 п - 100 мл (два посуда по сто міліграмів); 1 п - 250 мл ( два посуда по двісті п'ятдесят міліграмів); 1 п - 50 мл (один посуд по п'ятдесят міліграмів) (п - пластик); 2 т.с. - 250 мл (два посуда на двісті п'ятдесят міліграмів); 2 п - 500 мл (два посуда на п'ятсот міліграмів) (т.с. - темне скло).
Таким чином, пробовідбірником було здійснено відбір проб об'ємом 4 літри, що відповідає п. 6.11.5 Правил № 4, в якому зазначено, що найменший загальний об'єм контрольної проби стічних вод складає 4,0 л. Суд вважає, що цього об'єму було достатньо для проведення лабораторного дослідження та фіксування скиду споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) завислих речовин, СПАР і жирів.
Вищевказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень щодо процедури відбору проб, кількості тари, яка була використана для консервації арбітражної проби, їх номерні позначення, матеріалу з якого використана тара, кількості рідини в кожній тарі, що свідчить про згоду з процедурою відбору проб та проведення аналізу стічних вод.
Пунктом 6.4 Правил № 4 встановлено, що для визначення вмісту забруднень у стічних водах споживачів використовуються дані лабораторії виробника, у разі її відсутності - інших лабораторій, що здійснюють свою діяльність у цій галузі відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Відповідно до п. 6.6 Правил № 4 з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.
Згідно з п. 6.8 Правил № 4 у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених цими Правилами, виробник у строк не більше п'яти робочих днів з дати відбору контрольної проби направляє споживачу лист-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживача та протокол дослідження якості стічних вод, оформлений згідно з додатком 5 до цих Правил.
Споживач має право бути присутнім під час проведення виробником досліджень якості стічних вод споживача у лабораторії виробника, завчасно письмово повідомивши про це виробника.
Споживач має право самостійно звернутися до лабораторії виробника у письмовій формі для отримання висновку про результат аналізу контрольної проби за окремими показниками з урахуванням терміну збереження проби.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача 19.03.2020 рекомендованим листом був направлений лист-повідомлення від 19.03.2020 № 05/2209 з додатками, а саме: копією акту відбору проб стічних вод споживача від 13.03.2020 № 287, протоколом дослідження якості стічних вод споживача від 19.03.2020 № 87, який відповідачем отримано 20.03.2020.
Крім того, відповідач мав право самостійно звернутися до лабораторії виробника у письмовій формі для отримання висновку про результат аналізу контрольної проби, що передбачено п. 6.8 Правил № 4, проте таких звернень від відповідача не надходило.
Відповідно до п. 1.3 Правил № 4, п. 3 Правил № 316 контрольна проба - проба стічних вод споживача (субспоживача), відібрана виробником з контрольного колодязя з метою визначення складу стічних вод, що відводяться до системи централізованого водовідведення виробника, а арбітражна проба - частина контрольної проби, аналіз якої здійснюється за рахунок споживача за його незгоди з результатами аналізу контрольної проби, яку провів виробник.
Пунктом 6.9 Правил № 4 передбачено, що у разі незгоди споживача з результатами даних лабораторії виробника щодо якості стічних вод згідно з аналізом контрольної проби, за результатами якого зроблено висновок про наявність у стічних водах споживача перевищень ДК забруднюючих речовин, споживач має право звернутися до незалежної лабораторії, що здійснює свою діяльність у цій галузі відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», для проведення аналізу арбітражних проб, які відбираються одночасно з контрольною пробою і зберігаються належним чином виробником та споживачем, з урахуванням вимог та положень ДСТУ ISO 5667-3-2001 «Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами».
Відповідно до акту відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287 передбачено, що арбітражна проба зберігається у виробника з урахуванням вимог та положень ДСТУ ISO 5667-3-2001 «Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами».
Будь-яких заперечень від представника відповідача з приводу зберігання арбітражної проби у КП «Міськводоканал» СМР не надходило, що підтверджується актом № 287 від 13.03.2020.
За період з 13.03.2020 по 20.03.2020 від споживача не надходило будь-яких звернень щодо ознайомлення з результатами аналізу контрольної проби та звернень щодо проведення дослідження арбітражної проби.
Лист-повідомлення від 19.03.2020 № 05/2209 з протоколом дослідження якості стічних вод від 19.03.2020 № 87 та копією акту від 13.03.2020 № 287 відповідач отримав 20.03.2020 поштовим відправленням № 4003009574828.
КП «Міськводоканал» СМР 20.03.2020 та 14.04.2020 з урахуванням строків збереження (консервування провів знищення арбітражної проби стічних вод ТОВ «Культурно-діловий центр» № 19 відібраної 13.03.2020, що підтверджується актами від 20.03.2020 № 287/5, № 287/7, № 287/8, № 287/9, № 287/10 та від 14.04.2020 № 287/6.
Отже відповідач не скористався вищезазначеними правами, що свідчить про згоду з процедурою відбору проб стічних вод та результатами дослідження якості стічних вод відповідача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі встановлених обставин, з урахуванням наданих сторонами в обґрунтування їх позицій стосовно предмета спору доказів, суд зазначає, що позивачем доведено у встановленому порядку підстави проведених нарахувань відповідачу за перевищення ГДК забруднюючих речовин у його стічних водах, а також судом встановлено правильність проведених розрахунків. Відтак суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 22933,68 грн. заборгованості за об'єми скинутих понаднормово забруднених стічних вод.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону).
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
На підставі пунктів 3.6, 5.1.2 договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу; сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми заборгованості.
У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1327,04 грн. за період з 09.06.2020 по 30.11.2020, 3% річних в сумі 329,11 грн. за період з 09.06.2020 по 30.11.2020, інфляційні втрати в сумі 205,39 грн. за період з 09.06.2020 по 31.10.2020.
Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено у відповідності до вимог законодавства та договору.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Культурно-діловий центр” (40030, м. Суми, площа Незалежності, 15, код 32778510) на користь комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9, код ЄДРПОУ 03352455) 22933 грн. 68 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять три гривні 68 копійок) заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 1327 грн. 04 коп. (одна тисяча триста двадцять сім гривень 04 копійок) пені, 329 грн. 11 коп. (триста двадцять дев'ять гривень 11 копійок) трьох відсотків річних, 205 грн. 39 коп. (двісті п'ять гривень 39 копійок) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 09.04.2021.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко