КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
06 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника власника майна - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Києві, матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, що вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на грошові кошти в сумі 330 000, 00 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, всього в кількості 3300 купюр, а також на грошові кошти в сумі 2 090,00 Євро, купюрами різних номіналів, у рамках кримінального провадження № 12020000000000105 від 11.02.2020.
В ухвалі слідчий суддя вказує, що з матеріалів клопотання вбачається, що у ОСОБА_7 відсутній процесуальний статус з яким закон пов'язує можливість накладення арешту на його майно. Грошові кошти набуті останнім законним шляхом та будь-яких належних доказів участі ОСОБА_7 в незаконному набутті грошових коштів, на які прокурор просить накласти арешт, слідчому судді не надано.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно, що вилучене під час проведення обшуку за місцемпроживання ОСОБА_7 ,за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на грошові кошти в сумі 330 000, 00 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, всього в кількості 3300 купюр, а також на грошові кошти в сумі 2 090,00 Євро, купюрами різних номіналів.
Прокурор стверджує, що вилучені кошти належать фактично ОСОБА_7 та можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення, є предметом кримінального правопорушення, речовими доказами, і тому можуть містити інформацію, що дасть можливість встановити всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, обставини, що підлягають доказуванню та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.
Сторона обвинувачення зазначає, що у провадженні існує необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів у проваджені та подальшої конфіскації майна як виду покарання. Вказані грошові кошти постановою слідчого були визнані речовим доказом і надалі будуть використані як докази вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України. Окрім цього, існує необхідність у накладенні арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень, оскільки висновком експертного дослідження № 2-15/09/2020-до від 15.09.2020 року встановлено, що сума недонарахування та несплати до державного бюджету податків ТОВ «Фіто-Лек» (ЄДРПОУ 21194014), керівником та засновником якого є ОСОБА_7 , складає 42 346 309 грн.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про необхідність скасування ухвали слідчого судді та накладення арешту на грошові кошти, аргументи представника власника майна, який просив залишити ухвалу слідчого судді без змін,перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з представлених апеляційному суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000105 від 11.02.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.
03 вересня 2020 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході проведення якого було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 330 000, 00 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, всього в кількості 3300 купюр, а також 2 090,00 Євро, купюрами різних номіналів, дозвіл на вилучення яких не було надано слідчим суддею під час постановлення указаної вище ухвали.
Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_8 від 03 вересня 2020 року вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12020000000000105 від 11 лютого 2020 року.
08 вересня 2020 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна було відмовлено.
Колегія суддів звертає увагу, що наведені у клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано думку прокурорів та представника власника майна, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Зокрема, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вказав, що відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти. Окрім цього, прокурори не довели у засіданні необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, у даному провадженні прокурор не навів достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно не вбачається.
Долучена до клопотання прокурора постанова про визнання майна речовим доказом від 03 вересня 2020 року (т. 1 а.с. 87-88) носить формальний характер, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.
У судовому засіданні колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, з яким закон пов'язує можливість накладення арешту на його майно.
Крім цього, спираючись на пояснення представника власника майна та матеріали судової справи, зокрема, копію декларації про доходи ОСОБА_7 та його дружини - ОСОБА_9 , за 2016-2019 роки (т. 1 а.с. 104-107г), колегія суддів вважає підтвердженим, що грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , могли бути набутими останнім законним шляхом, та будь-яких належних доказів участі ОСОБА_7 в незаконному їх набутті прокурором не надано.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, що вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на грошові кошти в сумі 330 000, 00 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, всього в кількості 3300 купюр, а також на грошові кошти в сумі 2 090,00 Євро, купюрами різних номіналів, у рамках кримінального провадження № 12020000000000105 від 11.02.2020, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/410/2021
Єдиний унікальний номер - 757/38261/20-к
Категорія: ст. 171 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_10
Доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1