справа №761/36508/19 головуючий у І інстанції: Савицький О.А.
провадження 22-ц/824/3332/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
06 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві, про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що тривалий час органами досудового розслідування саботується кримінальне провадження щодо умисного вбивства його брата-близнюка на що він неодноразово скаржився.
За наслідками розгляду відповідних скарг, поданих у порядку, встановленому КПК України, ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва посадових осіб було зобов'язано внести відомості до ЄРДР.
Зазначав, що внаслідок протиправних дій співробітників Державного бюро розслідувань, що виразилися в невиконанні низки ухвал слідчих суддів, йому було спричинено моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 540 000 грн.
Просив суд: стягнути з Держави України в особі Державного бюро розслідувань на свою користь моральну шкоду в розмірі 540 000 грн., шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що місцевий суд не звернув уваги на те, що незаконні дії Державного бюро розслідувань, наслідком яких стало завдання моральної шкоди, є встановленими, а тому підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не вбачає.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Державного бюро розслідувань вказує, що позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями співробітників ДБР та завданою йому шкодою.
Зауважує, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності його моральних страждань та розрахунку заявленого розміру шкоди.
Вказує, що факт наявності ухвал слідчого судді, щодо внесення відомостей в ЄРДР, які ніби то не виконані ДБР, свідчить про реалізацію позивачем передбаченого законодавством права на оскарження процесуальних дій слідчого і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень.
Вважає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження шкоди, наявності протиправних дій відповідача, а відповідно неможливо встановити причинний зв'язок між ними.
Крім того, вважає, що вимоги позивача щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною повинні бути розглянуті лише в межах кримінального, а не цивільного судочинства.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та представники Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань свої позиції підтримали.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24 грудня 2018 року у справі № 761/47299/18, зобов'язано уповноважену особу (слідчого) Державного бюро розслідувань невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали слідчого судді, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінальних правопорушень, викладених у заяві ОСОБА_1 № 800/2 від 03 грудня 2018 року, яка була зареєстрована органом досудового розслідування за Вх. № С-81/п, та розпочати досудове розслідування. Також, було зобов'язано уповноважену особу (слідчого) Державного бюро розслідувань надати ОСОБА_1 витяг з ЄДРДР, що підтверджує внесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, викладених у заяві ОСОБА_1 № 800/2 від 03 грудня 2018 року, зареєстрованій органом досудового розслідування за Вх. № С-81/п.
08 лютого 2019 року постановою слідчого другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань Центрального апарату Державного бюро розслідувань Боголюбова Є.В. відмовлено ОСОБА_1 у визнанні його потерпілим у рамка кримінального провадження № 62019000000000006 від 09.01.2019 р.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого, позивач звернувся зі скаргою до суду та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 12 березня 2019 року у справі № 761/5909/19, постанову слідчого Державного бюро розслідувань Боголюбова Є.В. від 08 лютого 2019 року було скасовано.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 26 березня 2019 року у справі № 761/12079/19, зобов'язано слідчого Державного бюро розслідувань Боголюбова Є.В. або уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні № 62019000000000006 розглянути клопотання ОСОБА_1 Вх. № С-1569 від 14 березня 2019 року про виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Києва.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 29 березня 2019 року по справі № 761/12225/19, зобов'язано слідчого Державного бюро розслідувань, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 62019000000000006, розглянути клопотання ОСОБА_1 , а саме: клопотання № 1, клопотання № 3, клопотання № 4/1, клопотання № 6/2 про проведення слідчих (процесуальних) дій в кримінальному провадженні № 62019000000000006, які були отримані уповноваженою особою Державного бюро розслідувань 19 березня 2019 року та зареєстровані за наступними вхідними номерами: клопотання № 1 за Вх. № С-1689, клопотання № 3 за Вх. № С-1690, клопотання № 4/1 за Вх. № С-1691, клопотання № 6/2 за Вх. № С-692, в порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 07 травня 2019 року по справі № 761/17781/19, скасовано постанову слідчого Державного бюро розслідувань Боголюбова Є.В. від 22 березня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання щодо здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62019000000000006 від 09 січня 2019 року, та зобов'язано слідчого Державного бюро розслідувань, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 62019000000000006, розглянути клопотання ОСОБА_1 , які були отримані Державним бюро розслідувань19 березня 2019 року клопотання № 4/1 за Вх. № С-1691, клопотання № 6/2 за Вх. № С-1692, в порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 08 квітня 2019 року по справі № 761/12643/19, зобов'язано слідчого Державного бюро розслідувань або іншого уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні № 62019000000000072 розглянути клопотання ОСОБА_1 Вх. № С-1693 від 19 березня 2019 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 03 травня 2019 року по справі № 761/17349/19, зобов'язати слідчого Державного бюро розслідувань, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000287, розглянути клопотання ОСОБА_1 , які були отримання Державним бюро розслідувань 16 квітня 2019 року за Вх. № С-2318, С-2319, С-2317, в порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24 липня 2019 року по справі №761/23471/19, зобов'язано слідчого Державного бюро розслідувань розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 про вчинення процесуальних дій від 05 червня 2019 року - в порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України, та повідомити потерпілого про результати розгляду клопотання в порядку та спосіб передбачені ст. 220 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 29 липня 2019 року по справі № 761/25500/19, зобов'язати слідчого Державного бюро розслідувань, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 62019000000000006, розглянути клопотання ОСОБА_1 № 7/1 про проведення слідчих (процесуальних) дій у кримінальному провадженні № 62019000000000006, яке було отримане уповноваженою особою Державного бюро розслідувань 20.06.2019 р. та зареєстроване за Вх. № С-4004, в порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для задоволення його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, посилався на те, що орган досудового розслідування не здійснює досудове розслідування належним чином, не виконує судові рішення, що свідчить на думку позивача про вчинення Державним бюро розслідувань кримінального правопорушення.
Так, як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У свою чергу, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
При цьому, за відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).
Так, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1167 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17.
Як вже зазначалося вище, позивач обґрунтовує завдання йому шкоди протиправними діями посадових осіб Державного бюро розслідувань в кримінальних провадженнях.
При цьому, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.
Місцевий суд вірно зазначив, що ухвали слідчих суддів, на які посилається позивач у своєму позові, свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст. 1176 ЦК України.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, як заподіяння йому шкоди та протиправності дій відповідача, так і наявності причинного зв'язку між шкодою, заподіяною позивачу, і протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача під час проведення досудового розслідування.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи,? ? а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.
Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «06» квітня 2021 року.
Головуючий
Судді: