справа №754/15675/14 головуючий у І інстанції: Оладько С.І. провадження 22-ц/824/4828/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
06 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах доньки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Головне управління юстиції у м.Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,розподіл майна та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась із вищевказаним позовом в своїх інтересах та інтересах дітей, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , її колишній чоловік та батько двох їх дітей, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини двокімнатної квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ., та 1/2 частини земельної ділянки у Київській області площею 0, 1228 га.
ОСОБА_5 в зв'язку з раптовою смертю заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті здійснюється за законом.
Вказувала, що земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_5 купували у шлюбі у 2001 році, яка в подальшому без її згоди була продана ОСОБА_5 його матері ОСОБА_4 01 грудня 2003 року, в подальшому було з'ясовано, що вказана ділянка була відчужена на підставі договору дарування, а не на підставі договору купівлі-проваджу, як вважала позивачка.
Зауважувала, що земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя і для укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки необхідна письмова згода дружини.
Вважала, що 1/2 частина даної земельної ділянки належить їй, як дружині а друга 1/2 частина є спадковим майном померлого.
З урахуванням уточнення початкових позовних вимог та їх роз'єднання у самостійні провадження, позивачі просили:
- визнати земельну ділянку , що розташована за адресою АДРЕСА_2 , площею 0.1228 га спільною сумісною власністю подружжя, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки.
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , укладений 01 грудня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4
- визнати право власності за ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , по 1\6 частині спадкового майна - земельної ділянки , що розташована за адресою АДРЕСА_2 , площею 0.1228 га .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Вважає, що строк не був пропущений, оскільки їй про спірний правочин, щодо відчуження земельної ділянки, стало відомо в 2014 році, а докази на які посилався суд на підтвердження обізнаності позивача про спірний правочин є недопустимими.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 виступив проти задоволення апеляційної скарги, зауважував, що факт обізнаності ОСОБА_1 про відчуження спірної земельної ділянки її чоловіком встановлений судовими рішеннями та доказуванню не підлягає.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні оскаржуваного договору дарування були порушені права позивача ОСОБА_1 , однак остання звернулась із пропуском строку позовної давності, не надала до суду доказів поважності причин пропуску даного строку, а відповідач подала до суду заяву про застосування наслідків його пропуску.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 05 січня 2000 року, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено запис №04. Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1
25 жовтня 2001 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого останній купив земельну ділянку пл. 1228 кв. м., що розташована в АДРЕСА_2 . На підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_5 отримав державний акт на право приватної власності на землю ІІ-КВ №068044, а саме земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , пл. 0,1228 га.
01 грудня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 прийняла в дар земельну ділянку пл. 1228 кв. м., що розташована в АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
07 серпня 2008 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_3 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №12589.
Також,у судовому засіданні встановлено,що спадкоємцями 1 черги за законом є діти померлого ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 - матір померлого.
Згідно спадкової справи із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с.120-148).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 261 ЦК України Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст..267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У матеріалах справи міститься заява про застосування строку позовної давності в якій зазначено, що про порушене право позивачу було відомо ще у 2008 році, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 09 серпня 2008 року і яку було додано до клопотання. Крім цього відповідачем було долучено фотокопію ухвали Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2010 року, якою залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що також спростовує твердження позивача про обізнаність щодо порушеного права лише в 2014 році.
На вищевказані обставини вказано Вищим спеціалізованим судом України в ухвалі від 11 травня 2016 року під час перегляду справи.
Таким чином, місцевий суд прийшов до вірного висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності, при цьому з'ясувавши, що оскаржуваним договором дарування було порушено права ОСОБА_1
ОСОБА_1 вищевказаного висновку не спростувала, посилання на те, що їй стало відомо про оскаржуваний договір в 2014 році спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги, щодо порушеного права доньки ОСОБА_3 колегія суддів відхиляє, оскільки місцевим судом було вірно зазначено, що станом на дату укладення договору дарування її права не порушувались, а ОСОБА_1 у визначений законом строк за захистом своїх порушених прав не звернулась.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «06» квітня 2021 року.
Головуючий
Судді: