Справа № 726/838/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4052/2021
06 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.
за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гусєва Павла Володимировича в інтересах Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у складі судді Марфіної Н.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати страхового відшкодування,-
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати страхового відшкодування, у якому просить стягнути з МТСБУ на свою користь пеню у розмірі 1424 грн 66 коп., 3 % річних у розмірі 213 грн 70 коп., інфляційних втрат у розмірі 722 грн 41 коп., а всього 2 360 грн 76 коп.; витрати пов'язані з наданням професійної правничої роботи у розмірі 6 000 грн, а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 840 грн. 80 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 07 грудня 2019 року в м. Чернівці по вул. Калинівська за участю транспортного засобу «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 сталася
ДТП Винним у даній пригоді визнано водія «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована.
Внаслідок ДТП транспортний засіб «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 не була застрахована, ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування майнової шкоди у розмірі 130 000 грн. 22.04.2020 року адвокат Павалюк Г.В. в інтересах ОСОБА_1 , було направлено на адресу МТСБУ адвокатський запис вих. № 2204, з проханням надати інформацію про те, з якої дати та за яким вхідним номером було зареєстровано МТСБУ надіслану позивачем заяву (датовану 26.12.2019 р.) про виплату страхового відшкодування (відшкодування оціненої шкоди) заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталася 07.12.2019 року в м. Чернівці по вул. Калинівській за участю ТЗ Citroen Evasion д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та ТЗ Toyota Camry д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , за наслідком розгляду котрої ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн, а також надати інформацію про те якої дати МТСБУ було (виплачене) перераховано ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн на підставі поданої ним заяви (датованої 26.12.2019 р.) про виплату страхового відшкодування (відшкодування оціненої шкоди) заподіяної в результаті ДТП.
У відповідь на запит, МТСБУ було надіслано лист від 30.04.2020 року вих. № 3.1-02/13424, в якому повідомлялось, що заява ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування була зареєстрована МТСБУ за вхідним номером 48060 від 28.12.2019 року, а виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн здійснено 16.04.2020 року.
Виплата страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. саме 16.04.2020 року підтверджується і банківською випискою про зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , що відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк».
Враховуючи ту обставину, що МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування на суму 130 000 грн поза межами встановленого строку, позивач просить стягнути 3 % річних, пеню та інфляційне збільшення боргу в сумі 2 360 грн 76 коп., що є предметом позову, за період прострочення з 28.03.2020року по16.04.2020року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі адвокат Гусєв П.В. в інтересах МТСБУ посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення районного суду скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішити питання судових витрат.
Вказано, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано норми спеціального законодавства, а саме: абз. 5 п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та покладено додатковий обов'язок на МТСБУ з виплати пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати страхового відшкодування.
Зазначено, що в порушення вимог ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем 26.12.2019 року поштою було направлено заяву про виплату страхового відшкодування, проте не надано всіх необхідних документів для прийняття рішення, зокрема постанови суду про притягнення до відповідальності винної особи, про що було повідомлено позивача та збільшено строк до 114 днів, гранична дата якого припадала на 20.04.2020 року та після отримання за запитом до Садгірського районного суду м. Чернівців постанови суду про притягнення до відповідальності винної особи 21.01.2020 року було сплачено кошти на рахунки потерпілого 14.04.2020 року.
У відзиві адвокат Павлюк Г.В. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу МТСБУ вважає необґрунтованою та безпідставною, просить суд залишити її без задоволення, а рішення районного суду без змін. Вирішити питання понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.
Заначено, що ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає обов'язку потерпілого надавити страховику постанову суду, якою доводиться вина особи, що вчинила ДТП та дата надання такої постанови не впливає на визначений законом граничний строк виплати страхового відшкодування, не зупиняє та не змінює його.
Крім того, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували його доводи про вимогу надання позивачем додаткових документів для виплати страхового відшкодування.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи,до суду не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу представник останнього Павлюк Г.В. просила розгляд даної справи проводити за їх відсутності, таким чином їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи (а.с. 90, 93).
Заслухавши адвоката Гусєва П.В. інтересах МТСБУ який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, що постановою Садгірського районного суду міста Чернівців від 26 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07 грудня 2019 року о 18 год. 42 хв., та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Зі змісту постанови: «З протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 297422 вбачається, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, а саме: 07.12.2019 року о 18 год. 42 хв. в м.Чернівці, вул. Калинівська, 13-А керуючи транспортним засобом «Citroen Evasion» номерний знак НОМЕР_1 (PL) не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив виїзд на зустрічну смугу та допустив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок дтп транспорті засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками» (а.с.51-52).
Встановлено, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 не була застрахована.
26 грудня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної внаслідок ДТП, що сталася 07 грудня 2019 року з вини водія транспортного засобу «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказану заяву МТСБУ отримало 28 грудня 2019 року (а.с. 6).
30 квітня 2020 року МТСБУ направило відповідь на запит №2204 від 22.04.2020 року, яким повідомило, що МТСБУ прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 відшкодування шкоди та сплатило 16 квітня 2020 року суму страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн., факт зарахування вказаних коштів 16 квітня 2020 року підтверджується випискою по банківському рахунку, відкритого на ім'я позивача (а.с. 8,10).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд виходив з його доведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення ст. 992 ЦК України визначають, що в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до ст. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склались між сторонами з приводу відшкодування страхового зобов'язанням, за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, у разі прострочення Страховиком виплати належної суми страхового відшкодування, Страхувальник має право вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми страхового відшкодування.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Перевіряючи розрахунки позивача про нарахування трьох проценти річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання та пені за весь час прострочення виплати страхового відшкодування, передбаченої п.36.5 ст.36 згаданого Закону, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про наявність підстав до задоволення позову, оскільки розрахунок позивачем проведено з дотриманням норм чинного законодавства.
Відповідно до справи,позивач звернувся з вимогою сплатити страхове відшкодування, яку відповідач, отримавши 28.12.2019 мав здійснити виплату у строк до 27.03.2020 року включно.
Отже, матеріалами справи доведено прострочення виплати позивачу страхового відшкодування за період з 28.03.2020року по 16.04.2020року, в сумі 130 000грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати страхового відшкодування обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Згідно ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
До заяви додаються:а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Отже, згаданим Законом на потерпілого не покладено обов'язку надання доказів притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
Такий обов'язок положеннями закону покладено саме на МТСБУ ( ст. 34 Закону).
Відповідно до абз. 5 п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 , звертаючись до МТСБУ 09 грудня 2019року з повідомленням про дорожньо-транспортну подію, повідомив про всі відомі йому обставини ДТП, а також орган МВС, який оформлював подію - управління патрульної поліції в Чернівецькій обл. (а.с.94).
У подальшому, 26.12.2019року позивач направив заяву про виплату страхового відшкодування, отриману страховиком 28.12.2019року, яка містила всі вимоги, передбачені ст.. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», лист УПП у Чернівецькій обл., а також повідомлено, що питання вини водія у вчиненні ДТП розглядається у Садгірському районному суді Чернівецької обл. (а.с.6).
Відповідно до справи, на запит МТСБУ Садгірським районним судом м. Чернівці було направлено копію постанови суду про притягнення винного у ДТП ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ( а.с.49-51).
За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що заява про здійснення страхового відшкодування та інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) - постанова про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, а тому не давали відповідачу підстав до збільшення передбаченого згаданим Законом 90-денного строку виплати страхового відшкодування.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, у сумі 3 000 грн., враховуючи таке.
Убачається, що 08.05.2020 року між позивачем та Павлюк Г.В. укладено договір про надання правової допомоги № 78, відповідно до умов якого, клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу, захист прав та інтересів Клієнта, з будь - якого юридичного питання, що виникне у Клієнта з третіми особами. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих наданих послуг (п. 3.6 договору) (а.с. 15).
Згідно додатку № 3 до договору про надання правової допомоги № 78 від 08.05.2020 року, Адвокат надає послуги Клієнту, що полягають у вчиненні всіх необхідних процесуальних дій, для звернення до Садгірського районного суду міста Чернівці з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення з МТСБУ пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 13 0000 грн., котре було виплачене 16.04.2020 року на відшкодування майнової шкоди, що завдана в результаті ДТП, що мала місце 07.12.2019 року в м. Чернівці по вул. Калинівській.
У п. 3 вказаного додатку сторони погодили, що вартість однієї роботи адвоката поза судовим засіданням за домовленістю сторін складає 2 000 грн.
Згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 05.06.2020 року та акту наданих послуг від 05.06.2020 року послуги з правової допомоги з написання (складання) позовної заяви Павлюк Г.В. узгодила з позивачем про те, що написання (складання) позовної заяви ОСОБА_1 до МТСБУ для подачі до Садгірського районного суду міста Чернівці з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення з МТСБУ пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн., котре було виплачене 16.04.2020 року на відшкодування майнової шкоди, що завдана в результаті ДТП, що мала місце 07.12.2019 року в м. Чернівці по вул. Калинівській становить 6000 грн. за три години. (а.с. 17, 18).
Згідно розрахункової квитанції серії ББАЄ №369718 ОСОБА_1 сплачено гонорар у розмірі 6 000 грн, передбачений Договором про надання правничої допомоги № 78 від 05.06.2020 року (а.с. 19).
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом надано належну оцінку доказам позивача на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що є правомірним розподілом витрат з огляду на складність справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та ціною позову, а також значенням справи для сторони.
Доводи викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, надана належна права оцінка всім фактичним обставинам даної справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції в цій справі, апеляційна скарга не містить.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу адвокат Павлюк Г.В. просила стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом Павлюк Г.В. надано: договір про надання правової допомоги 10.03.2021 року укладений між нею та позивачем (а.с. 96).
У додатку №1 від 10.03.2021 року до договору від 10.03.2021 року сторони домовились, що адвокат надає послуги, що полягають у вчиненні всіх необхідних процесуальних дій, для складання (написання) у справі №726/838/20 відзиву на апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.11.2020 року (а.с. 96).
У тому ж додатку №1 від 10.03.2021 року (п.З) до договору від 10.03.2021 року сторони погодили, що розмір ставки адвокатського гонорару за одну годину роботи адвоката поза судовим засіданням за домовленістю сторін складає 2000 грн/год.
У додатку №2 від 10.03.2021 року до договору від 10.03.2021 року сторони погодили розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 2 000 грн, виходячи з погодинної ставки адвокатського гонорару, узгодженого сторонами договору у додатку №1 (2000 грн /1год. роботи адвоката) (а.с. 98).
Згідно вказаного розрахунку адвокатом були надані наступні послуги: складання (написання) у справі №726/838/20 відзиву на апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.11.2020 року, на що адвокатом витрачено 1 год.
Всього адвокатом надані послуги з правничої допомоги обсягом 1 год., загальною вартістю 2 000 грн, із розрахунку за 1 год. роботи, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
Факт належного надання адвокатом послуг, розрахунок суми гонорару за надання яких наведено у додатку №2, підтверджується Актом наданих послуг від 10.03.2021 р. до договору від 10.03.2021 року (а.с. 99).
Оплата послуг підтверджується розрахунковою квитанцією серії ББАЄ № 369725 від 10.03.2021 р. та довідкою адвоката Павалюк Г.В. (а.с. 101).
Отже, враховуючи зазначене вище, позивач довів понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача про стягнення із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме : витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, надана належна права оцінка всім фактичним обставинам даної справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції в цій справі, апеляційна скарга не містить.
Судом повно з'ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Гусєва Павла Володимировича в інтересах Моторно (транспортного) страхового бюро України залишити без змін.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року залишити без змін.
Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 2 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: