06 квітня 2021 року місто Київ.
Справа 369/15872/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1680/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів Олійника В.І., Кулікової С.В.
секретар судового засідання Міщенко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинський районний суд Київської області від 02 червня 2020 року (у складі судді Пінкевич Н.С., інформація щодо дати складення повного тексту відсутня)
в справі за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я, -
У грудні 2018 року позивач звернувся до суду з цим позовом. Свої вимоги мотивував тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018110200001212 від 28.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, встановлено, що 27.02.2018 близько 17 години 00 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota-LandCruise 200» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась автодорогою «с. Крюківщина - c. Тарасівка», що в межах Києво-Святошинського району Київської області, в напрямку с. Крюківщина. Рухаючись у вказаному напрямку, зазначеною автодорогою, перед селом Крюківщина, водій ОСОБА_2 проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою та її змінами, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, в результаті чого втратила керованість автомобілем та виїхала на смугу зустрічного руху, де здійснила зіткнення із автомобілем «KIA Cee'd», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «KIA Cee'd» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому діалізу проксимальної фаланги 1-го пальця правої стопи зі зміщенням відламків, що згідно висновку експерта № 68/Д від 18.05.2018 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого розгляду здоров'я терміном понад 21 день. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, потерпіла ОСОБА_4 , знаходилась на стаціонарному лікуванні в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району (відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної державної адміністрації) з 27.02.2018 по 29.03.2018 року, тобто перебувала на лікуванні 30 днів.
Позивач просив стягнути з відповідача вартість лікування проведеного в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району. Згідно з розрахунком вартості лікування, наданим Центральною районною лікарнею Києво-Святошинського району (відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної державної адміністрації), №493 від 04.06.2018, вартість лікування потерпілої ОСОБА_4 за 30 ліжко/днів склала 26 374 грн. 50 коп., судові витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2020 року позовні вимоги першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 від кримінального правопорушення на користь держави в сумі 26 374,50 грн. в особі комунального некомерційного підприємства «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове яким відмовити у задоволені позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано усі обставини справи, не надано належної і об'єктивної оцінки наявним у справі доказам, допущено грубі порушення норм ЦПК України, судом надано беззаперечну перевагу доказам позивача та ухвалено рішення без участі сторін і без клопотання позивача про розгляд справи без його участі, без закінчення підготовчого судового засідання у справі та призначення справи до розгляду, без заміни припиненої особи в інтересах якої подано позовну заяву на належну особу, яка є її правонаступником, без наявності у справі і без витребування належних і допустимих доказів, які б підтверджували достовірність розрахунків понесених витрат на лікування потерпілої, без висновку судово-медичної експертизи та застосування наслідків ухилення позивача від подання експертам необхідних матеріалів та документів, які передбачені ст. 109 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року учасникам справи було встановлено 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень щодо заявлених клопотань.
Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило.
Подаючи апеляційну скаргу, скаржником подано клопотання про витребування від Комунального некомерційного підприємства «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради»)документів; про призначення у цивільній справі № 369/15872/20 судово-медичної експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 рокуклопотання ОСОБА_2 про проведення судово-медичної експертизи - задоволено
Призначено в справі судову-медичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:
Чи потребує лікування у стаціонарі тілесне ушкодження у вигляді уламкового перелому діалізу проксимальної фаланги 1-го пальця правої стопи зі зміщенням уламків, яке було отримано ОСОБА_4 ?
Чи можливе амбулаторне лікування тілесного ушкодження у вигляді уламкового перелому діалізу проксимальної фаланги 1-го пальця правої стопи зі зміщенням уламків, що зазнала потерпіла ОСОБА_4 1994 року народження?
Чи є обґрунтованим перебування потерпілої ОСОБА_4 , 1994 року народження, на стаціонарному лікуванні у Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району у період з 27.02.2018 року по 29.03.2018 року з тілесним ушкодженням у вигляді уламкового перелому діалізу проксимальної фаланги 1 -го пальця правої стопи зі зміщенням уламків?
Чи відповідає призначене ОСОБА_4 , 1994 року народження лікування на стаціонарі у Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району у період з 27.02.2018 року по 29.03.2018 року завданому їй тілесному ушкодженню у вигляді уламкового перелому діалізу проксимальної фаланги 1-го пальця правої стопи зі зміщенням уламків?
Проведення експертизи доручено експертам Київського обласного бюро судово-медичної експертизи за адресою : 04112, вул. Оранжерейна, 7, м. Київ.
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384,385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
В розпорядження експертів надано матеріали даної цивільної справи та витребувану судом медичну документацію, копії якої приєднати до справи.
Попередню оплату вартості проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 .
Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року клопотання експерта Київського обласного бюро судово-медичної експертизи про витребування оригіналів медичної документації - задоволено
Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради»:
оригінали медичної документації на ім'я ОСОБА_4 1994 року народження., щодо її лікування у ЦРЛ Києво-Святошинського району в період 27.02 по 29.03.2018 року (медична карта № 2416 від 27.02- 29.03.2018р стаціонарного хворого Києво-Святошинської ЦРЛ, усі виконані рентгенівські знімки, за наявності - іншу медичну документацію.
18 січня 2021 року на виконання ухвали апеляційного суду від Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» надано оригінал медичної документації (медична карта № 2416 від 27.02- 29.03.2018 р.) стаціонарного хворого ОСОБА_4 1994 р.н. та зазначено, що рентгенівські знімки у закладі відсутні, оскільки були видані пацієнту при виписці зі стаціонару.
Листом Київського апеляційного суду від 11.02.2021 року направлено ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 для виконання надісланий Комунальним закладом Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» рахунок на оплату судово-медичної експертизи.
Листом Київського апеляційного суду від 04.03.2021 року направлено повторно ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 для виконання надісланий вдруге Комунальним закладом Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» рахунок на оплату судово-медичної експертизи.
Відповідно до листа від 16.03.2021 року КЗ Київської області « Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» ухвала суду про проведення медичної експертизи не виконана у зв'язку з не проведенням оплати.
23.03.2021 року на адресу суду надійшла цивільна справа 369/15872/18 та передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року відновлено провадження в даній справі та призначено справу в судове засідання на 06 квітня 2021 року.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, а також враховуючи , що дана справа перебуває в провадженні суду з вересня 2020 року, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 131-1 Конституції України повноваження по здійсненню захисту інтересів держави, в тому числі шляхом представництва її інтересів у суді, покладено на органи прокуратури.
Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
На підставі ч. З ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.
Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При цьому, прокурором попередньо, до звернення до суду, повідомлено про це відділ охорони здоров'я Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, за обставинами даної справи прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі медичного закладу в якому потерпіла особа від злочину перебувала на лікуванні.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вироком суду встановлені обставини щодо отриманих травм, проведеного лікування, винних дій відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями та шкодою. Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, відсутні в матеріалах справи докази того, що потерпілий перебував на лікуванні менше часу ніж зазначено в позові.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають права зворотної вимоги до фізичної особи винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.
Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я, на лікування потерпілого від цього злочину.
Згідно із частиною 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу здійснюються за рахунок місцевого бюджету.
Судом встановлено, що 27.02.2018 близько 17 години 00 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota-LandCruise 200» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась автодорогою «с. Крюківщина - c. Тарасівка», що в межах Києво-Святошинського району Київської області, в напряму с. Крюківщина. Рухаючись у вказаному напрямку, зазначеною автодорогою, перед селом Крюківщина, водій ОСОБА_2 проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою та її змінами, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, в результаті чого втратила керованість автомобілем та виїхала на смугу зустрічного руху, де здійснила зіткнення із автомобілем "KIA Cee'd", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «KIA Cee'd» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому діалізу проксимальної фаланги 1-го пальця правої стопи зі зміщенням відламків, що згідно висновку експерта № 68/Д від 18.05.2018 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого розгляду здоров'я терміном понад 21 день.
В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 1.5 відповдіно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; 2.3. б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу i не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Miністрів України №1306 від 10.10.2001 року.
Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, потерпіла ОСОБА_4 , знаходилась на стаціонарному лікуванні в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району (відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної державної адміністрації). яка на даний час є Комунальним некомерційним підприємством «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» з 27.02.2018 по 29.03.2018 року, тобто лікувалася на протязі 30 днів.
Згідно з розрахунком вартості лікування, наданим Центральною районною лікарнею Києво-Святошинського району (відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної державної адміністрації), №493 від 04.06.2018, вартість лікування потерпілої ОСОБА_4 за 30 ліжко/днів склала 26 374 грн. 50 коп.
Судом встановлено що відповідач ОСОБА_2 не відшкодувала витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.11.2018 ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності та визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Вищевказаний вирок 01.12.2018 набрав законної сили та оскаржений сторонами не був.
Відповідно до п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07.07.1995 за № 11 відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку). В усіх інших випадках, таке відшкодування провадиться в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п. 3 цієї постанови витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
На підставі вищенаведених фактів суд встановив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Дослідивши наявні в справі письмові докази. колегія суддів приходить до висновку. що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам Закону.
Доводи ОСОБА_2 про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували достовірність розрахунків понесених витрат на лікування потерпілої колегія суддів не приймає,виходячи з наступного:
Із матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому діалізу проксимальної фаланги 1-го пальця правої стопи зі зміщенням відламків, що згідно висновку експерта № 68/Д від 18.05.2018 року та перебувала на стаціонарному лікуванні в Центральній районній лікарні Києво-Святошинського району (відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної державної адміністрації) з 27.02.2018 по 29.03.2018 року
Відповідно до розрахунків вартості лікування, які надані Центральною районною лікарнею Києво-Святошинського району (відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної державної адміністрації), №493 від 04.06.2018, вартість лікування потерпілої ОСОБА_4 за 30 ліжко/днів склала 26 374 грн. 50 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
За змістом наведеної норми матеріального права обов'язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров'ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.
Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
З огляду на викладене позивачем надані належні докази, складені медичним закладом, в якому лікувалась потерпіла у відповідності з вимогами закону.
Відповідачка не надала ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду доказів, які б свідчили про те, що потерпіла не потребувала такого тривалого перебування в стаціонарі та не лікувалась скільки часу.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
З огляду на те, що призначена судом експертиза не була проведена через не оплату її вартості відповідачем, суд визнає доведеним факт необхідності перебування потерпілої особи на лікування 30 днів. При цьому період лікування був необхідний для лікування, отриманих з вини відповідача травм.
Встановлені фактичні обставини справи та наведені норми права, дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскільки отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілою від злочину ОСОБА_4 та як наслідок її перебування на стаціонарному лікуванні, знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП, у вчиненні якої визнано винним відповідача ОСОБА_2 що підтверджується вироком Києво-Святошинського району Київської області від 01.11.2018 року, а розмір витрат закладу охорони здоров'я визначений відповідно до встановленого законом порядку.
Доводи скарги про те, що судом розгляд справи проведено без заміни припиненої особи в інтересах якої подано позовну заяву на належну особу, яка є її правонаступником, апеляційний суд вважає такими. що не впливають на законність рішення суду.
Листом від 16.08.2019 № 1163 комунальне некомерційне підприємство «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» повідомила суд про те, що 09.01.2019 було припинено Центральну районну лікарню Києво-Святошинського району та зареєстровано комунальне некомерційне підприємство «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради». Також, цим же листом повідомлено суд, що 01.04.2019 Києво-Святошинською районної державною адміністрацією Київської області було видано розпорядження № 226 «Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської РДА». 26.06.2019 внесено до ЄДРПОУ запис про припинення юридичної особи Відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської РДА.
Відповідно до рішення Києво-Святошинської районної ради від 06.09.2018 № 471-29-VII комунальне некомерційне підприємство «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» є правонаступником Відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської РДА.
З огляду на це витрати, понесені закладом охорони здоров'я мають бути відшкодовані саме на користь комунального некомерційного підприємства «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради»
Несплата відповідачем вказаних коштів порушує інтереси держави у вигляді недоотриманих коштів для фінансування закладів охорони здоров'я, що є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.
Доводи скарги, про те, що рішення суду ухвалено без проведення експертизи, колегія не приймає з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 376 ЦПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Так ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 рокуклопотання ОСОБА_2 про проведення судово-медичної експертизи було задоволено, в суді апеляційної інстанції, однак відповідачем не здійснено оплату такої експертизи, у зв'язку із чим цивільну справу повернуто без її проведення.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в частині розгляду позову без участі відповідача та за наявного клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв сторону відповідача про розгляду справи.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права.
Судом не встановлено порушення процесуальних норм. які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.
Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими під час розгляду справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а)г) п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинський районний суд Київської областівід 02 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 08 квітня 2021 року.
Головуючий
Судді: