Справа № 755/17063/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5542/2021
06 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.
за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року у складі судді Яровенко Н.О.,
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулось у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.08.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №50005504.
Відповідно до договору кредиту відповідач отримав кошти у сумі 142 736 грн на придбання автомобіля Фольксваген Пассат В7, 2012 року випуску, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,50% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.07.2017 року.
Відповідно до п. 1.6 загальних умов зобов'язання відповідача перед ТОВ «Порше Моібліті» за кредитним договором № 50005504 від 15.08.2012 року забезпечено договором застави № 50005504 від 21.08.2012 року.
Вказано, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 99 700 грн 04 коп.
18.09.2015 року на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати відсотків, проте дана вимога була проігнорована.
У лютому 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача та ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Автосейл» про звернення стягнення на предмет застави.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50005504 від 15.08.2012 року на загальну суму 250 528 грн. 80 коп.
Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat B7 з об'ємом двигуна 1 968 см3, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ), визначивши спосіб реалізації предмета застави, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною в розмірі 356 840 грн. 00. В задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2018 року задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості відповідача перед ТОВ "Порше Мобіліті" за кредитним договором №50005504 від 15 серпня 2012 року стягнуто кошти в сумі 252 248 грн 69 коп.
Звернуто стягнення на предмет застави автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною в розмірі 356 840 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" суму штрафу в розмірі 35 684 грн. в порядку п.4.1.2 Договору застави транспортного засобу №50005504 від 21 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В., зареєстрованим в реєстрі за №4774. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Враховуючи зазначене, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 69 105 грн 88 коп. за період з 08.09.2017 року по 07.09.2020 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором №50005504 від 15.07.2012 року у розмірі 20 193 грн 27 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 800 грн. та заборгованість за кредитним договором у розмірі 69 105 грн 88 коп. станом на 07.09.2020 року за період з 08.09.2017 року по 07.09.2020 року. Судові витрати покласти на відповідача.
Вказано, що районним судом не враховано практику Верховного суду щодо спірних правовідносин, яка приймалась за участі ТОВ «Порше Мобіліті», а саме останню правову позицію за 2020 рік, застосувавши висновки за 2016 та 2017 роки.
Також не погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 800 грн., оскільки позивачем було заявлено про розподіл витрат ще в позовній заяві, що судом було неврахована.
Відзиву на апеляційну скаргу не дійшло.
Позивач в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 143) до суду направив клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 144-147).
10 березня 2021 року судом було опубліковано на офіційній сторінці Київського апеляційного суду на порталі «Судова влада України» судову повістку-повідомлення ОСОБА_1 про призначення судового засідання за апеляційною скаргою ТОВ «Порше Мобіліті» (а.с. 142).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, 15 серпня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50005504, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 142 736 грн, що еквівалентно на дату укладання договору 17600 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту 15 серпня 2017 року, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Passat В7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1 968 куб.см., рік випуску 2012 (а.с. 19-22).
Відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Зобов'язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50005504 від 21 серпня 2012 року забезпечено договором застави № 50005504 від 21 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В., згідно з умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VW, модель модель Passat В7, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1 968 куб.см., рік випуску 2012 (а.с .27-30).
18.09.2015 року на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати відсотків, проте дана вимога була проігнорована (а.с. 50-51).
З матеріалів справи встановлено, що у лютому 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до відповідача та ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Автосейл» про звернення стягнення на предмет застави, за результатом якого було ухвалено рішенняПечерського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50005504 від 15.08.2012 року на загальну суму 250 528 грн. 80 коп., а також звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat B7, визначивши спосіб реалізації предмета застави, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною в розмірі 356 840 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Порше Мобіліті" за кредитним договором №50005504 від 15 серпня 2012 року в сумі 252248 грн 69 коп., що складається з: 99790 грн 04 коп. сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом; 4 480 грн 03 коп. сума 3% річних за час прострочення за кредитом; 8 235 грн 21 коп. сума пені, нарахованої за пунктом 8.1 Загальних умов простроченої заборгованості за кредитом; 124 579 грн 72 коп. сума дострокової заборгованості за кредитом; 648 грн 85 коп. сума заборгованості за процентами; 2 514 грн 84 коп. 3% річних за прострочення повернення суми дострокової заборгованості за кредитом та процентами; 12 000 грн. витрати на оплату юридичних послуг, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat В7, об'єм двигуна 1968 см3, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною в розмірі 356 840 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ'Порше Мобіліті" суму штрафу в розмірі 35 684 грн. в порядку п.4.1.2 Договору застави транспортного засобу №50005504 від 21 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В., зареєстрованим в реєстрі за №4774.В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 12-17).
Убачається, що в апеляційній скарзі ТОВ "Порше Мобіліті" просить стягнути з ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 69 105 грн 88 коп. за період з 08.09.2017 року по 07.09.2020 року.
Районним судом позовні вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" в частині стягнення 3% річних в розмірі 20 193 грн 27 коп. задоволено, з чим і погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних втрат на загальну суду 48 912 грн 61 коп. районний суд виходив з того, що оскільки кредитор внаслідок повернення кредиту в еквіваленті до долара США не несе збитків викликаних знеціненням гривні, забезпечив повернення виданого кредиту від інфляції національної валюти - гривні шляхом прив'язки її до долара США, нарахування на залишок кредиту інфляційних втрат є подвійним стягненням.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Так, позивачем в позовній заяві наведено розрахунок інфляційних витрат за період часу з 08 вересня 2017 року по 07 вересня 2020 року, яка складається із наступного: 21 754 грн 23 коп. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням сплати періодичних платежів за кредитом за період з 08 вересня 2017 року по 07 вересня 2020 року та 27 158 грн 38 коп. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням дострокового повернення кредиту за період з 08 вересня 2017 року по 07 вересня 2020 року.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування процентів має компенсаційний а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи ту обставину, що позивач скористався своїм правом обирати валюту зобов'язання та пред'явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на дату ухвалення Печерським районним суду м. Києва рішення від 02 липня 2018 року скасованого постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року з ухваленням по справі нового судового рішення, тому з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України гривня, і нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року, у справі №340/385/17.
Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на викладене, не врахував зазначену правову позицію Верховного Суду й дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав до стягнення з відповідача інфляційних втрат.
За таких обставин, слід визнати помилковим висновок суду про відмову у стягненні інфляційних втрат на прострочену суму у доларах США, хоча, з урахуванням встановлених вище обставин, таке нарахування слід провести виходячи з розміру грошового зобов'язання у національній валюті, гривні.
У зв'язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення такої вимоги у розмірі 48 912 грн. 61 коп.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 800 грн., районний суд виходив з того, що позивача не додано акту приймання-передачі на виконання договору про надання правової допомоги та не надано належних та допустимих доказів, зокрема, відповідної квитанції, які б підтверджували факт сплати вказаної суми адвокату.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» п.131).
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт сплати вказаної суми адвокату, а також не долучено акту приймання-передачі наданих послуг, що в супереч норм закону є підставою для відмови в задоволенні вказаної вимоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було заявлено про розподіл витрат у позовній заяві з посиланням на подальше надання необхідних доказів колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки у прохальній частини позову зазначено про необхідність вирішення судом питання про розподіл судових витрат.
При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що розгляд справи проводився у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи в судове засідання та, відповідно, без стадії судового розгляду - судових дебат.
Отже, судом першої інстанції відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу за недоведеністю.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду в цій частині обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні інфляційних втрат постановлене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Порше Мобіліті» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 153 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року в частині відмови в стягненні інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» 48 912 грн 61 коп. інфляційних втрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судові витрати пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 153 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: