Головуючий у І інстанції Кошель Б.І.
Провадження №22-ц/824/3830/2021 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
01 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України та Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення невиплаченої заробітної плати,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив про його задоволення, посилаючись на те, що відповідно до наказу №09-03/36 від 14.11.2019 року його призначено на посаду заступника директора з науково-навчальної роботи Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України. БІНПО є територіально відокремленим структурним підрозділом Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України та не являється юридичною особою, а створений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 року № 969-р (що підтверджується пп.1.2., 1.8. розділу 1 Положення про БІНПО, затвердженого наказом ректору Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» 27.02.2020 року).
Наказом директора БІНПО ОСОБА_2 «Про тимчасове відсторонення від виконання посадових обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи ОСОБА_1 » № 01-01/36-о.д. від 27 березня 2020 року позивача було тимчасово відсторонено з 27 березня 2020 року від виконання обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи під час роботи експертної комісії щодо перевірки фактів, зазначених у службових записках.
Наказом директора БІНПО ОСОБА_2 «Про введення в дію рішення дистанційного засідання Вченої ради Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти від 26 березня 2020 року Протокол № 2» № 01-01/37-О.Д. від 30 березня 2020 року вирішено переглянути позивачу навчальне навантаження та перевести на погодинну оплату праці за фактично відпрацьований час (підпункт 5.2. пункту 5 наказу); а згідно підпункту 6.1. пункту 6 цього наказу вирішено порушити клопотання перед ректором Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України про звільнення з посади заступника директора з науково-навчальної роботи БІНПО ОСОБА_1 .
Наказом директора БІНПО ОСОБА_2 «За особовим складом» № 09-03/34 від 28.04.2020 року позивачу, призначеному на 0.5 ставки посади професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту за спеціальним фондом за сумісництвом, встановлено з 28.04.2020 року оплату праці за фактично відпрацьований час.
Наказом Т.в.о. директора БІНПО ОСОБА_3 «Про звільнення ОСОБА_1 » № 09-03/53 від 31.08.2020 року ОСОБА_1 , заступника директора з науково-навчальної роботи БІНПО ДЗВО «УМО» звільнено з 31.08.2020 року у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Зазначені вище накази директора БІНПО ОСОБА_2 про тимчасове відсторонення від виконання посадових обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи ОСОБА_1 ; «Про введення в дію рішення дистанційного засідання Вченої ради Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти від 26 березня 2020р. Протокол № 2» (в частині підпункту 1.2. пункту 1., підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. пункту 2., підпункту 4.2. пункту 4, підпункту 5.2. пункту 5 та підпункту 6.1. пункту 6 наказу), наказ «За особовим складом» №09-03/34 від 28.04.2020 року та наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » № 09-03/53 від 31.08.2020 року є незаконними, безпідставними та протиправними, оскільки ці накази винесені роботодавцем з порушенням вимог діючого трудового законодавства.
Зокрема, у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для тимчасового відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків та переведення його з 28.04.2020 року на погодинну оплату праці за фактично відпрацьований час.
Незаконним, на думку позивача, є і наказ про його звільнення від 31.08.2020 року з підстав недотримання відповідачем процедури звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП, оскільки позивача було попереджено про наступне звільнення 01.07.2020 року поштовими засобами зв'язку з порушенням терміну, встановленого ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України та не запропоновано вакантну на час звільнення посаду директора інституту з навчальної роботи.
З вищенаведених підстав звільнення позивача є незаконним і він підлягає поновленню на роботі на попередній посаді із виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора БІНПО ОСОБА_2 «Про тимчасове відсторонення від виконання посадових обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи ОСОБА_1 » №01-01/36-о.д. від 27.03.2020 року; визнати незаконним та скасувати наказ директора БІНПО ОСОБА_2 «Про введення в дію рішення дистанційного засідання Вченої ради Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти від 26.03.2020 року Протокол №2 №01-01/37-О.Д. від 30.03.2020 року (в частині підпунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 4.2, 5.2, 6.1 наказу); визнати незаконним та скасувати наказ директора БІНПО ОСОБА_2 «За особовим складом» №09-03/34 від 28.04.2020 року; визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. директора БІНПО ОСОБА_3 «Про звільнення ОСОБА_1 » №09-03/53 від 31.08.2020 року; стягнути з Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 459,44 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 522,60 грн.; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з науково-навчальної роботи БІНПО Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України; стягнути з БІНПО Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам, які мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу директор Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України ОСОБА_2 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.
Представники відповідача Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України Борисенко Є.С., Довгопол О.М. та ОСОБА_2 в апеляційному суді проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечили з підстав, викладених у відзиві на скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №09-03/36 від 14.11.2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора з науково-навчальної роботи Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України.
Наказом директора Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України ОСОБА_2 «Про тимчасове відсторонення від виконання посадових обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи ОСОБА_1 » №01-01/36-о.д. від 27.03.2020 року ОСОБА_1 із 27.03.2020 року тимчасово відсторонено від виконання посадових обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи у зв'язку із письмовими зверненнями науково-педагогічних працівників БІНПО завідувачів кафедр і структурних підрозділів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , професора ОСОБА_7 щодо погроз, тиску, мобінгу з боку заступника директора з ННР ОСОБА_1 для перевірки вказаних фактів (том 1, а.с.27-28).
Наказом директора Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук УкраїниОСОБА_2 «Про введення в дію рішення дистанційного засідання Вченої ради Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти від 26 березня 2020 року Протокол № 2» № 01-01/37-О.Д. від 30 березня 2020 року вирішено переглянути навчальне навантаження науково-педагогічних працівників та перевести їх на погодинну оплату праці за фактично відпрацьований час (підпункт 5.2. пункту 5 наказу); згідно підпункту 6.1. пункту 6 цього наказу вирішено порушити клопотання перед ректором Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України про звільнення з посади заступника директора з науково-навчальної роботи БІНПО ОСОБА_1 (том 1, а.с.40-42).
Наказом директора Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України ОСОБА_2 «За особовим складом» №09-03/34 від 28.04.2020 року ОСОБА_1 , призначеному на 0,5 ставки посади професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту за спеціальним фондом за сумісництвом, оплату праці з 28.04.2020 року встановлено за фактично відпрацьований час відповідно до ст.102-1 КЗпП України (том 1, а.с.44).
Наказом директора Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України ОСОБА_2 №01-01/65-о.д. від 24.06.2020 року ОСОБА_1 повернуто до виконання посадових обов'язків (том 1, а.с.195).
Наказом т.в.о. директора Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України ОСОБА_3 «Про звільнення ОСОБА_1 » №09-03/53 від 31.08.2020 року ОСОБА_1 з 31.08.2020 року звільнено з посади заступника директора з науково-навчальної роботи БІНПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти» за спеціальним фондом на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників (том 1, а.с.146).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені у Кодексі законів про працю України.
Відповідно до ст.4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконними та скасування наказу «Про тимчасове відсторонення від виконання посадових обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи ОСОБА_1 » №01-01/36-о.д. від 27.03.2020 року; наказу «Про введення в дію рішення дистанційного засідання Вченої ради Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти від 26.03.2020 року Протокол №2 №01-01/37-О.Д. від 30.03.2020 року (в частині підпунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 4.2, 5.2, 6.1 наказу), та наказу «За особовим складом» №09-03/34 від 28.04.2020 року, суд першої інстанції виходив з наступного.
Наказ «Про тимчасове відсторонення від виконання посадових обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи ОСОБА_1 » №01-01/36-о.д. від 27.03.2020 року, на час розгляду справи судом був скасований наказом директора Інституту від 24.06.2020 року №01-01/65-о.д. «Про повернення до виконання обов'язків заступника директора з науково-навчальної роботи ОСОБА_1 », тому правильним є висновок суду про те, що даний наказ жодних прав позивача на час ухвалення рішення не порушує, а тому і підстави до визнання його незаконним та скасування відсутні.
Наказ директора БІНПО «Про введення в дію рішення дистанційного засідання Вченої ради Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти від 26.03.2020 року Протокол № 2 № 01-01/37 - О.Д. від 30.03.2020 року в частині підпункту 1.2. пункту 1., підпунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. пункту 2., підпункту 4.2. пункту 4 - стосуються виконання прямих обов'язків позивача, який був тимчасово відсторонений від посади та його обов'язки були покладені на кандидата психологічних наук ОСОБА_8 , яка і виконувала усі завдання, передбачені у наказі № 01-01/37 - О.Д. від 30.03.2020 року.
Стосовно підпункту 5.2. пункту 5 наказу, то з матеріалів справи вбачається, що питання про перегляд навчального навантаження науково-педагогічних працівників та перевід їх на погодинну оплату праці було розглянуте Вченою радою Інституту та затверджене голосуванням до виконання.
Стосовно підпункту 6.1. пункту 6 наказу відповідно до п.2.4 Положення про Білоцерківський інститут неперервної професійної освіти - територіально відокремлений структурний підрозділ ДЗВО «Університет менеджменту освіти» від 27.02.2020 року, що є основним установчим документом Інституту, директор Інституту приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Інституту, крім заступників директора, вченого секретаря, головного бухгалтера, керівників структурних підрозділів та завідувачів кафедр до обрання за конкурсом, які призначаються на роботу та звільняються директором Інституту за письмовим погодженням з ректором Університету. Тому, оскільки директор Інституту не вправі самостійно звільнити заступника директора з науково-навчальної роботи без попереднього письмового погодження з ректором ДЗВО «Університет менеджменту освіти», рішенням Вченої ради Інституту було вирішено звернутися з письмовим зверненням до ректора Університету з клопотанням про звільнення заступника директора з науково-навчальної роботи. Враховуючи викладене, підпункт 6.1. пункту 6 наказу директора № 01-01/37 - О.Д. від 30.03.2020 року відповідає Положенню про Інститут, є законним і скасуванню не підлягає.
Наказ директора БІНПО № 09-03/34 від 28.04.2020 року «За особовим складом» прийнятий у зв'язку із тим, що із введенням карантинних обмежень на території України та наказів директора Інституту: № 01-01/32-о.д від 12.03.2020 року «Про введення обмежувальних заходів» та№ 01-01/38-о.д. від 06.04.2020 року «Про введення обмежувальних заходів»; розпорядження директора від 10.04.2020 pоку № 13-Р «Про організацію освітнього процесу для здобувачів освіти освітніх рівнів «бакалавр» та «магістр» під час обмежувальних заходів»; № 01-01/46-О.д. від 23.04.2020 року «Про організацію освітнього процесу в умовах карантинних заходів у квітні-травні 2020 року», освітній процес здобувачів освіти освітніх рівнів «бакалавр» та «магістр» був організований відповідно до розкладів занять в режимі онлайн із використанням технологій дистанційного навчання, інтернет ресурсів на освітній платформі БІНПО ПРОФОСВІТА (режим доступу profosvita.org).
ОСОБА_1 , призначений на 0,5 ставки посади професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту, відповідно до своїх посадових обов'язків мав забезпечувати високу ефективність педагогічного процесу, розробляти навчальні програми та нести відповідальність за їх реалізацію у відповідності з навчальними планами та графіком навчального процесу, мав проводити навчання студентів, брати участь у розробці навчальних програм тощо.
Однак згідно наявних у справі копій службових записок т.в.о. заступника директора з ННР ОСОБА_8 : службової записки від 13.04.2020 року;службової записки від 16.04.2020 року;службової записки від 23.04.2020 року (том 1, а.с.181-185) ОСОБА_1 безпідставно не проводив заняття зі здобувачами освіти, не попередивши їх та директора Інституту, через що здобувачі змушені самі були шукати зв'язки з директором, щоб з'ясовувати обставини, чому систематично цим викладачем їм не проводяться заняття (за які вони заплатили кошти) згідно з розкладом.
При цьому, позивач був ознайомлений з розкладом занять, та умисно не проводив пари студентам упродовж 3 днів, що призвело до негайної заміни викладачів дисциплін «Основи управлінського консультування» - наказ № 01-01/39-0.Д. від 14.04.2020 року, з дисципліни « Менеджмент організацій» - наказ № 01-01/40-0.д. від 16.04.2020 року, з дисципліни «Аудит і оцінювання управлінської діяльності» - наказ № 01-01/45-О.Д. від 23.04.2020 року.
Наказом директора Інституту № 01-01/41-О.Д. від 17.04.2020 року «Про внесення змін до запланованого навчального навантаження науково-педагогічних працівників, які забезпечують освітній процес здобувачів освіти освітнього рівня «бакалавр» і «магістр» було наказано т.в.о. заступниці директора з ННР ОСОБА_8 внести зміни до запланованого навчального навантаження науково-педагогічних працівників відповідно до робочих навчальних планів 2019-2020 років.
За результатами перерахунку ОСОБА_8 службовою запискою від 23.04.2020 року зазначила, що у призначеного на 0,5 ставки за сумісництвом (спеціальний фонд) професора кафедри ПП та М ОСОБА_1 станом на 23.04.2020 року навчальне навантаження не виконане і становить 0 (нуль) годин. Також вказала, що на травень та червень 2020 року навчальне навантаження на позивача, як професора кафедри, призначеного на 0,5 ставки за сумісництвом (спеціальний фонд) відповідно до робочих навчальних планів на 2019-2020 рік не передбачено.
Відповідно до ч.2. ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» робочий час наукового працівника включає час виконання ним навчальної, наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» норми часу навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи визначаються виключно закладом вищої освіти.
Відповідно до п.5. «Положення про планування та облік роботи науково-педагогічних працівників у Білоцерківському інституті неперервної професійної освіти ДЗВО «Університет менеджменту освіти» від 28.01.2020 року норми часу є підставою для складання індивідуального плану роботи науково-педагогічного працівника. Індивідуальний план роботи є основним документом, що визначає роботу кожного науково-педагогічного працівника на навчальний рік. До індивідуального плану вносяться заплановані йому на поточний рік навчальна, методична, наукова, організаційна та інші види робіт, у тому числі з підвищенням власної професійної освіти.
Індивідуальний план роботи викладача та її облік затверджується на засіданні кафедри та підписується завідуючим кафедри.
Відповідно до п. 6. усі види робіт виконуються згідно з індивідуальним планом роботи науково-педагогічного працівника, графіком навчального процесу та розкладом занять.
Індивідуальний план роботи позивача не був затверджений на засіданні кафедри педагогіки, психології та менеджменту та не був підписаним в.о. завідувача кафедри ОСОБА_5 . Факт незатвердження індивідуального плану та звіту про виконання індивідуального плану зафіксований у протоколі засідання кафедри педагогіки, психології та менеджменту від 23.06.2020 року № 8.
Враховуючи викладені обставини та зважаючи на те, що позивачем не виконувалися належним чином його посадові обов'язки, наказ роботодавця №09-03/34 від 28.04.2020 року «За особовим складом» про встановлення позивачу оплати праці з 28.04.2020 року за фактично відпрацьований час є законним та не підлягає скасуванню, зважаючи також і на те, що такий спосіб оплати праці передбачений діючим трудовим законодавством, зокрема, відповідно до ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Погоджується колегія суддів і з рішенням суду в частині відмови у нарахуванні та стягненні з відповідача на користь позивача заробітної плати за квітень-серпень 2020 року, оскільки у зв'язку із тим, що позивач відмовився виконувати свої посадові обов'язки, не надавав підтвердження виконаної роботи згідно «Положення про планування та облік роботи науково-педагогічних працівників у Білоцерківському інституті неперервної професійної освіти ДЗВО «Університет менеджменту освіти» від 28.01.2020 року, не проводив заняття зі студентами відповідно до затвердженого розкладу занять, навчальні години позивача були розподілені між іншими науково-педагогічними працівниками, а відповідно і заробітна плата також.
Наказом директора Інституту № 01-01/41-О.Д. від 17.04.2020 року «Про внесення змін до запланованого навчального навантаження науково-педагогічних працівників, які забезпечують освітній процес здобувачів освіти освітнього рівня «бакалавр» і «магістр», було проведено перерахунок навчального навантаження та виявлено, що у ОСОБА_1 , призначеного на 0,5 ставки за сумісництвом (спеціальний фонд) професора кафедри ПП та М станом на 23.04.2020 року навчальне навантаження не виконане і становить 0 (нуль) годин. Також, на травень та червень 2020 року, навчальне навантаження для позивача, як професора кафедри, призначеного на 0,5 ставки за сумісництвом (спеціальний фонд), відповідно до робочих навчальних планів на 2019-2020 рік, не передбачено.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 не здійснював передбачувану для посади професора кафедри роботу, та не надав законних підтверджень для виплати йому заробітної плати, правильним є висновок суду про відсутність підстав до задоволення цієї вимоги позивача.
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції сам позивач ОСОБА_1 підтвердив, що при його звільненні з Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України з ним проведено повний розрахунок і будь-яких претензій з цього приводу він до відповідачів не має.
Правильним є і рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу т.в.о. директора БІНПО ОСОБА_3 «Про звільнення ОСОБА_1 » №09-03/53 від 31.08.2020 року, поновлення позивача на роботі на попередній посаді та стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.
Як встановлено судом, 30.06.2020 року на засіданні профспілкового комітету первинної організації профспілки працівників БІНПО ДЗВО УМО НАПН України, за присутності ОСОБА_1 , було прийнято рішення щодо затвердження та внесення змін до структури за спеціальним фондом на 01.09.2020 року, а саме: вивести 1 штатну одиницю посади заступника директора з науково-навчальної роботи, тобто посаду, яку на той час обіймав позивач.
30.06.2020 року Наказом №01-01/67-о.д. «Про зміни до структури за спеціальним фондом БІНПО з 01 вересня 2020 року» внесено зміни до штатного розпису Інституту відповідно до затвердженої постановою Президії НАПН структури. Виведено 1 штатну одиницю посади заступника директора з науково-навчальної роботи за спеціальним фондом Інституту.
Тобто, позивач, будучи присутнім на засіданні профкому, 30.06.2020 року, був обізнаний про скорочення займаної ним посади заступника директора з науково-навчальної роботи, при цьому, від підпису у повідомленні про скорочення посади ОСОБА_1 відмовився. Факт присутності ОСОБА_1 на засіданні профкому 30.06.2020 року підтверджується написаною ним власноруч заявою від 30.06.2020 року про виключення його зі складу профспілки БІНПО з 30.06.2020 року (том 3, а.с.54).
Оскільки позивач відмовився отримати повідомлення наручно, його в той же день було направлено поштою, листом-повідомленням №01-09/127, яким в порядку ст.49-2 КЗпП України позивачу повідомлено про наступне вивільнення та запропоновано наявні вакантні посади. Вказане повідомлення отримано ОСОБА_1 01.07.2020 року особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, 04.08.2020 року ОСОБА_1 було направлено лист-повідомлення №01-09/142 від 04.08.2020 року про наступне вивільнення та запропоновано наявні вакантні посади, також 21.08.2020 року ОСОБА_1 було направлено лист-повідомлення №01-09/159 від 04.08.2020 року, в якому повторно повідомлялось про наступне вивільнення та пропонувались наявні вакантні посади. Аналогічні відомості викладено і у листі №01-09/162 від 31.08.2020 року.
Згоди на переведення на жодну із запропонованих вакантних посад позивач відповідачу не надав.
Таким чином, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт проведення у відповідача змін в організації виробництва і праці шляхом скорочення посади, яку обіймав ОСОБА_1 , та факт виконання відповідачем обов'язку по повідомленню позивача про наступне звільнення із пропонуванням йому вакантних на час звільнення у закладі посад, від яких позивач відмовився, законним та обґрунтованим є висновок суду про відсутність підстав до визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , поновлення його на роботі та стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що він був позбавлений можливості вільно реалізувати своє право на працю у зв'язку із тим, що у його кабінеті було замінено замок на дверях з метою недопуску його до робочого місця, нічим не підтверджені, а тому колегією суддів до уваги не беруться.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи містяться два накази №09-03/36 від 14.11.2019 року, обґрунтованості висновків суду не спростовують, виходячи з наступного.
З пояснень відповідача вбачається, що позивачем 14.11.2019 року написано та подано відповідачу дві письмові заяви про прийняття на роботу на посаду професора кафедри. На підставі першої заяви позивача від 14.11.2019 року відповідачем винесено наказ № 09-03/36 від 14.11.2019 року про прийняття позивача з 14.11.2019 року на посаду професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту. На підставі другої поданої позивачем заяви від 14.11.2019 року, яка міститься в матеріалах справи, і в якій позивач просив прийняти його з 18.11.2019 року на посаду професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту на умовах погодинної оплати за фактично відпрацьований час, відповідачем було внесено відповідні зміни до наказу № 09-03/36 від 14.11.2019 року.
Доводи позивача про те, що на адвокатський запит було отримано примірник наказу № 09-03/36 від 14.11.2019 року, який не містить пункту про призначення ОСОБА_1 з 18.11.2019 року на посаду професора педагогіки, психології та менеджменту на умовах погодинної оплати за фактично відпрацьований час, що, на його думку, свідчить про підробку даного наказу, то ці доводи спростовуються тим, що позивач власноруч 14.11.2019 року написав заяву з проханням прийняти його з 18.11.2019 року на посаду професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту на умовах погодинної оплати за фактично відпрацьований час, та, крім того, він особисто ознайомився з наказом № 09-03/36 від 14.11.2019 року про прийняття його на посаду професора кафедри педагогіки, психології та менеджменту на умовах погодинної оплати за фактично відпрацьований час, і жодних заперечень з приводу змісту даного наказу позивач не висловлював.
Необгрунтованими є і доводи скарги про безпідставну невиплату позивачу заробітної плати за квітень-серпень 2020 року, оскільки ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції.
Зокрема, судом було встановлено, що у вказаний період ОСОБА_1 не викладав заняття здобувачам освіти, а посилання позивача на те, що він перевиконав індивідуальний план, є необґрунтованими, оскільки ним суду не було надано ні доказів того, що вказані види робіт були погоджені з роботодавцем, ні самого індивідуального плану, затвердженого на засіданні кафедри педагогіки, психології та менеджменту. Тобто, ОСОБА_1 , який не викладав слухачам заняття у вказаний період, не надав доказів, які б підтверджували його право на отримання заробітної плати за квітень-серпень 2020 року.
Посилання у апеляційній скарзі на Інструкцію про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджену наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 року № 102, є безпідставними, оскільки дана Інструкція застосовується при обчисленні заробітної плати педагогічних і керівних працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а відповідач є закладом IV рівня акредитації.
Відхиляються колегією суддів і доводи скарги про порушення відповідачем порядку звільнення позивача в частині несвоєчасного повідомлення про звільнення, оскільки наявними у справі доказами, яким суд дав повну, всебічну і об'єктивну оцінку у своєму рішенні, підтверджується належне виконання відповідачем, як роботодавцем, цього обов'язку.
Крім того, відповідно до ч. 6 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року при недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював. Тобто, навіть за умови недодержання встановленого законом двохмісячного строку попередження працівника про наступне звільнення, ця обставина сама по собі, за відсутності інших підстав, не є підставою для поновлення на роботі.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що йому при попередженні про наступне звільнення безпідставно не було запропоновано вакантну на той час посаду заступника директора з навчальної роботи БІНПО, колегією суддів відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ця посада вакантною не була, оскільки відповідно до наказу відповідача №09-03/06 від 14.01.2020 року ОСОБА_3 тимчасово з «16» січня 2020 року була переведена з посади завідувача навчального відділу виконувачем обов'язки заступника директора з навчальної роботи за умовами контракту до обрання за конкурсом. Для ОСОБА_3 посада заступника директора з навчальної роботи із «16» січня 2020 року є її основним місцем роботи та єдиною посадою, яку вона займає до обрання за конкурсом, що також підтверджується строковим трудовим контрактом №09-06/52, копія якого наявна у матеріалах справи, та за цією посадою вона отримує саме заробітну плату, а не доплату за виконання обов'язків.
Таким чином, посада заступника директора з навчальної роботи БІНПО правомірно не була запропонована ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п.1.3 посадової інструкції заступника директора з навчальної роботи БІНПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти», затвердженої директором БІНПО ОСОБА_2 , заступником директора з навчальної роботи може бути призначена особа, яка має науково-педагогічний або педагогічний стаж роботи не менше 5 років; досвід керівництва навчальною роботою з підвищенням кваліфікації не менше 3 років; науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) або доктора наук за відповідним профілем (Теорія та методика навчання (13.00.02); Теорія і методика професійної освіти (13.00.04); Теорія навчання (13.00.09); теорія і методика управління освітою (13.00.06); документи, що засвідчують підвищення кваліфікації та стажування, наукові праці за напрямом підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів професійно (професійно-технічної) освіти, що опубліковані у наукових фахових виданнях; досвід викладання на курсах з підвищення кваліфікації педагогічних працівників ЗП (ПТ)О за останні 5 років.
При цьому, позивач ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам для зайняття посади заступника директора з навчальної роботи БІНПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти, що передбачає роботу не із студентами, а із педагогічними працівниками закладів професійної (професійно-технічної) освіти, майстрами виробничого навчання, викладачами професійної підготовки. Зокрема, ОСОБА_1 має науковий ступінь доктора економічних наук із спеціальності економіка та управління національним господарством (08.00.03), що підтверджується дипломом доктора наук ОСОБА_1 , однак не дозволяє йому займати посаду заступника директора з навчальної роботи БІНПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти» в розумінні п. 1.3. посадової інструкції.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: