29 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
потерпілої - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 12020100030003920 стосовно -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року,-
Цим вироком, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку, суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_8 21 червня 2020 року приблизно об11 годині 30хвилин, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході сварки з потерпілою ОСОБА_6 , умисно наніс невстановленим досудовим слідством гострим предметом, якому притаманні - колото-ріжучі властивості один удар в область грудної клітки зліва, заподіявши при цьому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва: колото-різаної рани в проекції 3-го міжребер'я по середньо-ключичній лінії зліва, з рівними краями, з рановим каналом, що відходить від неї в напрямку спереду-назад та вправо, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м'язи, пристінкова плевра, крововилив і ліву плевральну порожнину, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя.
На вказаний вирок перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, а в решті вирок залишити без зміни.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, суд першої інстанції не навів у вироку належного обґрунтування підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням, оскільки в ході судового розгляду відомостей про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства не встановлено.
Також вказує на безпідставність посилання суду першої інстанції в оскаржуваному вироку на щире каяття обвинуваченого і його відношення до вчиненого, на думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з позбавленням волі та відсутність з її боку будь-яких претензій до обвинуваченого, наявність у ОСОБА_8 визначеного місця проживання у м. Києві та відсутність обтяжуючих покарання обставин, як на підстави звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки жодна із зазначених судом обставин, не дає обґрунтованих підстав вважати можливим виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 без реального відбування призначеного покарання.
Крім того, апелянт звертає увагу на ту обставину, що суд недостатньо врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку, небезпечний характер дій обвинуваченого, який наніс потерпілій ОСОБА_6 удар предметом, схожим на ніж, в область грудної клітки зліва, де розташовані життєво-важливі органи, внаслідок чого останній було заподіяно тяжке тілесне ушкодження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , пояснення потерпілої, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового розгляду, керуючись вимогами ст. 349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
У відповідності з положеннями ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Переглядаючи в порядку ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції в межах поданої прокурором апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, в повній мірі дотримався вищевказаних норм закону про кримінальну відповідальність, а тому викладені в його апеляційній скарзі доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, є безпідставними.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, обставини справи, а також дані про особу обвинувачено, який раніше не судимий і до кримінальної відповідальності притягується вперше, задовільно характеризується за місцем проживання, щиро покаявся, що суд обгрунтовано визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, та за відсутності обставин, які б обтяжували покарання останнього, призначив йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, яке за своїм видом та розміром є справедливим по відношенню до особи ОСОБА_8 .
Крім того, обгрунтовуючи висновок про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України, суд врахував конкретні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, дані про його особу та щире каяття у скоєному, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілої та її думку щодо міри покарання, яка просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, наявність у ОСОБА_8 визначеного місця проживання в м. Києві, його процесуальну поведінку, який добросовісно виконував покладені обов'язки, а тому дійшов висновку про наявність достатніх умов і підстав для застосування ст. 75 КК України та виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою органами з питань пробації за місцем його проживання, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням.
Отже, зважаючи на конкретні обставини справи, вищезазначені факти і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 ,колегії суддів вважає рішення суду першої інстанції про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства та призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, обгрунтованим та належним чином вмотивованим, а тому викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо неправильного застосування судом закону про кримінальну відповідальність, внаслідок чого, на думку прокурора, було призначено несправедливе покарання через його м'якість, є безпідставними і не спростовують висновків суду щодо можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без реального відбування призначеного покарання.
За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, належним чином мотивованим, призначене покарання необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а тому не вбачає підстав для його скасування та ухвалення нового вироку, про що ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року, у кримінальному провадженні № 12020100030003920 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3