29 березня 2021 року
справа № 758/12176/18
провадження № 22-ц/824/4169/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В, Лапчевської О.Ф.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Васильченка О.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.03.2010 року у розмірі 22128,31 грн та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.03.2010 року у розмірі 2343,31 грн та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник банку подала апеляційну скаргу.
В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що банком на підтвердження позовних вимог до апеляційної скарги додано підписану відповідачем довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» від 01.03.2010 року, що підтверджує ознайомлення відповідача із умовами кредитування та тарифами банку. Зазначений доказ не було подано до суду першої інстанції, оскільки про необхідність надання додаткових доказів позивачу стало відомо після отримання копії оскаржуваного рішення. Зазначено, що відповідач підписуючи анкету-заяву засвідчив, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір про надання банківських послуг, які відповідач зобов'язувався виконувати та самостійно знайомитись з їх змінами на сайті банку. Також апелянт вказує про те, що до суду надано конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви. Сторонами при укладенні договору були досягнуті усі істотні умови договору. Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо її активації, користувався карткою, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору. Також представником банку зазначено, що відповідач звертався до відділення банку для перевипуску картки. Вказує, що розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався. Доказів належного виконання зобов'язань відповідачем надано не було.
Вважає, що суд першої інстанції не повинен був брати до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 за відсутності заперечень від відповідача щодо заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, пені та штрафів суд першої інстанції виходив із відсутності повідомлення споживача про умови кредитування та їх узгодження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що ОСОБА_1 підписав заяву із позивачем від 01.03.2010 року з метою отримання банківських послуг. Для користування картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку із кредитним лімітом до 5000,00 грн.
Відповідачем умови кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на 12.08.2018 рік у розмірі 22 128,31 грн, яка складається з:
2343,31 - тіло кредиту
8582,39 - нараховані відсотки за користування кредитом;
9672,69 грн - нарахована пеня
500,00 грн - штраф (фіксована частина)
1029,92 грн - штраф (процентна складова)
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження позовних вимог представником банку до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, виписку з банківської картки, довідку про видачу банківських карток, анкету-заяву, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.03.2010 року, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, тощо.
Однак, Анкета-заява не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту, процентної ставки, встановлення відповідальності за порушення зобов'язання,
За відсутності у сторони стандартних Умов та Правил банку, які є невід'ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Тарифів обслуговування, позичальником не підписані.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги про те, що з боку відповідача відсутні заперечення з приводу стягнення заборгованості, не відповідають обставинам справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій останній заперечує проти позову, та просить в задоволенні вимог відмовити.
Посилання апелянта на те, що відповідачем не спростовано розмір заборгованості не звільняє позивача від обов'язку доводити свої вимоги.
Вимоги щодо стягнення відсотків в порядку ст. 1048 ЦК України позивачем в суді першої інстанції заявлено не було, тому апеляційним судом такі вимоги переглянуті бути не можуть.
Додані до апеляційної скарги представником банку докази на підтвердження позовних вимог, а саме: довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» колегія суддів не приймає, оскільки докази подано із порушенням встановленого ЦПК України порядку.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що про необхідність подачі нових доказів представнику позивача стало відомо після отримання оскаржуваного рішення не є поважною причиною неподання доказів до суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді