24 березня 2021 року
справа №759/7958/18
провадження № 22-ц/824/1816/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Русинчук І.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Святошинської у м. Києві районної державної адміністрації
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року, постановленого під головуванням судді Ул'яновської О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Святошинської у м. Києві районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом та усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом зняття із реєстраційного обліку,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але понад рік вже не проживають за місцем реєстрації та не є власниками цього майна, натомість власниками є позивач та треті особи. У зв'язку із реєстрацією в квартирі відповідачів позивач обмежений у здійсненні права власності щодо свого майна.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Здійснено розподіл судових витрат.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він не був повідомлений про розгляд справи. Вважає рішення незаконним та таким, що порушує його права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що апелянт не оскаржує рішення в частині дослідження фактичних обставин та застосування норм матеріального права та посилається виключно на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що судом переглядається рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вважає доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення апелянта про розгляд справи необґрунтованими, оскільки судом неодноразово направлялась кореспонденція на адресу апелянта, яка ним була отримана. Крім того, в інтересах ОСОБА_2 діяла його представник, яка була повідомлена про розгляд справи 27.01.2020 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із наявності обставин, які свідчать про відсутність відповідачів за місцем реєстрації понад один рік та відсутності доказів поважності причин такої відсутності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 09.09.1999 р. ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , діючий за згодою матері ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , діючий за згодою матері ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Після смерті ОСОБА_6 його мати ОСОБА_4 та його дочка ОСОБА_5 успадкували 1/3 частини під номером АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Згідно відомостей, які знаходяться у відділі з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб та з Реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.05.2019 зареєстровані:
- гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.10.1999 р.
- гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 26.11.2001 р.
- гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.03.2005 р.
по теперішній час (а.с. 59).
Відповідно до заяви від 16.05.2018, засвідченої ПН КМНО Габрієль Л.Є., ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 , повідомили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких вони добре знають як сусідів, не проживають у квартирі за АДРЕСА_1 починаючи з травня 2016 р. (а.с. 4).
Відповідно до ст.310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання, на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі не проживають у спірній квартирі понад 1 рік.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до частини 2 статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, непроживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним .
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 подано до суду заяву від 16.05.2018, засвідчену ПН КМНО Габрієль Л.Є., з якої слідує повідомлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких вони добре знають як сусідів, не проживають у квартирі за АДРЕСА_1 починаючи з травня 2016 р.
Поважність причин непроживання відповідачів у спірному жилому приміщенні не встановлено.
Згідно з положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
При вирішення даного спору апеляційний суд враховує той факт, що ОСОБА_3 на час розгляду справи судом першої інстанції був неповнолітнім (16 років), однак, особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, а тому права ОСОБА_3 не порушено.
Посилання в апеляційній скарзі щодо неповідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається із матеріалів справи інтереси ОСОБА_2 представляла ОСОБА_10 , яка була присутня в судовому засіданні 23.05.2019 року та повідомлена про розгляд справи 27.01.2021 року. Повідомлення представника особи, яка бере участь у справі, про розгляд справи вважається повідомленням і цієї особи. Причин неможливості з'явитись представника ОСОБА_2 у судове засідання 27.01.2021 року матеріали справи не містять.
Ненаправлення позивачем копії позовної заяви ОСОБА_2 не може бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга не містить доводів, які давали б підстави для скасування рішення суду та відмови у позові. Доводи апеляційної скарги стосуються виключно порушень судом норм процесуального права, які не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач
Судді