24 березня 2021 року
справа № 369/7588/19
провадження № 22-ц/824/1765/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Русинчук І.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді Ковальчук Л.М., у справі за клопотанням ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою,
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що наявний судовий спір між сторонами щодо поділу майна подружжя, до складу якого, зокрема, входить квартира АДРЕСА_1 . Вважає, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення спору щодо поділу майна подружжя, оскільки неможливо буде встановити форму власності та частки, які припадають на кожну із сторін.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року провадження у справі № 369/7588/19 (провадження № 2/369/1809/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою зупинено до завершення розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області та набрання законної сили судового рішення по справі № 369/13944/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Не погоджуючись із ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржувана ухвала порушує права позивача на користування власністю. Посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, в якій закріплено принцип непорушності права приватної власності. Зазначає, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження того, що квартира з приводу якої виник спір, є спільною сумісною власністю сторін, а тому позивач має право на володіння, користування та розпорядження цим майно. Вважає відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із положень п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Проте, погодитися з таким висновком суду не можна.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Визначаючи наявність підстав, передбачених нормами ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті шість частини першої статті 251 ЦПК України, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі ОСОБА_3 посилалась на наявність судовогоспору між сторонами щодо поділу майна подружжя, до складу якого, зокрема, входить квартира АДРЕСА_1 . У зв'язку із чим вважає, що розгляд даної справи необхідно зупинити до вирішення спору щодо поділу майна подружжя, оскільки неможливо буде встановити форму власності та частки, які припадають на кожну із сторін.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 16.10.2009 року по 08.09.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 в зареєстрована 09.03.2016 року на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 0031, виданий 10.06.2015 року.
Отже, вищевказана квартира була придбана в період перебування сторін у шлюбі.
Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 368 ЦК України також встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що спірна квартира придбана в період шлюбу між сторонами, а тому відносно придбаного майна презюмується право спільної власності подружжя.
Доказів на підтвердження того, що квартира не є спільною сумісною власністю сторін матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.ст. 317, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про задоволення заяви про зупинення провадження у справі, у зв'язку із неможливістю розгляду даної справи до вирішення спору щодо поділу майна подружжя.
Зупиняючи провадження у справі, судом не зазначено, в чому полягає об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої та що наявні в матеріалах справи докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції вирішена з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379,381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року скасувати.
Справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді