24 березня 2021 року
справа № 752/20888/19
провадження № 22-ц/824/1806/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Русинчук І.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа : Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року, постановленого під головуванням судді Шевченко Т.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав,
В жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з січня 2013 року по квітень 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого у сторін народився спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що у період шлюбу відповідач неодноразово застосовував до неї фізичну силу, внаслідок чого позивач підлягала госпіталізації. За фактом одного із таких побиттів відносно відповідача порушено кримінальне провадження, обвинувальний акт по обвинуваченню відповідача за ст. 125 ч. 2 КК України направлено на розгляд до суду. Позивач зазначає, що вказані події негативно відобразились на малолітньому синові, який п'ять років був свідком побиття матері батьком. Позивач вважає, що наявні всі сукупні обставини, такі як протиправна поведінка відповідача, чисельні випадки застосування домашнього насильства зі сторони останнього, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, про позбавлення батьківських прав залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що батько ОСОБА_2 не бере участі в утриманні дитини, не виконує обов'язків як батько та своїми діями постійно наражає дитину на ризики фізичного та морально-психологічного тиску, поводиться небезпечно по відношенню до дитини. Вказує на неодноразове застосування фізичної сили та психологічного тиску на ОСОБА_1 з боку відповідача. Також зазначає про дорожньо-транспортну пригоду, що сталась внаслідок керування ОСОБА_2 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, де також знаходився і син. Крім того, вказує на спроби відповідача до самогубства. Вважає, що вищевказане травмує психічний стан дитини.
На думку апелянта, суд помилково дійшов висновку про неприйнятність висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , як належного доказу.
В судовому засіданні відповідач та його представник проти апеляційної скарги заперечували просили залишити без задоволення.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.
Позивач направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю з'явитись в судове засідання внаслідок її госпіталізації, однак належних доказів на підтвердження вищевказаної обставини не надано. Додані до клопотання фотокопії частини амбулаторної картки ОСОБА_1 не можуть бути прийняті як належні докази, оскільки не містять підпису відповідних осіб та печаток. Крім того, позивачем укладено договір на представництво її інтересів із ОСОБА_4 , доказів неможливості з'явитись представника ОСОБА_1 не надано. Враховуючи наведене, у клопотання слід відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності обґрунтованих підстав для позбавлення батьківських прав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 19 січня 2013 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а.с.32 т.1)
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 4 квітня 2019 року, шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.31 т.1)
Після розірвання шлюбу між батьками, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишився проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інш.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Так, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2.
Між сторонами склалися вкрай негативні, конфліктні та неприязні стосунки.
Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та копії листа заступника прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 від 26 жовтня 2018 року, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100010005164 від 17 травня 2016 року за заявою ОСОБА_1 за ст. 125 ч. 1 КК України, та у кримінальному провадженні № 12017100010009745 від 17 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_1 за ст. 125 ч. 1 КК України.
Однак, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про наслідки досудового розслідування у вказаних вище кримінальних провадженнях.
Крім того, в судовому засідання в суді апеляційної інстанції відповідач повідомив, що кримінальне провадження відносно нього закрито.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 30 липня 2018 року, вбачається, що в липні 2018 року відповідач ОСОБА_2 звертався до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою щодо встановлення способу участі батька у вихованні дитини, за результатами розгляду якої відкладено її розгляд до завершення розгляду по кримінальній справі щодо насильства в сім'ї (а.с.16 т. 1).
Відповідне звернення відповідача до суду свідчить про його бажання спілкування зі своєю дитиною.
Як вбачається із матеріалів справи рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі ј частини від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 1 листопада 2017 року і до повноліття дитини.
Доказів невиконання вказаного вище судового рішення відповідачем ОСОБА_2 або наявності заборгованості по сплаті аліментів матеріали справи не містять.
Відповідно до Висновку № 151 від 2 серпня 2019 року психологічного обстеження, складеного психологом міського центру дитини Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за зверненням матері ОСОБА_1 , відповідно до якого психолог дійшла наступних висновків: ОСОБА_3 - розумний, щирий, активний та ерудований хлопчик. На момент діагностики поводив себе спокійно та доброзичливо, проте у проективних методиках визначається, що серед емоцій ОСОБА_3 наразі домінують гнів та сум. Серед домінуючих психологічних захистів спостерігається витіснення (коли дитина забуває та не пам'ятає певних моментів життя). Існують ознаки емоційної травми, що виражається у почутті самотності, неприйнятті самого себе та складних почуттях. Має потребу у безпеці, розумінні, прийнятті, близькості, визнанні всіх його почуттів та поступовому визнанні попереднього досвіду, що наразі є не пережитим та татуйованим. Серед членів родини ОСОБА_3 визначає матір, дідуся ОСОБА_7 та бабусю ОСОБА_8 . Наразі дідусь ОСОБА_9 у свідомості ОСОБА_3 виконує роль батька. До мами у ОСОБА_3 надійний тип прив'язаності, почуття взаємної любові та турботи, задоволення від спільного часу. До батька ОСОБА_3 визначається уникаюче ставлення та витіснення його фігури. Хлопчик взагалі про нього не згадує в бесіді та у проективних методиках не вказує фігуру батька. На питання психолога про тата у проективнійгрі «Сім'я тварин», ОСОБА_3 відповів, що тато помер. Встановити тип прив'язаності ОСОБА_3 до батька наразі не є можливим у зв'язку із особливостями психологічних захистів дитини (витісненням попереднього досвіду) та неможливістю проведення спільної зустрічі ОСОБА_3 з батьком.
Будь-яких неправомірних дій батька по відношенню до дитини із вказаного висновку не вбачається.
Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не сприятиме налагодженню та покращенню стосунків між батьком та сином.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність підстав для застосування до відповідача такої виключної міри як позбавлення батьківських прав по відношенню до малолітнього сина.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про недоведеність позивачем нехтування відповідачем батьківськими обов'язками по відношенню до сина, а також небажання останнього приймати участь у його вихованні. Наявність конфліктних та неприязних стосунків між сторонами у справі не є підставою, в розумінні ст. 164 ч. 1 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 109/04/40-11377, складеного 16 грудня 2019 року, останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний висновок прийнято органом опіки та піклування, у зв'язку із тим, що батько ОСОБА_2 не виконує батьківські обов'язки, тим самим порушує принципи Конвенції ООН про права дитини та вимоги статей 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».
Доводи позивача про те, що судом безпідставно не взято до уваги зазначений висновок, є необґрунтованими.
Судом першої інстанції зазначеному висновку надано належну оцінку, у сукупності з іншими доказами по справі.
При цьому, колегія суддів враховує і ту обставину, що із вказаного висновку неможливо встановити, яким чином позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 сприятиме захисту прав та інтересів дитини.
Положеннями частини шостої статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З огляду на викладене, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, надав обґрунтовану оцінку наявним в матеріалах справи доказам та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, відтак висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді