Справа № 11-кп/824/1318/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№ 760/14405/18
Категорія КК: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
11 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ніжин, Чернігівської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 4 місяців арешту.
Вироком установлено, що ОСОБА_8 , 24.02.2018, о 01 год. 10 хв., за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з приміщення магазину ТОВ «Сільпо-Фуд» по вул. Борщагівській, 154-А в м. Києві, намагалась таємно викрасти майно на загальну суму 479 грн 80 коп. Однак довести свій намір до кінця не змогли з причин, які не залежали від їх волі, так як були затримані працівниками охорони торговельного супермаркету «Сільпо».
Крім того, ОСОБА_8 08.07.2018, приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «АТБ-маркет,» по вул. Героїв Севастополя, 10 в м. Києві, намагалася повторно, таємно викрасти майно на загальну суму 656 грн 10 коп. Однак довести свій намір до кінця не змогла з причин, які не залежали від її волі, так як була затримана працівниками охорони вказаного магазину.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини і кваліфікацію дій обвинуваченої, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 05.12.2018 щодо ОСОБА_10 /дошлюбне прізвище ОСОБА_11 / виконувати самостійно.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про наявність судимості у обвинуваченої, що було встановлено під час судового розгляду та не враховано належним чином судом.
Так, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 05.12.2018 ОСОБА_10 /дошлюбне прізвище ОСОБА_11 / засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, та звільнена від його відбування з випробуванням, іспитовим строком 1 рік.
На час постановлення оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_8 , ухвала про звільнення ОСОБА_10 /дошлюбне прізвище ОСОБА_11 / від відбування покарання з випробуванням у зв'язку з закінченням іспитового строку, відсутня. Тому висновок суду про відсутність судимостей у ОСОБА_8 , на думку апелянта, є передчасним.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , скоєні 24.02.2018 та 25.05.2018, тобто до постановлення вказаного вироку. Тому, за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, суд, під час постановлення вироку від 06 травня 2020 року, повинен був вирішити питання виконання вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 05.12.2018. Однак цього зроблено не було, тобто не застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який повинен був бути застосований.
Крім того, прокурор вказує й про призначення ОСОБА_12 покарання, яке не відповідає її особі та тяжкості скоєних нею злочину.
Суд, не врахував належним чином особу обвинуваченої, яка має судимість за вчинення аналогічного злочину, на час постановлення вироку, що притягується до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12020100080001721 30.02.2020. Тобто за короткий проміжок часу обвинувачена постійно намагається вчиняти крадіжки.
На думку апелянта, судом безпідставно враховано при призначенні покарання перебування на утриманні обвинуваченої малолітньої дитини, оскільки в матеріалах судового провадження відсутні докази цього. Натомість прокурор вказує про наявність заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.11.2015, яким ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тому прокурор вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання у виді 4 місяців арешту є занадто м'яким, оскільки не буде сприяти ні її виправленню, ні попередженню вчинення злочинів як нею, так іншими особами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника і обвинуваченої, які просили залишити вирок без зміни, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими в порядку ч.3 ст. 349 КПК України доказами, і в апеляційних скаргах не заперечується.
Покарання обвинуваченій призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, відповідає вчиненому та її особі. При цьому судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, зокрема те, що на час скоєння злочину була не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувала, її молодий вік, в якості обставини, що пом'якшує покарання, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжує покарання.
Доводи прокурора про безпідставне врахування при призначенні покарання наявність на утриманні обвинуваченої дитини не знайшли свого підтвердження, оскільки судом дана обставина не приймалася до уваги. Відсутні в матеріалах кримінального провадження й дані про наявність інших проваджень щодо ОСОБА_8 .
На думку колегії суддів, вид та розмір призначеного покарання у виді 4 місяців арешту відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 70 КК України та роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року,складанню або поглинанню підлягають призначені судом покарання. У випадку коли особа звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а призначаючи покарання за новим вироком суд приймає рішення про його реальне відбування, ч. 4 ст. 70 КК України не підлягає застосуванню. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.
Тому, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у виді арешту, яке підлягає реальному відбуванню, суд першої інстанції повинен був вказати про самостійне виконання вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 05.12.2018, яким ОСОБА_14 засуджено за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. 79 КК України, без посилання на ч.4 ст. 70 КК України і без призначення остаточного покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України.
Відповідно до ст.409 КПК України підставою для зміни або скасування вироку судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закон України про кримінальну відповідальність.
Однак, відповідно до ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.404, ст. 408 КПК України вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року підлягає зміні із зазначенням в його резолютивній частині, що вирокСолом'янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_15 підлягає окремому виконанню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення.
На підставі ст. 404 КПК України вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року змінити, вказавши в резолютивній частині про самостійне виконання вирокуСолом'янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_15 .
В решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Справа № 11-кп/824/1318/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№ 760/14405/18
Категорія КК: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
11 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ніжин, Чернігівської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення.
На підставі ст. 404 КПК України вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року змінити, вказавши в резолютивній частині про самостійне виконання вирокуСолом'янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_15 .
В решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2020 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголосити 16 березня 2021 року о 10 годині 15 хвилин.
Судді:
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4