[1]
12 березня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю захисника Дяченка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Дяченка В.В. на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно постанови, 28.08.2020 року приблизно о 09 год. 30 хв. на 24 км автодороги М06 Київ-Чоп в напрямку м. Київ ОСОБА_1 керував автомобілем «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, який від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
На дану постанову захисник Дяченко В.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2020 року та прийняти рішення, яким закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно і не об'єктивно з'ясував усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, проігнорував його доводи щодо численних порушень працівників поліції при складанні стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про виклик в судове засідання свідків та поліцейських, не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення.
При цьому апелянт вказує, що 28.08.2020 року ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і працівники поліції не зупиняли його під час керування, а коли поліцейські підійшли до автомобіля, ОСОБА_1 перебував в салоні та спав, а тому апелянт вважає, що вимога поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння була незаконно висунута особі, яка не керувала транспортним засобом.
Також наголошує, що докази, на які послався суддя в оскаржуваній постанові на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , не можна вважати належними та допустимими, оскільки протокол про адміністративне правопорушення від 28.08.2020 року містить неправдиву інформацію щодо часу його складання та того факту, що ОСОБА_1 керував автомобілем; рапорт поліцейського Дуки Д. не містить необхідної інформації, яка підлягає доказуванню, а також не зазначено дату його складання; письмові пояснення свідка ОСОБА_3 не містять відомостей про посаду та звання службової особи, яка відібрала ці пояснення; у поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не зазначено відомостей про посаду і звання службової особи, не зазначено дату та час складання документа, а у поясненнях свідка ОСОБА_4 відсутній його підпис щодо роз'яснення йому положень ст. 63 Конституції України, тобто він не попереджався про кримінальну відповідальність, а відтак не є свідком. Отже, на переконання апелянта, вказані документи не є належними доказами, в розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Крім того апелянт посилається на порушення поліцейським вимог закону, який не запропонував особам, які зафіксовані на відеозаписі (ймовірно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ), представитися та вказати свої анкетні дані; не роз'яснив їм права та обов'язки свідка; ввів свідків в оману щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також не оформив належним чином протокол про адміністративне правопорушення, оскільки в ньому відсутні підписи свідків.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 65), проте враховуючи присутність його захисника - адвоката Дяченка В.В., який просив проводити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 , апеляційний суд, з огляду на положення ч.6 ст. 294 КУпАП, вважає можливим розглянути справу без участі ОСОБА_1 , оскільки його неявка не перешкоджає проведенню розгляду справи.
Вислухавши пояснення захисника Дяченка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та доводи викладені в апеляційній скарзі його захисника, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Так, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 283, 284 КУпАП, в якій наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і цим доказам дана належна правова оцінка та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався захисник під час розгляду справи в суді першої інстанції в обґрунтування позиції захисту, яка є аналогічною за змістом доводам його апеляційної скарги.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №320761 від 28.08.2020 року стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), який від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 1); письмовими поясненнями цих свідків, які засвідчили відмову водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі (а.с. 4); письмовими поясненнями ОСОБА_3 (а.с. 5), в яких останній вказував про керування автомобілем «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 чоловіком, який неодноразово виїжджав на зустрічну смугу та підставлявся під інші автомобілі, тобто його поведінка, на думку ОСОБА_3 , свідчила про перебування водія в нетверезому стані, у зв'язку з чим він зателефонував на спецлінію 102 та повідомив про ці обставини; даними рапорту інспектора поліції Дуки Д. (а.с. 6) щодо обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення; розпискою гр. ОСОБА_6 , який зобов'язався доставити автомобіль «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 за місцем його реєстрації та не передавати керування ОСОБА_1 протягом 24 годин (а.с. 7), що підтверджує факт відсторонення водія ОСОБА_1 від керування вказаним транспортним засобом, а також даними відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 7а), які повністю підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Незважаючи на заперечення захисника Дяченка В.В., який стверджував, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому у поліцейських не було підстав для проведення його огляду на стан сп'яніння, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які об'єктивно узгоджуються між собою і з достатньою повнотою підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і порушення ним пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, чим спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про відсутність події даного адміністративного правопорушення.
До того ж, доводи захисника Дяченка В.В., які є аналогічними доводам викладеним в апеляційній скарзі, вже були предметом перевірки суддею місцевого суду, який обґрунтовано не прийняв їх до уваги, пославшись на дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також на дані зафіксовані відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що коли на місце пригоди під'їхав екіпаж патрульної поліції, ОСОБА_1 перебував на водійському сидінніавтомобіля «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому інших осіб в автомобілі та поруч з ним не було.Під час спілкування з поліцейським ОСОБА_1 пояснював, що він не керував автомобілем, а автомобілем керував його знайомий, який поїхав по своїм справам, після чого ОСОБА_1 зателефонував особі, яка начебто залишила його в автомобілі, та незважаючи на ту обставину, що саме ця особа, зі слів ОСОБА_1 , припаркувала автомобіль у вказаному місці, останній по телефону роз'яснював цій особі своє місцезнаходження, куди необхідно приїхати. При цьому, на запитання поліцейського - хто ця особа, куди вона поїхала, на якому транспорті та чому припаркувала автомобіль на трасі, ОСОБА_1 логічної відповіді не дав.
Отже, вказаний відеозапис повністю підтверджує дані, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та обставини зазначені у рапорті інспектора поліції Дуки Д. (а.с. 6) і спростовує доводи апеляційної скарги захисника Дяченка В.В. про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
Доводи апелянта про порушення працівниками поліції вимог закону при оформлені стосовно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів, є безпідставними, оскільки дії поліцейського зафіксовані на відеозаписі, з якого вбачається, що поліцейський в присутності двох свідків пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», а після його відмови, запропонував останньому пройти такий огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 також відмовився, що засвідчили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях та в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно ОСОБА_1 за порушення ним п.2.5 ПДР України.
Таким чином, дані зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи захисника та свідчать, що поліцейський діяв з чітким дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, а будь-яких посилань на конкретні норми закону, які на думку захисника були порушені поліцейським, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи апелянтом не наведено.
Доводи апеляційної скарги захисника Дяченка В.В. про те, що наявні у справі письмові пояснення свідків та рапорт інспектора поліції, на які послався суд, як на докази винуватості ОСОБА_1 , не оформлені належним чином, а томуїх не можна вважати належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки положення КУпАП та вказаної Інструкції не містять вимог щодо форми та змісту письмових пояснень свідків або інших осіб, і у своїй скарзі та в суді апеляційної інстанції апелянт не зазначив, яким вимогам закону не відповідають вищезазначені документи, а також не обґрунтував, яким чином зазначені ним обставини впливають на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні останнім пункту 2.5 ПДР України, тобто у відмові на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення та спростовували його висновки, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи апелянтом не наведено.
За викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2020 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, про що ставиться питання в апеляційній скарзі його захисника, не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника Дяченка В.В., подану в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду І.М. Сілкова
Провадження №33/824/678/2021 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Справа №369/10891/20
Головуючий у І інстанції - Хрипун С.В.
Головуючий в апеляційній інстанції - Сілкова І.М.