Справа № 11-кп/824/1292/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
755/2347/18
Категорія КК:ч. 4 ст. 187 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 /кожного/ визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, та призначено покарання /кожному/ у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є їх власністю.
Вироком встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за попередньою змовою групою осіб,17 листопада 2017 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на скоєння розбійного нападу, увійшли до першого під'їзду будинку АДРЕСА_3 слідом за потерпілим ОСОБА_7 , де спільно з останнім зайшли до ліфту, на якому піднялись на четвертий поверх зазначеного будинку. Перебуваючи в кабіні ліфту на четвертому поверсі зазначеного будинку, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , з метою здійснення розбійного нападу, схопили ОСОБА_7 за руки та проти волі останнього, потягнули його до майданчику біля вантажного ліфту, де висловили останньому вимогу про передачу їм належних йому грошових коштів. У свою чергу, ОСОБА_7 , злякавшись за своє життя та здоров'я, приблизно о 23 годині 00 хвилин, почав тікати від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 сходами на перший поверх, де його біля вхідних дверей наздогнав ОСОБА_12 та почав наносити йому удари в область голови заздалегідь підготовленим предметом, а саме - ременем з металевою бляхою, намотаним на руку. Після чого, через декілька секунд, до ОСОБА_12 приєднався ОСОБА_13 та вони разом продовжили наносити удари потерпілому в область голови. У подальшому, збивши ОСОБА_7 з ніг, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 продовжили наносити йому удари в область голови руками та ногами, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, а саме: відкриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку, субарахнідальний крововилив надпотиличною долею справа та походу міжполушарної щілини, крововиливи в клиновидну (основну), лобну пазуху зліва та гайморові пазухи, перелом кісток носа, перелом решітчастої кістки та медіальної (внутрішньої) стінки лівої орбіти, множинні гематоми та садна м'яких тканин голови, три забійні рани обличчя, субкон'юнктивальний крововилив обох очей, травматичний вивих 11 та 21 зубів верхньої щелепи. Після чого, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , приблизно о 23 годині 20 хвилин, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень втратив свідомість, спільно заволоділи майном останнього, а саме: мобільним телефоном марки Sigma X-treme, вартістю 2159 гривень, гаманцем, в якому знаходились грошові кошти в сумі 10400 гривень та 350 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 17.11.2017 становило 9 268 гривень, а також двома свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів «Форд конет торнео» д.н.з. НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 та «Фольксваген В 3» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого, з місця вчинення злочину зникли і розпорядились вищевказаним майном на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати вказанй вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги захисник зазначає про відсутність доказів винуватості ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 187 КК України. В основу обвинувального вироку суд поклав лише показання потерпілого ОСОБА_7 та свідків, допитаних в судовому засіданні, проте останні не були очевидцями нападу. Сторона захисту не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 187 КК України. ОСОБА_13 , надаючи показання в судовому засіданні, не заперечував факту нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Проте майно потерпілого він не забирав. Конфлікт виник в ліфті через перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння та не надання можливості обвинуваченим вийти з ліфту на четвертому поверсі.
Поза увагою суду залишились показання свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні зазначив, що був присутнім під час того, як ОСОБА_13 у відділенні поліції скаржився на те, що під час затримання поліцейські підкинули йому мобільний телефон, після чого його вилучили та вказали в протоколі затримання. Також ОСОБА_14 бачив, як поліцейські підняли з підлоги біля ОСОБА_13 мобільний кнопковий телефон помаранчевого кольору та вклали його до рук обвинуваченого.
Крім того, захисник вказує, що ні органом досудового розслідування, ні в судовому засіданні не було встановлено купюри яким номіналом були у гаманці потерпілого, що пропав після втрати ним свідомості. Відповідно не були усунуті неточності з приводу того, чи були вилучені в ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 2400 грн тими коштами, які зникли з гаманця потерпілого.
Також, на думку апелянта, ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено куди поділись грошові кошти, які нібито зникли у потерпілого в розмірі 10 400 грн та 350 доларів США, водійське посвідчення, посвідчення про реєстрацію транспортного засобу). При цьому ні у ОСОБА_13 , ні у ОСОБА_15 , під час їх затримання вказаних речей виявлено не було.
Необґрунтованим, на думку захисника, є також врахування судом обставиною, яка обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Жодних доказів того, що обвинувачені перебували в стані алкогольного сп'яніння, матеріали провадження не містять.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вказаний вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, захисник вказує про неповноту судового розгляду, оскільки під час проведення судово-медичної експертизи, експертом у висновку № 1917/Е від 05.01.2018 лише встановлено про отримання потерпілим ОСОБА_7 в сукупності ушкоджень, які відносяться до категорії тяжких. Проте експертом не розмежовано кількість таких ушкоджень, характер їх отримання, ступінь тяжкості кожного з них. На думку сторони захисту розмежування тілесних ушкоджень, є необхідним для правильного вирішення даного провадження. При проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати лише оригінал медичних документів. Експертиза повинна відображати вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені тілесні ушкодження, а також механізм їх виникнення. Натомість експертиза у даному провадженні проведена на підставі копії медичної документації та копії карти виїзду медичної швидкої допомоги. Безпосередній огляд ОСОБА_16 експерт не проводив, а також з ним не спілкувався. Крім того, висновок експерта містить відомості про встановлення у потерпілого множинних гематом та саден м'яких тканин голови, забійні рани обличчя, крововилив обох очей, травматичний вивих 1-го та 2-го зубів верхньої щелепи, ступінь тяжкості яких експертом не встановлено. Експертом встановлено лише про наявність ушкодження, яке відноситься до тяжкого. Так само експерт не встановив внаслідок якої травматичної дії воно виникло, обмежившись лише вказівкою про наявність дії тупого предмету. На думку сторони захисту, твердження експерта про те, що комплекс тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, не міг утворитися внаслідок його падіння з вертикального положення тіла, є передчасним та необґрунтованим. Сторона захисту просила призначити суд повторну судово-медичну експертизу, проте вказане клопотання було безпідставно відхилено.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження захисник вбачає у тому, що стороною обвинувачення не надано доказів скоєння ОСОБА_12 розбійного нападу на ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та захисників, які підтримали апеляційні скарги, пояснення прокурора, потерпілого та його представника, які заперечили проти скасування вироку, оскільки вважали його законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні нападу на потерпілого з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені наявними доказами у їх сукупності, які перевірялися судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Зокрема вина обвинувачених підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7 , які він надавав під час допиту в суді першої інстанції та підтвердив під час апеляційного розгляду. Так, ОСОБА_7 вказав що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є особами, які напали на нього 17 листопада 2017 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, за адресою його проживання в приміщенні першого під'їзду будинку АДРЕСА_3 . Обвинувачених він побачив біля під'їзду, які потім пішли слідом за ним до ліфту. Доїхавши до четвертого поверху, двері відчинились і в цей момент, обвинувачені силою витягнули його - один за одну руку, інший - за другу на четвертому поверсі та ОСОБА_12 сказав, що він «попав» на гроші, а ОСОБА_13 закрив двері ліфту, аби ніхто не зайшов, а він не вийшов і вони почали говорити, що їм потрібні гроші. У цей час, в обвинувачених була літрова пляшка горілки, яку вони розпочали розпивати біля вантажного ліфту на четвертому поверсі, а він стояв поряд. ОСОБА_12 зняв із себе ремінь, обвинувачені між собою перемовились, ОСОБА_12 передав ОСОБА_13 горілку і той почав пити її з пляшки та в цей час, він зрозумів, що почнуть його бити та коли ОСОБА_13 відволікся, потерпілий намагався втекти. Проте ОСОБА_12 на першому поверсі біля дверей його наздогнав і почав наносити йому тілесні ушкодження ременем з пряжкою, намотаним на руку, по голові та шиї, а також бив руками. В цей час підбіг ОСОБА_13 та також почав наносити йому удари. Обидва обвинувачені наносили йому удари, доки потерпілий не втратив свідомість. При цьому потерпілий стверджував, що у нього був мобільний телефон, пакет з автоматикою для туалету, документи, водійське посвідчення, 2 технічних паспорти на автомобілі, грошові кошти у сумі 10400 грн. та 350 доларів США. Його заробітна плата складає 4000-5000 гривень на місяць, а 8000 гривень він взяв на роботі для закупки матеріалів для роботи, а інші гроші були його. Пояснив, що він працює часто на автомобілі та йому потрібні гроші на заправку й на запчастини, а іноді, бувають відрядження і тому він завжди бере гроші на всякий випадок. Зазначив, що мобільний телефон у нього знаходився у зовнішньому кармані куртки з лівої сторони, а грошові кошти та документи у внутрішньому кармані з лівої сторони. Зокрема, пояснив, що на четвертому поверсі йому удари не наносили, а на першому, що він пам'ятає, то це десь три удари ОСОБА_12 наніс точно в голову: брову, переносицю носа та під око, в орбіту ока, а ОСОБА_12 наніс три-чотири удари ременем, пряжкою, однак, точно сказати не може, так як був у стані шоку, але удари вони наносили обидва разом і в голову, і в обличчя. Від удару котрого з обвинувачених він втратив свідомість, він не пам'ятає, однак, припускає, так як відчував, що після того, коли він впав, його били ногами обидва обвинувачені. Він прийшов до тями вже в лікарні через дві доби після коми в реанімації. В результаті побиття він став інвалідом, втратив роботу, якою раніше займався, переніс велику кількість операцій і до цього часу потребує лікування та хірургічного втручання.
Аналогічні показання потерпілий надавав під час слідчого експерименту за його участі в ході досудового слідства.
З показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що вона працює консьєржем й в день події бачила як обвинувачені разом з потерпілим заходили в під'їзд, а потім через годину ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вийшли з нього, слідом за ними через короткий проміжок часу до неї підійшов житель даного будинку й, повідомивши про побиття потерпілого, запитав в який бік пішли обвинувачені, в подальшому вона бачила як поліцейські розмовляли з обвинуваченими на вулиці.
Свідок ОСОБА_18 показав, що повертаючись до дому у вказаний в обвинуваченні день, побачив біля дверей на загальні сходи ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , з якими раніше знайомий не був. Коли він зайшов до своєї квартири, то згадав, що забув в машині телефон. Спускаючись по сходах, він виявив потерпілого, що лежав на підлозі, був в крові та ледве дихав. Свідок повідомив консьєржа, викликав швидку медичну допомогу та поліцію. При цьому він пішов шукати обвинувачених, яких в той час вже не було біля дому. Саме свідок вказав поліцейським на обвинувачених, після цього останні почали з ними спілкуватися.
З показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вбачається, що вони є поліцейськими, котрі затримували ОСОБА_12 й ОСОБА_13 18.11.2017, о 00 годині 30 хвилин, вони виїхали на виклик по АДРЕСА_3 , де двоє невідомих осіб побили чоловіка. На місці події консьєрж розповіла, про виявлення потерпілого на сходах, якого в подальшому забрали до лікарні. Потім до них звернувся чоловік та повідомив, що знає де двоє чоловіків, які могли побити потерпілого. Свідки пішли за ним та виявили обвинувачених. Останні перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння, на одежі одного були сліди крові. Свідки доставили обвинувачених до відділу поліції, де слідчий вилучав у них різні речі. Під час цього ОСОБА_13 викинув на підлогу мобільний телефон.
З висновку судово-медичної експертизи № 1917/Е від 05.01.2018 вбачається, що дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідчать про те, що під час звернення за медичною допомогою 18.11.2017 року о 00 годині 13 хвилин, у нього мали місце тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку, субарахнідальний крововилив над потиличною долею справа та походу міжполушарної щілини, крововиливи в клиновидну (основну), лобну пазуху зліва та гайморові пазухи, перелом кісток носа, перелом решітчастої кістки та медіальної (внутрішньої) стінки лівої орбіти, множинні гематоми та садна м'яких тканин голови, забійні рани (три) обличчя, субкон'юнктивальний крововилив обох очей, травматичний вивих 11,21 зубів верхньої щелепи. Зазначене ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось від травматичної дії тупим(ми) предметом(ми), характерні властивості якого(их) в ушкодженні не відобразились, за давністю може відповідати вказаному терміну. З'ясування обставин спричинення тілесних ушкоджень є виключно компетенцію судово-слідчих органів. Враховуючи локалізацію та характер виявленого ушкодження у ОСОБА_7 , можливість його утворення при падінні потерпілого з вертикального чи близького до вертикального положення тіла на поверхню, виключається.
Будучи допитаною в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 повідомила, що слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві їй були надані фотокопії картки виїзду медичної допомоги, оригінал медичної картки стаціонарного хворого, диски та рентгенограми зі знімком МРТ головного мозку на ім'я ОСОБА_7 , тобто необхідна медична документація. Ушкодження, зазначені у п. 1 Висновку, описані таким чином тому, що вказані нею ушкодження розташовані в одній анатомічній ділянці, мають ознаки черепно-мозкової травми і були оцінені нею комплексно. Питання щодо кількості тілесних ушкоджень слідчий їй не ставив, тому вона на нього не відповідала. Експерт використовувала метод вивчення медичної документації та наказ МОЗ № 6 від 17.01.1995 про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Огляд потерпілого під час проведення експертизи не проводився. У медичній документації, котра була їй надана, були зазначені всі тілесні ушкодження та їй цього було достатньо. Черепно-мозкова травма залишиться за критерієм небезпечності для життя у момент заподіяння, котра характерна для тяжкого тілесного ушкодження. Експерт також пояснила, що не залежно від розмежування хто з обвинувачених які наносив тілесні ушкодження, у сукупності по верхньому критерію тяжкість тілесних ушкоджень все одно не зміниться.
Також винуватість обвинувачених підтверджується й комплексом інших письмових доказів, а саме даних протоколів огляду місця події від 18.11.2017, за участю ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в приміщенні Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві по вул. Червоноткацькій, 2, згідно яких в ОСОБА_13 на правому взутті та на правій штанині виявлено сліди бурого кольору, руки обвинуваченого збиті, з рукава куртки ОСОБА_13 викинув на підлогу викрадений в потерпілого мобільний телефон; в ОСОБА_12 виявлено грошові кошти, а також на правому плечі куртки слід бурого кольору, схожий на кров. Виявлені сліди крові на одязі й взутті ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , згідно даних висновків експерта № 459 від 05.01.2018 та № 560 від 04.01.2018 можуть належати потерпілому. А телефон, який викинув ОСОБА_13 належить потерпілому.
Показання обвинуваченого ОСОБА_13 , свідка ОСОБА_14 щодо неправомірних дій поліцейських спростовуються іншими доказами й обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції.
Згідно з даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.11.2017 потерпілий ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_12 , як особу, яка разом з ОСОБА_13 скоїла щодо нього розбійний напад 17.11.2017. ОСОБА_13 потерпілий знав і раніше, оскільки вони проживали в одному будинку.
В ході судового розгляду потерпілий також наполягав на тому, що обвинувачені ОСОБА_12 і ОСОБА_22 шляхом розбійного нападу заволоділи його майном та спричинили йому тяжке тілесне ушкодження.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення. Не вбачає колегія суддів й неповноти судового розгляду через не призначення, за клопотанням захисника, додаткової та повторної судово-медичної експертизи. І висновок експерта, і дані медичної документації повністю, а також показання потерпілого, підтверджують нанесення обома обвинуваченими тілесного ушкодження у виді черепно-мозкової травми, яка за критерієм небезпечності для життя, у момент заподіяння, належить до тяжкого тілесного ушкодження.
Колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б стали підставою для скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Покарання обвинуваченим призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, відповідає вчиненому та особам обвинувачених.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 про безпідставне врахування обставини, яка обтяжу покарання ОСОБА_13 вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, не відповідає наявним доказам. Так, і потерпілий, і допитані свідки, в тому числі поліцейські, вказували про перебування обох обвинувачених у стані алкогольного сп'яніння. При цьому потерпілий зазначав, що обвинувачені в його присутності вживали алкоголь.
Враховуючи викладене, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - без задоволення.
Керуючись ст.376, ст.404, ст.405, 407, ст.419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року, яким ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженими, що перебувають під вартою, - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
________________ _______________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Справа № 11-кп/824/1292/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
755/2347/18
Категорія КК:ч. 4 ст. 187 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст.376, ст.404, ст.405, ст.419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року, яким ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженими, що перебувають під вартою, - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали проголосити 02 березня 2021 року о 09 годині 30 хвилин.
Судді:
________________ _______________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4