№33/824/1251/2021 Постанова винесена суддею Отвіновським П.Л.
Категорія: ст. 124 КУпАП
23 лютого 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року,
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, 01 грудня 2020 року о 10 год. 20 хв. ОСОБА_2 , при виїзді з прилеглої території на автомобілі «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , заднім ходом на вул. С. Данченка, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.9 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, в якому визнати, що в матеріалах справи відсутні достатні і беззаперечні докази, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим немає ніяких підстав вважати, що він порушив закон, та провадження по справі закрити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушеннями, а схема ДТП не повністю відповідає дійсності, оскільки як на фото з місця ДТП, так і на схемі, саме з його пояснень, розташування автомобіля «Хюндай» не відрізняється.
Крім того, при розгляді справи були грубо порушені процесуальні норми, оскільки розгляд справи вівся в форматі цивільного процесу, а не адміністративного, а саме: суд здивували його клопотання про виклик посадових осіб, які склали протокол про ДТП, хоча це було необхідно для доведення як їхньої упередженості, так і відсутності його вини, при цьому справа розглядалась не між органом владних повноважень і фізичною особою, а між двома фізичними особами; жодним чином при винесенні рішення не враховане викладене ним у запереченні від 13.01.2021 р., що суперечить нормам ст. 280 КУпАП; було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування відеозапису з відеореєстраторів посадових осіб, які при складанні протоколу порушили норми ст. 256 КУпАП, що також позбавило права отримати додатковий доказ порушень, які скоювали посадові особи при фіксації; не було перевірено рішення посадових осіб, які склали протокол на відповідність нормам ст. 280 КУпАП; не було надано можливості на судовому засіданні навести підстави щодо визнання протоколу неправомірним або складеним з грубим порушенням чинного законодавства; не було надано жодного доказу його вини (крім протоколу, який складено з порушеннями, упереджено і при цьому порушені норми ст. 256 КУпАП).
ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, а надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з карантином та режимом самоізоляції, рекомендованим лікарями, а тому, з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, та те, що неявка ОСОБА_2 не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , який заперечував проти апеляційної скарги, вказуючи на наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а також дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані.
Як убачається з провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, проаналізував у постанові докази у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2 , надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.
При цьому, висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні п. 10.9 Правил дорожнього руху України, а саме - про незабезпечення ним безпеки руху при виїзді, 01 грудня 2020 року о 10 год. 20 хв. автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , заднім ходом з прилеглої території на вул. С. Данченка в м. Києві, що призвело до зіткнення з автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2 , та отримання транспортними засобами механічних пошкоджень, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який на противагу твердженням апелянта складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; у схемі дорожньо-транспортної пригоди, яка була підписана відповідною посадовою особою, та учасниками пригоди без будь-яких заперечень, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху по вул. С. Данченка, 30 в м. Києві, а також дані щодо місця зіткнення транспортних засобів зі слів кожного водія, їх розташування після зіткнення, характеру і локалізації механічних пошкоджень автомобілів, а також у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо обставин події, та у фотознімках пошкоджень автомобіля «Хюндай» після зіткнення.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 , наданих ним як одразу після дорожньо-транспортної пригоди, так і в суді першої інстанції, він свою вину в даній ДТП не визнавав та пояснював про те, що, рухаючись на своєму автомобілі «Хюндай», він намагався виїхати від стоянки біля будинку №30 на дорогу між будинками №28 та №32 по вул. С. Данченка, щоб припаркуватись. Оскільки у нього не було знайомих людей, а ні спецзасобів, які могли б загородити дорогу, то він пропустив транспорт в обох напрямках та під'їхав до дороги, на якій з права був припаркований автомобіль «Мерседес», який закрив собою його автомобіль, але за автомобіль «Мерседес» він не виїхав, а зупинився, застосувавши ручні гальма. При цьому з самого початку маневру у нього в автомобілі були включені габарити. В цей час зі сторони, яку закривав автомобіль «Мерседес», виїхав з перевищенням швидкості автомобіль «Шкода» та зачепивши задній бампер його автомобіля проїхав далі, не залишаючись на місці ДТП, але потім рухаючись назад, трохи повернувся та припаркувався неподалік.
Також зазначив, що саме водій автомобіля «Шкода» винен у ДТП, оскільки на схемі ДТП зафіксовано, що його автомобіль «Хюндай» розташований за автомобілем «Мерседес», який був припаркований біля виїзду з порушенням ПДР та перешкоджав обзору як його, так і водію автомобіля «Шкода». Більш того, щоб здійснити зіткнення, водієві автомобіля «Шкода» необхідно було зманеврувати вправо за автомобілем «Мерседес», адже дорога по вул. С. Данченка вузька, лише 7,4 м, на якій відсутні дорожня розмітка та дорожні знаки, які б забезпечували необхідну безпеку руху, та яка не розрахована на паркування вздовж дороги, оскільки рух в обох напрямках стає небезпечним. А тому, зманеврувавши вправо, водій автомобіля «Шкода» намагався уникнути зіткнення із зустрічним транспортом, внаслідок чого і відбулася ДТП.
Разом з тим, твердження ОСОБА_2 про те, що в момент дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль «Хюндай» не рухався, а такий здійснював саме автомобіль «Шкода» та зманеврував вправо, тобто про винуватість в даній дорожньо-транспортній пригоді виключно другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.
Так, за поясненнями другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , які він підтвердив і в суді апеляційної інстанції, він рухався на автомобілі «Шкода» по вул. С. Данченка в сторону вул. Брестської зі швидкістю 40 км/год. та з ним здійснив зіткнення автомобіль «Хюндай», який виїжджав заднім ходом з прилеглої дворової території на дорогу. Він рухався прямо і йому не було сенсу звертати вправо, так як справа, перед виїздом стояв припаркований автомобіль «Мерседес», який обмежував йому оглядовість. Зіткнення відбулося одразу за припаркованим автомобілем «Мерседес». Після зіткнення автомобіль «Хюндай» від'їхав уперед, а тому водій пояснював працівникам поліції, що він не рухався, а стояв. Також зазначив, що в результаті зіткнення у нього пошкодження починаються з правого переднього крила і до заднього бамперу, а у разі, якщо б він повертав вправо, як про те каже ОСОБА_2 , то він би виїхав на тротуар і у нього були б інші пошкодження на автомобілі та й в автомобілі «Хюндай» були б пошкодження по всьому бамперу, а так у нього тільки пошкодження заднього правого кута.
Саме такий механізм дорожньо-транспортної пригоди повністю відповідає об'єктивним даним, що зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та підтверджений зібраними по справі доказами.
Зокрема, ці обставини підтверджуються і схемою дорожньо-транспортної пригоди, яка була підписана відповідною посадовою особою та учасниками пригоди, без будь-яких заперечень, та в якій зафіксовано місце зіткнення зі слів кожного водія, положення транспортних засобів після зіткнення і пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та з якої вбачається, що ширина проїжджої частини становить 8,9 м, а зіткнення автомобілів сталося на смузі руху автомобіля «Шкода» за припаркованим автомобілем «Мерседес», який обмежував оглядовість обом водіям, при цьому, навіть з урахуванням припаркованого автомобіля «Мерседес», ширина проїжджої частини складає не менше 5,5 м, тобто наявні дві смуги руху для кожного напрямку руху, шириною по 2,75 м, та при цьому після зіткнення автомобіль «Шкода» розташовується прямолінійно, а автомобіль «Хюндай» під кутом, і в результаті зіткнення в автомобілі «Хюндай» мається вм'ятина і деформація заднього бампера праворуч, пошкоджено його лакофарбове покриття, а в автомобілі «Шкода» - вм'ятина і деформація переднього правого крила, передніх правих дверей, подряпини лакофарбового покриття задніх правих дверей знизу, заднього правого крила знизу та заднього бампера праворуч збоку, тобто ці дані свідчать про контактування в момент зіткнення заднього бампера саме з правої сторони автомобіля «Хюндай» із правою від передньої до задньої частини автомобіля «Шкода».
Вказані обставини об'єктивно підтверджуються і наявними в матеріалах справи фотографіями, на яких зафіксовано припаркований автомобіль «Мерседес», а також розташування транспортних засобів «Хюндай» та «Шкода» після зіткнення, пошкодження автомобіля «Хюндай» після зіткнення, та які також вказують на достатню ширину проїзної частини, навіть з урахуванням припаркованого автомобіля «Мерседес», для зустрічного роз'їзду транспортних засобів.
Отже, дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів після зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та які зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, в сукупності з поясненнями водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , свідчать про недотримання водієм ОСОБА_2 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, а для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Вимоги даного пункту зобов'язують водія перед початком руху заднім ходом впевнитися в тому, що позаду немає пішоходів або будь-яких перешкод та слідкувати за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу своєчасно реагувати на її зміну і виявити небезпеку для руху, та відповідно зупинити транспортний засіб.
Проте ці вимоги закону ОСОБА_2 не виконав, оскільки, сторонньою допомогою не скористався, за дорожньою обстановкою належним чином не слідкував та при наявності іншого автомобіля (при його наближенні), тобто при виникненні у нього перешкоди для руху, свій транспортний засіб не зупинив, не забезпечивши таким чином безпеку свого руху, та здійснив з ним зіткнення.
Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_2 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про порушення саме водієм ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів, не заслуговують на увагу.
Накладаючи адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, яке передбачено санкцією ст. 124 КУпАП, суддя дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, і обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, виходячи з конкретних обставин справи, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.,- залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.